Здавалка
Главная | Обратная связь

Генеза терміна «культура»



Поняття терміна «культура»

Термін «культура» виник в епоху Античності, у Давньому Римі. Латинською мовою означав оброблення,освіту, розвиток. Спочатку цей термін використовувався для визначення процесу

обробки ґрунту. Давні греки розуміли його як свою відмінність від варварських

народів. У середньовіччі культурою вважали прагнення ідеалу, бездоганності

релігійної - у Європі, особистої - на Сході. У Новий час цей термін стали

вживати, визначаючи ступені виховання, освіти, інтелекту, спроможність

дотримання норм етики та етикету, сукупність художньої та творчої

діяльності. У Новітній час до нього також додали стиль, метод та рівень

досконалості, які досягаються в опануванні тієї чи іншою галуззю знання чи

діяльності, вміння, процес творення й розподілу матеріальних та духовних

цінностей, їх використання.

З цього витікає, що поняття «культура» неоднозначне, полісемантичне,

багатозмістовне. Проте завжди воно стосується людини, її діяльності, змін у

природних об’єктах під впливом людини. Тобто культура (у початковому

значенні - «оброблене») відрізняється від «натури», від природного, «дикого».

Тому цим терміном можна назвати все те, що відрізняє людину від інших

біологічних істот, штучний світ, створений людиною, - від природного.

Всесвітня конференція з культурної політики, що була проведена у 1982 році під

егідою ЮНЕСКО, у своїй декларації визначила культуру як комплекс характерних

матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що

включає в себе не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила

людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Генеза терміна «культура»

В українській культурології можна виділити декілька напрямів дослідження. Насамперед - це традиційна історична культурологічна школа, її головне завдання - дати конкретні знання про той чи інший тип культури. Предмет історії культури охоплює світову, національну або регіональну культури чи певну культурно-історичну епоху, наприклад Середньовіччя, Відродження тощо. Ця школа намагається не стільки пояснити, скільки виявити та описати факти, події і досягнення культури, виділяючи в ній найвидатніші пам'ятки, імена авторів і творців. До історичної культурології тісно примикає лінгвістична культурологія, яка вивчає культуру через призму мови і літератури.

Другий напрям - це філософія культури. Вона є загальною теорією культури, тому її завдання полягає в осмисленні і поясненні культури через її найзагальніші й найістотніші риси. Філософія культури досліджує сутність культури, її відмінності від природи, співвідношення з цивілізацією й іншими явищами. Предметом її вивчення є структура, функції та роль культури в житті людини і суспільства. Філософія культури спрямована на виявлення провідних тенденції в еволюції культури, на розкриття причин її розквіту і кризових явищ тощо.

Третім напрямом є соціологія культури. Вона досліджує функціонування культури або в цілому, або наявні в ній субкультури - масову та елітарну, міську та сільську, жіночу та молодіжну тощо, її цікавлять зрушення і зміни, що відбуваються в культурі, їхня динаміка, реакція на ці зміни тих чи інших верств суспільства та суспільних інституцій.

До соціології культури тісно примикає психологія культури, у якій останнім часом проглядається тенденція виділитися в самостійну наукову дисципліну. Вона вивчає особистісне ставлення до культури, своєрідність духовного насичення людини в рамках певного культурного простору. На основі соціально-психологічних досліджень психологія культури виділяє культурно-історичні типи особистості, характерні для даного соціуму.

Структура культури

Структура (від лат. будова, порядок) сукупність стійких зв'язків, які забезпечують цілісність, збереження основних властивостей. Культура як дуже складна система не може мати однієї якоїсь універсальної структури. Структуризація культури залежить від критеріїв, ознак за якими культура і ділиться на системні рівні.

1. Це система матеріальних і духов. цінностей людства.

2. Це діял. людини зі створення цих цінностей.

3. Це споживання продуктів культури, що означає розв. людини, засвоєння нею того соціокультурного досвіду, який був накопичений попередніми поколіннями.

Функції культури

Культура забезпечує рух та діяльність цієї системи на всіх рівнях її

функціонування завдяки своїм функціям. Саме функції культури відбивають ту

роль, що відіграється культурою в житті суспільства.

Людинотворча функція може бути визнана головною функцією культури,

оскільки людина формується, лише залучаючись до світу культури. З цією

функцією пов’язані та визначені нею всі інші.

Перетворююча функція забезпечує засвоєння та перебудову світу і є

засобом розвитку людського суспільства як особливого, відмінного від природи

утворення.

Пізнавальна функція відбиває прагнення кожної людини та кожного

суспільства створити власне бачення картини світу, встановити смисл та

значення явищ природи, артефактів та зв’язків між ними

Спілкувальна функція створює певну систему комунікацій, що

забезпечують обмін та взаємодію між учасниками культурного процесу.

Соціалізація людини, інтеграція суспільства відбувається внаслідок того, що

людині пропонуються норми, зразки, алгоритми спілкування, які відрізняються

від поведінки тварин.

Оціночна функція поділяє дії людини на позитивні та негативні, прогресивні та консервативні. Вона забезпечує створення ідеалів, еталонів, що

формують цілі життєдіяльності людини, методи та критерії оцінки.

Керувальна (нормативна) функція полягає в появі загально визнаних норм

людського буття, які керують життєдіяльністю суспільства. Норми, що

створені культурою (етикет, шаблони поведінки тощо), є основою взаємодії та

взаєморозуміння людей у суспільстві, вони забезпечують сприйняття та

пізнавання культурних форм, регламентують їх використання.

Трансляційна (комунікативна) функція забезпечує процес культурної

спадкоємності в різних формах історичного процесу. Вона є засобом передачі

досвіду від покоління до покоління і відображається в здатності суспільства

закріплювати результати соціокультурної діяльності, накопичувати, систе-

матизувати, зберігати та транслювати сукупний досвід людства.

Рекреативна функція дозволяє людині відновлювати свої духовні сили,

шляхом відвідування театрів, стадіонів, храмів, карнавалів тощо проводити

психологічне розвантаження, «профілактику» свого душевного стану.

Інтегративна (об’єднуюча) – об’єднує людей, народи, етноси.

Звісно, усі ці функції культури не існують як незмінні, окремі, послідовні чи

паралельні. Вони активно взаємодіють і саме тому забезпечують культуру як

процес, що постійно перебуває в динаміці та русі.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.