Здавалка
Главная | Обратная связь

Культура стародавніх слов’ян.



Період становлення слов`янства можна умовно поділити на два етапи. Перший- виділення праслов`ян із сукупності староєвропейського населення, другий – формування слов`янських етнічних груп з елементами культурно-мов-ної диференціації. Процеси формування на території України великих слов`ян-ських племінних союзів підтверджується писемними, археологічними та лінгві-стичними джерелами, що доповнюють одне одне. Можна не сумніватися в то-му, що складовим компонентом племінних груп східних слов`ян у У – УІ ст. були й предки українського народу. Зародження усіх слов`янських народів, у тому числі й українського, припа- дає на епоху Великого переселення народів. Саме Україна була вихідною тери -торією розселення слов`ян у УІ – УІІ ст. Історичне значення Великого пересе-лення народів, що охопило і слов`янський світ,полягає в тому, що воно започат-кувало поділ слов`ян на ті етнічні групи, які заклали підвалини процесів фор-мування сучасних слов`янських народів.Починаючи з УІІІ – Х ст. нам не відомі економічні, воєнні потрясіння, які б призвели до повної заміни населення лісостепової частини України. Населен-ня цього великого регіону поступово стає рушійною силою процесів, в резуль-таті яких утворюється Київська держава, а з розпадом імперії Рюриковичів ви-никає українська народність. Важливою частиною слов`нського етногенезу є питання походження мови. Мовознавці багато зробили для реконструкції загальнослов`янської мови. Кро-пітка праця великих колективів дослідників різних країн дозволила відтворит праслов`янську лексику, виділити найдавніший шар сучасних слов`янських мов. Нині праслов`янську мову за кількістю та певністю реконструйованих елементів можна порівняти з латинською по відношенню до романських. Встановлено, що слов`янські мови належать до індоєвропейської мовної сім`ї, куди крім них входять балтські, германські, грецька, вірменська, албанська та інші мови, що були поширені у давнину. Слов`янська мова належить до числа наймолодших у індоєвропейській сім`ї. Духовна культура давніх слов`ян. Говорячи про духовну культуру давніх слов`ян, ми маємо на увазі весь комплекс їх міфологічних уявлень, який у літе-ратурі отримав назву слов`янського язичництва. Суть язичництва полягала в обожненні природи, поклонінні сонцю, небу, воді та землі, вітру, деревам, каме-ням тощо, у різних байках, віруваннях, святах та звичаях, створенних і впровад-жених на підставі цього обожнення природи. Важливим джерелом для вивчення міфології слов`ян є ідоли, які ставилися на святилищах. Ідоли виготовлялися переважно з дерева. Проте такі ідоли до наших днів не збереглися. До нашого часу дійшли тільки виконані з каменю. Най-відомішим з них є так званий Збруцький ідол, виявлений у р. Збруч біля села Личківці Тернопольської області у 1848 р. Це чотигранний стовп заввишки 2,67 м, розділенний на три нерівні частини (пояси) по вертикалі. Верхня частина (160 см) заповнена чотирма фігурами божеств, увінчаних однією дзвоноподібною шапкою з відігнутими крисами. На лицьовій стороні зображено жіноче божество. У правій руці воно тримає ріг, тонким кінцем до низу. Ліва рука зігнута у лікті та прилягає до середини живота. З-під довгого одягу виглядають ноги. На поясі фігури бічної грані зображено підвішену на двох ременях криву шаблю під якою на одязі бога-воїна розміщено коня з голо-вою, повернутою ліворуч. На третій грані стовпа жіноче божество тримає в ру-ках кільце. Зображення людини на четвертій грані не має якихось ознак.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.