 |
|
Образотворче мистецтво С-в. Русі.
Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра.
Жанри монументального живопису — фреска і мозаїка — складалися на основівізантійськихшкіл. Фресками — розписводянимифарбами по сирійштукатурці — вкривалисястіниправославниххрамів. Такатехнікавимагалавід художника високоїмайстерності, швидкого і точного нанесеннямалюнка і фарб, всю композиціювиконувализа 1 день. Рецептискладанняфарбтрималися у суворомусекреті, передавалисявідмайстра до учня. Завдякичудовимвластивостямцієїтехнікидавньоруськірозписивитрималивипробування часом. Мозаїчнізображенняскладалисязісмальти — кубиківспеціальногокольоровогоскла, секрет виготовленняякогоприйшов з Візантії і буввтраченийпід час монголо-татарського ярма. Колірна гама смальтинараховувалабезлічвідтінків (наприклад, зелена — понад 30, червона і синя — по 20 і т. д.) Приклад: 1.Софійський собор(1037, Ярослав Мудрий): мозаїкиприкрашаютьпереважноцентральнучастину собору, передусімвівтар. Їхпалітранараховує 177 відтінків. Здатністьмозаїкмерехтіти у світлісонячнихпроменів і свічокпояснюєтьсятим, щомайстризастосовувалитакийприйом: мозаїчнекольоровескловдавлювалося у сируповерхню штукатурки підрізними кутами. Головна мозаїка — велична і суворафігура Христа-Вседержителя на склепінні центрального купола. МозаїчнаБогоматір-Оранта: ДіваМарія, яка підняла у молитовномужесті руки, постає на золотому мерехтливомуфоні на склепіннівівтарноїапсиди.Розробкою тематики фрескових розписів Софійського собору керував митрополит Ілларіон. Розписи читаються як книга, складаються у три цикли: євангельські, біблійні сюжети і житія святих — заступників княжого роду. Вежі, де розташовуються сходи, якими підіймався князь і його наближені, не є культовим приміщенням, тому їх стіни були прикрашені фресками, написаними на світські побутові теми («Скоморохи», «Полювання на ведмедя», інші).
Ікониписалися на дошках. Дошкувкривалиособливимґрунтом, потім наносили малюнок, по якому писали фарбами, розтертими на яєчномужовтку. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконахпідкорялисясуворим правилам — канону. У канонічнихзображенняхнемаєреалізму, їхсимволікадуже складна. Найдавніші з ікон, якізбереглися до сьогодні, датуютьсяприблизно часом князюванняВолодимира Мономаха. Привезена з Візантіїікона«ВолодимирськаБогоматір» послужила основою цілого ряду ікон, якіотрималиназву «Замилування».
Поява мистецтва книжкової мініатюри збігається з появою найдавніших писемних пам'яток. Рукопис з кольоровими ілюстраціями називався «лицьовий». Зображенням трьох євангелістів — Іоанна, Луки і Марка — було прикрашене Остромирове Євангеліє. Четвертого євангеліста, Матвія, немає, але для малюнкабувзалишенийчистийаркуш. «Лицьовим» є знаменитий«Ізборник» Святослава. Крімсюжетнихілюстрацій, книги багатоорнаментувалися. Про мініатюриКиївськоїРусі ми можемоскластиуявлення за так званимрадзивілівськимлітописом XV століття, який є списком з рукопису XIII століття. Його 617 мініатюр — своєріднахудожняенциклопедіяісторії і культури того часу.