Здавалка
Главная | Обратная связь

Культура незалежної України



Після початку проведення політики перебудови, гласності і демократизації в Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення. З середини 80-х років в умовах піднесення національної самосвідомості, становлення демократії багато українських літераторів активно включилися у громадсько-політичне життя. У 1989 р. було засноване Товариство української мови імені Т. Шевченка, метою якого стало утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічного розвитку, охорона чистоти і самобутності мови. Відбувається справжній газетно-журнальний бум. Народ наново відкриває свою історію, проходять широкі дискусії про гетьмана І. Мазепу, про діяльність Центральної Ради, радянсько-німецький договір 1939, уперше публікуються матеріали про голод 1932-1933 рр. Друкуються раніше заборонені книги, виходять на екрани фільми. Встановлюються перші контакти з діаспорою. Творча інтелігенція взяла активну участь у створенні Народного Руху України.

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою, почалися радикальні реформи. Головною особливістю сучасного періоду можна вважати його перехідний характер. Ми можемо говорити про те, що в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами власності, характером стосунків між людьми, соціальною структурою, системою цінностей. Принципово новий статус в наші дні отримала національна культура. У той же час серйозно впливає на всі сфери суспільного життя економічна криза, яку переживає наша Україна в кінці ХХ століття

Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про національну мову. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений "Закон про мови в Українській РСР". Статус української мови як державної закріпила Конституція України. З прийняттям нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже виявило багато труднощів, які стоять на цьому шляху. За переписом 1989 р. українці становили 72 % населення республіки, серед них рідною українську мову назвали 67 %, російська мова переважає на сході України, в Криму. Але дуже показовим є ставлення росіян в Україні до української освіти своїх дітей - за даними американського соціолога І. Бремера (1994), 54 % росіян у Львові і 65 % у Києві згодні з тим, щоб їхні діти навчалися в українських школах і майже всі росіяни у Львові та Києві (відповідно 96 та 91 %) визнають, що їхні діти повинні вільно володіти українською мовою. У Симферополі так думають 54 % росіян. Це по суті говорить про підтримку процесу еволюційної українізації неетнічними українцями.

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії. Тобто очевидно, що для успішного розв'язання проблеми не досить адміністративних заходів, а потрібна культурно-просвітницька робота, державна економічна підтримка. Скорочуються тиражі книг. Оптимальним показником вважається, коли на душу населення друкується 12-14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6, то в кінці 90-х - 0,99. Населення значною мірою позбавлене можливості читати періодику (зараз в Україні тільки близько 8 % сімей передплачують газети або журнали).

У 1999 р. в більш ніж 60 % середніх навчальних закладів викладання здійснювалося державною мовою, за винятком декількох регіонів. У системі середньої освіти зникла одноманітність. З'являються авторські школи. Особливий розвиток отримали нові види середніх навчальних закладів з ранньою профілізацією - гімназії, ліцеї. Діє програма державної підтримки обдарованих дітей. В 2000 р. почато перехід на 12-річну середню освіту. Однак соціальне розшарування населення все частіше додає системі освіти по суті становий характер. Державні школи зазнають фінансових труднощів, вчителям нерегулярно виплачується зарплата. Практично зникла система професійного навчання, оскільки промисловість неспроможна фінансувати ПТУ. Масово закрилися дитячі садки.

Реформується система вищої освіти. Для підвищення її рівня введена система акредитації. Найбільші навчальні заклади отримують статус Національних. Наприклад, Національний Київський університет імені Тараса Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська академія". Крім державних, з'являється велика кількість комерційних вузів. Внаслідок цього кількість різного роду інститутів, академій, університетів зросла майже вдвічі.

За роки незалежності розширилися культурні контакти з різними країнами. Це сталося завдяки роботі різних міжнародних фондів, можливості поїздок, спільним проектам. Були видані твори письменників, які працювали в еміграції, з'явилася перекладна література провідних закордонних істориків-українознавців (у 1993 р. українознавство викладалося у 28 університетах і коледжах США і в 12 університетах Канади).

Попри фінансові та інші труднощі розвивається українська наука. Україна бере участь у найбільших міжнародних програмах століття, наприклад, космічних програмах " Морський старт", "Глобалстар". А також у космічних програмах "Спектр", "Марс-96", "Шатл-97", "Океан", "Природа". Вперше запрацювала національна українська станція в Антарктиді. В той же час на науковому потенціалі дуже серйозно відбилися економічні проблеми. Реструктуризація управління економікою, перехід одних підприємств у приватну власність, збитковість інших негативно позначилися на галузевих наукових і проектних інститутах. Державне фінансування науки скоротилося в чотири рази. В Україну широко завозиться електронна техніка, власна її розробка і виробництво не налагоджуються. Погіршення умов життя і роботи стало головною причиною того, що в 1992-1996 рр. за кордон виїхали тисячі наукових співробітників.

З'явилося розділення культури на елітарну і масову. Україна зіткнулася з таким явищем, як американізація культури, що особливо відчувається в кінематографі (виробництво власних фільмів значно скорочене), популярної музики, літератури.

Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тим паче які-небудь поїздки стали недоступними. У зв'язку зі значним скороченням життєвого рівня (за рівнем життя Україна займає 95-е місце в світі, а понад половина населення живе нижче межі бідності), погіршенням медичного обслуговування, зростанням вартості ліків, ускладненням екологічної обстановки спостерігається збільшення захворюваності, смертності, зниження народжуваності.

45.

Позна́ние — совокупность процессов, процедур и методов приобретения знаний о явлениях и закономерностях объективного мира. Познание является основным предметом гносеологии (теории познания). Научное познание, в отличие от других многообразных форм познания, — это процесс получения объективного, истинного знания, направленного на отражение закономерностей действительности. Научное познание имеет троякую задачу и связано с описанием, объяснением и предсказанием процессов и явлений действительности.

НАУКА сфера познавательной деятельности людей, базирующаяся на допущении существования реального, не зависящего от субъекта познания мира, все процессы и явления которой подчинены закономерностям, доступным познанию с помощью чувств и мышления. Как высшая форма познания и специфический тип духовного производства наука возникла в Новое время, в 17-18 вв. В дальнейшем она развивается как форма духовной деятельности людей, направленная на производство знаний о природе, обществе, человеке и о самом познании, имеющая непосредственной целью постижение истины и открытие законов. Теория понимания наук различает: 1. (Самый общий смысл) систематическое изучение физических или социальных явлений. 2. (Более узкий смысл) изучение физических и социальных явлений путем наблюдений, экспериментов, классификации и поиск универсальных общих законов и объяснений. 3. Определенная отрасль знания в каком-либо из вышеупомянутых значений (например, социальная наука).

Этапы развития науки:
1 этап – древняя Греция – возникновение науки в социуме с провозглашением геометрии, как науки об измерении земли. Объект исследования – мегамир (вкл. вселенную во всём многообразии).
А)работали не с реальными предметами, не с эмпирическим объектом, а с математическими моделями – абстракциями.
Б) Из всех понятий выводились аксиома и опираясь на них с помощью логического обоснования выводили новые понятия.
Идеалы и нормы науки: знание раде знаний. Метод познания – наблюдение.
Науч. картина мира: носит интегративный хар-р, основана на взаимосвязи микро- и макрокосмоса.
Филос. основания науки: Ф. – наука наук. Стиль мышления – интуитивно диалектический. Антропокосмизм – человек есть органическая часть мирового космического процесса. Ч. – мера всех вещей.
2 этап – Средневековая европейская наука – наука превратилась в служанку богословия. Противоборство между номиналистами (единичные вещи) и реалистами (универсальные вещи). Объект исследования – макромир (Земля и ближ. космос).
Идеалы и нормы науки: Знание – сила. Индуктивно эмпирический подход. Механицизм. Противопоставление объекта и субъекта.
Науч. картина мира: Ньютоновская классич. механика; гелиоцентризм; божественное происхождение окр. мира и его объектов; мир – сложно действующий механизм.
Филос. основания науки: Механистический детерминизм. Стиль мышления – механистично метафизический (отрицание внутреннего противоречия)

  • научное знание ориентируется на теологизм
  • ориентировано на специфическое обслуживание интересов ограниченного числа
  • возникают научные школы, провозглашается приоритет эмпирического познания в исследовании окружающей действительности (идёт разделение наук).

3 этап: Новоевропейская классическая наука (15-16 вв). Объект исследования – микромир. Совокупность элементарных частиц. Взаимосвязь эмпирического и рационального уровня познаний.
Идеалы и нормы науки: принцип зависимости объекта от субъекта. Сочетание теоретического и практического направлений.
Науч. картина мира: формирование частно научных картин мира (химическая, физическая …)
Филос. основания науки: диалектика – стиль естественнонаучного мышления.

  • Культура постепенно освобождается от господства церкви.
  • первые попытки убрать схоластику догматизм
  • интенсивное развитие экономики
  • лавиноообразный интерес к научному знанию.

Особенности периода:

  • научная мысль начинает фокусироваться на получение объективно истинного знания с уклоном в практическую полезность
  • попытка анализа и синтеза рациональных зерен преднауки
  • начинают преобладать экспериментальные знания
  • наука формируется как социальный институт (ВУЗы, научные книги)
  • начинают выделяться технические и социально-гуманитарные науки Огюст Конт

4 этап: 20 век – набирает силу неклассическая наука. Объект исследования – микро-, макро- и мегамир. Взаимосвязь эмпирического, рационального и интуитивного познания.
Идеалы и нормы науки: аксиологизация науки. Повышение степени "фундаментализации" прикладных наук.
Науч. картина мира: формирование общенаучной картины мира. Преобладание представления о глобальном эволюционизме (развитие – атрибут, присущий всем формам объективной реальности). Переход от антропоцентризму к биосфероцентризму (человек, биосфера, космос – во взаимосвязи и единстве).
Филос. основания науки: синергетический стиль мышления (интегративность, нелинейность, бифуркационность)

  • этап: постнеклассическая наука – современный этап развития научного познания.

46.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.