 |
|
Поняття Півночі, Півдня, Заходу та Сходу як культурних ареалів
Величезні географічні ареали – Північ, Південь, Захід та Схід – визначимо як природні фактори, що впливають на розвиток культури того чи іншого народу.
слово цивілізація може означати й найвищий рівень культури, який характеризується переходом від мисливства та кочів'я до землеробства, виникненням міст і писемності.
народи Півночі – ескімоси або чукчі – живуть ще в більш тяжких умовах, але створюють своєрідні й значні культури, які тільки зараз починають по-справжньому вивчати. В їхніх мовах, наприклад, існує до 50 слів лише для визначення відтінків білого снігу
немає “відсталих” народів. Але є народи, культурна творчість яких історично гальмується несприятливими кліматичними умовами
Здавна великі цивілізації давнини визначалися як Стародавній Схід (Єгипет, Месопотамія, Індія тощо). Так називали їх греки та римляни, щодо яких це дійсно був Схід. Але щодо нас це південні краї (Єгипет, наприклад, розташовано в Африці). Проте ми уживаємо поняття Стародавній Схід, аби не порушувати традицію.
В останні роки можна зустріти й протиставлення відсталого Півдня та розвиненої Півночі. Таке протиставлення народилося в Новий час, коли промислово й технічно розвинені країни, розташовані в смузі помірного клімату Північної півкулі Землі (США, Великобританія, Німеччина та ін.) почали випереджати за рівнем розвитку аграрні й більш традиційні суспільства більш південних країн (Італія, Іспанія, країни Латинської Америки тощо). Це позначилося на характері культури цих ареалів.
Культурна зона та культурний регіон
· велику роль у становленні міжнаціональної культури віддавна відігравали й чисто духовні фактори, особливо релігія.
· Відповідно до сфер поширення трьох світових релігій (християнства, ісламу та буддизму) можна виділити три грандіозні за обсягом культурні зони – християнську, ісламську та буддистську.
· Всередині культурної зони існують окремі культурні регіони. Так, християнська культура неоднорідна. Уже в Середньовіччі вона поділилася після розколу церков на два величезні регіони – візантійсько-православний (окрім Греції – Україна, Росія, Болгарія, Сербія, Румунія й чимало інших країн) та римо-католицький (Італія, Іспанія, Португалія, Польща, країни Латинської Америки тощо); відповідно стали відмінними не лише архітектура, малярство й музика, а й, почасти, поведінка людей, що населяли ці два регіони. Після
· Реформації християнства в лоні Західної церкви виникли протестантські суспільства: Великобританія, частина Німеччини; згодом до них приєдналися Америка (США) та інші. Тут було відмінено ікони, монастирі, навіть деякі таїнства релігії (так, священики перестали вважатися особливими людьми).
· Культурний регіон визначається вже не тільки характером релігії. Дедалі частіш тут починають грати помітну роль політико-ідеологічні чинники