 |
|
Просвітницька діяльність Мазепи.
Мазепа добре розумів значення освіти. За його гетьманства у 1700 р. в Україні було створено новий навчальний заклад - Чернігівський колегіум. У 1701 р. Мазепа добився від Петра І підтвердження титулу академії Києво-Могилянському колегіуму (такий титул цей навчальний заклад вперше отримав згідно з Гадяцькою угодою 1658 p.). Гетьман сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном. Володіючи незліченними багатствами, Мазепа не шкодував грошей на будівництво, реставрацію і оздоблення церков і монастирів. Лише на будівельні роботи й прикрасу храмів Києво-Печерської лаври він потратив величезну суму - понад мільйон золотих.І. Мазепа заснував багато шкіл і друкарень для того, щоб "українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти". Він сприяв перетворенню Чернігівської колегії на вищу школу-ліцей. Будівлі в стилі козацького (мазепинського) бароко.
Церковні споруди, що були збудовані, реставровані або оздоблені коштом І. Мазепи
1. Києво-Печерська Лавра: а) Троїцька надбрамна церква (1106—1108) б) Успенський собор (1073—1089) в) Церква Всіх святих над Економічною брамою (1696—1698) г) Кам'яний мур (1696—1701) д) Церква Різдва Богородиці (1696)
2.Микільська лікарняна церква (кін.1690-х)
3. Трапезна Покрови Богородиці (кін.1690-х)
4. Вознесенська церква (1701—1705)
5. Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695) і багато ін.
Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки, С. Величка.
Багатописалося в цічаси мемуарно-історичнихтворів. КрімзгадуванихвжелітописівСамовидця, Г. Граб'янки і С. Величка в кінці XVIII ст. з'являєтьсяанонімна "Історіярусів". Видатноюпам'яткоюпаломницькоїпрози стали "Странствованія" В. Григоровича-Барського.
“Літопис Самовидця” має непересічну цінність для науковців. Він дає змогу грунтовніше вивчити добу козаччини та особистостей, які її творили.Самовидець розповідає про події, які відбувалися в Україні, і пов’язує їх із процесами в сусідніх державах — Росії, Польщі, Молдавії.
Літопис Г. Граб’янки й сьогодні є цінним першоджерелом. До нього додаються два реєстри Війська Запорозького — до Б. Хмельницького та після його смерті. Г. Граб’янка вводить у літопис словник незрозумілих слів, що полегшує сприйняття твору.
Найбільш фундаментальною працею є чотиритомний “Літопис” С. Величка. Автор “Літопису” не відокремлює Україну 1648—1654 pp. від історичного розвитку країн, з якими її звела. Він цитує німецького історика Пуффендорфа, який розповідає про Б. Хмельницького та його оточення.
“Літопис” С. Величка за жанровими особливостями належить до художньо-літературного дослідження. Цей жанр допускає можливість викладу певної гіпотези бачення проблеми. Автор стверджує, що український народ виживе, незважаючи на всі намагання сусідів звести його з історичної арени“Літопис” С. Величка вперше було видано в Києві 1858 p.