 |
|
Чим постмодернізм відрізняється від модернізму
Популярним стає модерн, який дещо протиставлено історизму й еклектиці. Велика увага приділялась опрацюванню функціональних питань, використанню нового будівельного матеріалу – залізобетону, металу, скла, кераміки. Відбулося створення системи конструктивних і художніх ознак нового архітектурного стилю,прагнення загального оновлення мистецтва, відмова від ордерної системи і будь-яких форм минулого.
Стиль модерн склався в умовах швидкого розвитку індустріального суспільства і піднесення національної свідомості. Розрізняють три різновиди стилю: чистий модерн, стилізаторський, раціоналістичний (у раціоналістичному закладені риси майбутнього функціоналістичного конструктивізму).
У модернізмі відбувалися важливі процеси осмислення нових художніх ідей, пошуку форм. Копіювалися природні форми, передусім рослинні з підкресленням їхньої динаміки – це в’юнкі лінії, лілеї, очерет, цикламен, іриси. Орнамент був основним виразним засобом – криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетення, лінія якого несла духовно-емоційний і символічний зміст. Декор вільно компонувався на площинах, часто асиметрично. У конструктивних засадах нової архітектурної системи асиметрія визначала її виразну сутність. Модерн набув поширення переважно у середовищі заможних власників палаців, котеджів, вілл, прибуткових споруд.
Постмодернізм - ?
3 варіант
Охарактеризувати регіональні варіанти розвитку барокового мистецтва в Україні. -
українська культура розвивалась нерівномірно. Це пов’язано з тим, що з утворенням держави «Війська Запорізького» поза її територіальними межами опинились західноукраїнські землі. У добу Руїни, з поділом козацької держави на Правобережну та Лівобережну, козацький державний устрій під абсолютним політико-правовим та військовим контролем Росії зберігався на Лівобережжі. Відповідно саме з цією частиною України, де Київ був духовним, освітнім, науковим та мистецьким центром, до згортання Росією автономії Гетьманщини, пов’язані основні здобутки національної культури.
На західноукраїнських землях та Правобережжі, що після Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Б. Хмельницького залишились у складі Речі Посполитої, розвиток національних культурних процесів не проходив так бурхливо, як на Лівобережжі. Це переважно пов’язано з тим, що мистецтво не мало такої меценатської підтримки, як на Гетьманщині. Острог і Львів як центри ренесансної української культури в добу Бароко втратили свої позиції. Із введенням Брестської унії православна церква на західноукраїнських землях значно втратила свій вплив. Уряд Речі Посполитої посилено проводив політику полонізації українського народу.
зважаючи на історичні обставини середини XVII ст.,
розвиток української культури в добу Бароко отримав два регіональні напрями: «козацьке бароко» на Лівобережжі та Слобожанщині в умовах існування української держави – Гетьманщини;бароко на західноукраїнських землях та Правобережжі. У першому разі здебільшого йдеться про самобутнє українське бароко, а в другому – про розвиток європейських барокових традицій на українському культурно-історичному просторі. Загалом розвиток культури був одним з чинників, які консолідували український народ у складних суспільно-політичних умовах того часу, сприяли формуванню української нації та її самобутньої культури. Українські митці створили значний доробок у різних культурних сферах, характерними рисами якого стали урізноманітнення форм культурного життя, методів і засобів художнього самовираження, підвищення рівня освіти, перехід до нового етапу розвитку зі світською і демократичною домінантою. Водночас українська культура, попри складні історичні реалії, відображала і кращі освітні та художні зразки європейських культурних тенденцій.