 |
|
Місце укр..національної культури в світовому та європейському цивілізаційному процесах.
Масова та елітарна культура України в контексті сучасності.
У сучасному суспільстві особливе місце займає саме масова і елітарна культура
Серед основних проявів і напрямків масової культури нашого часу можна виділити наступні:
v індустрія "субкультури дитинства" (художні твори для дітей, іграшки і промислово вироблювані ігри, товари специфічного дитячого споживання, дитячі клуби і табори, воєнізовані і інші організації, технології колективного виховання дітей і тому подібне), засоби масової інформації (друкарські і електронні), що транслюють широким верствам населення поточну актуальну інформацію, "розтлумачують" пересічній людині сенс подій, що відбуваються, думок і вчинків діячів з різних спеціалізованих сфер суспільної практики і що інтерпретують цю інформацію в "потрібному" для замовника ракурсі. Масові політичні рухи (партійні і молодіжні організації, маніфестації, демонстрації, пропагандистські і виборні кампанії і тому подібне), індустрія розважального дозвілля, що включає масову художню культуру (практично з усіх видів літератури і мистецтва, мабуть, за певним виключенням архітектури), масові постановочно-видовищні уявлення (від спортивно-циркових до еротичних), професійний спорт (як видовище для уболівальників), структури з проведення організованого розважального дозвілля (відповідні типи клубів, дискотеки, танцмайданчики і ін.) і інші види масових шоу. індустрія оздоровчого дозвілля, фізичної реабілітації людини і виправлення його тілесного іміджу (курортна індустрія, масовий фізкультурний рух, культуризм і аеробіка, спортивний туризм, а також система хірургічних, фізіотерапевтичних, фармацевтичних, парфумерних і косметичних послуг для виправлення зовнішності) Можна сказати, що масова культура виникла не тільки завдяки розвитку техніки, що призвів до такої величезної кількості джерел інформації, але і завдяки розвитку і зміцненню політичних демократій.
Елітарна культура виступає як пошук і твердження особистісного начала. Вона складна, серйозна, вишукана, має новаторський характер. Її продукція розрахована на витончену й інтелектуальну еліту суспільства, спроможну зрозуміти й оцінити майстерність, віртуозність новаторського пошуку її творців. Головна функція елітарної культури – виробництво соціального порядку (у вигляді права, влади, структур соціальної організації суспільства і легітимного насильства на користь підтримки цієї організації), а також ідеології, що обґрунтовує цей порядок (у формах релігії, соціальної філософії і політичної думки)
Місце укр..національної культури в світовому та європейському цивілізаційному процесах.
Кожна з більш ніж двох тисяч національних культур, що існують у світі, має свою специфіку, яка і робить її неповторною й унікальною. Ця своєрідність виникає на основі впливу географічного чинника, особливостей історичного шляху народу, взаємодії з іншими етнокультурами
У будь-якій національній культурі основоположною і базисною є народна культура. Потім на її основі поступово формуються професійні наука, література, мистецтво. Внаслідок труднощів історичного шляху України (монголо-татарське завоювання в ХIII ст., польсько-литовська експансія в ХIV - ХVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в ХIХ - ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. І в ХVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця ХVIII ст., коли верхівка козацької старшини русифікувалася, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися низи суспільства. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві - народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Відомий дослідник української культури І. Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (ХVII - ХIХ ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, П. Куліша.