Здавалка
Главная | Обратная связь

Публіцистична і літ. творчість Л.Костенко, В. Симоненка, В. Стуса



Ліна Костенко - укр письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії. Кіносценарії: «Перевірте свої годинники» (1963) — про укр поетів, загиблих під час 2 світової війни. Фільм знятий 1964 року, але на екрани не вийшов. 2010 року вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків.

Романи: Маруся Чурай, роман у віршах, «Записки українського самашедшого» Поеми: Берестечко, Дума про братів Неазовських, Скіфська одіссея, Сніг у Флоренції. Твори Костенко перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.

Васи́ль Симоне́нко — укр. поет і журналіст, шістдесятник. Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України.

Твори: Є в коханні і будні і свята, Баба Онися, Вино з троянд, Грудочка землі, Дума про щастя, Де зараз ви, кати мого народу?, Жорна, Задивляюсь у твої зіниці, Кривда, Лебеді материнства, Любов, Монархи, Моя Мова, Там, у степу, схрестилися дороги, Ти знаєш, що ти людина?, Україні, Чорні від страждання мої ночі, Тоді вас люди називали псами.

Васи́ль Сту́с — укр. поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.

Василь Стус - людина героïчноï й трагiчноï долi. Усе життя присвятив боротьбi за права особистостi в тоталiтарному суспiльствi. У його поезiях вiдбито настроï любовi, до рiдного краю, туги за ним, уболiвання за долю Украïни й ïï народу, вiра в краще майбутнє. Лiричний герой віршів; - незламна, сильна людина, що, проходячи через важкi випробування, залишається духовно цiлiсною. Збiрки поезiй В. Стуса за його життя видавалися або за кордонами СРСР, або у "самвидавi" (нелегально): "Круговерть" (1968), "Зимовi дерева" (1970), "Палiмпсести" (1972-1979) та iншi. Чи не найвідомішими поезіями Василя Стуса є вірші «Як добре те, що смерті не боюся…», «Церква святої Ірини», «Сто років, як сконала Січ…», «На коли ськім морозі калина…», «Весь обшир мій - чотири на чотири…», «Терпи, терпи - терпець тебе шліфує…» та інші. У своїх поезіях «Як добре те, що смерті не боюся…» та «Терпи, терпи - терпець тебе шліфує…» В. Стус висловлює необхідність терпіти страждання, долати перепо-! ни на своєму шляху, але у жодному разі не коритися. Згадуючи рідну землю, Стус вірить у її майбутнє, свої погляди він висловлює у поезії «Сто років, як сконала Січ…», цей твір сповнений впевненості у тому, що Україна боротиметься і вже не стане на коліна.

Основні твори: Збірки поезій «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Палімпсести», «Час творчості», збірка вибраних поезій «Дорога болю».







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.