 |
|
Розвиток національної культури після проголошення незалежності України: здобутки і проблеми
Проголошення 24 серпня 1991 р. державної незалежності України започаткувало новий етап розвитку української культури. Адже після хвилі національного піднесення, певної ейфорії Україна поринула в складний і тривалий процес подолання тоталітарної спадщини, утвердження державної незалежності та суверенітету. Не оминуло це і українську культуру, яка на тлі економічної слабкості фінансується за залишковим принципом, є заручницею складного історичного минулого, що передусім відображається у культурній відмінності регіонів. І мова тут не стільки про етнографічне різнобарв’я, яке насправді не несе якихось загроз, скільки про сприйняття національних цінностей. Відповідно перед державною політикою в сфері культури та громадськими інститутами стоїть завдання відродження та збереження багатої духовної і матеріальної спадщини, її популяризація, утвердження національних цінностей та пріоритетів, виховання почуттів гордості та прагнення ідентифікувати себе з нею, забезпечення сприятливих умов розвитку та інтеграції в світовий культурно-історичний процес. Не менш важливою складовою є розширення функціонування державної мови. На законодавчому рівні ці завдання та пріоритети затверджено в лютому 1992 р. законом «Основи законодавства України про куль туру». 14 грудня 2010 р. набрав чинності новий закон «Про культуру». У січні 1995 р. почав діяти закон «Про бібліотеки та бібліотечну справу», а в червні 1995 р. – «Про музеї та музейну справу в Україні». З вересня 1997 р. набрав чинності закон про «Про благодійництво та благодійні організації». В Україні діє закон «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» (жовтень 1997 р.). Доповнюють законодавчу базу культурної сфери укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України. Нагромаджений за століття культурний переважно вдалося зберегти, а це унікальні музейні зібрання та бібліотечні фонди, самобутні творчі колективи й дитячі мистецькі школи та студії, безцінні твори народних майстрів, пам’ятки архітектури тощо. Труднощі з фінансуванням не призвели до закриття жодного театру, концертної зали чи філармонії. Найбільшим добутком культурного життя стало ліквідування відкритих чи прихованих перепон на шляху розвитку національної культури. Суспільство звільнилося від ідеологічних штампів марксизму-ленінізму, вперше за багато десятиліть одержало вільний доступ до надбань світової культури. Закладено основи для відродження історичної пам’яті, повернення забутої або забороненої культурної і мистецької спадщини, вивільнення творчої ініціативи, розгортання широкого спектру стильових напрямів, активізації культурного життя в регіонах, піднесення народної творчості тощо. У перше десятиліття незалежності створено умови для розвитку приватних закладів культури. Суперечливі, іноді шкідливі тенденції розвитку української культури на початку нового тисячоліття – характерна ознака перехідного суспільства, культура якого впродовж майже всього XX ст. перебувала в полоні тоталітаризму.
Варіант 11