Скифо-сарматское наследие в системе украинской культуры
Скити (скіфи)
Так називали греки племена, які жили на території України, на північ від грецьких колоній. Скити у VIII ст. підкорили інші племена, що жили на Україні. Під назвою скитів розуміють усе населення України. Культура часів скитських в основному залишилася кимерійською. Відбувається не боротьба народів, а диференціація суспільства, утворюються казкові багатства родів табунників і струнка система патріархального династичного права. Виділяються могутні, багаті царі. Скіфи поділяються на чотири племені. Над р. Бугом жили скіфи-скотарі, між Бугом та Дніпром — скіфи-хлібороби, на південь від них — скіфи-кочовики, між Дніпром та Доном — скіфи царські. Скити-скотарі випасали худобу, перекочовували зі своїми стадами з місця на місце, в залежності від пасовиськ. Скити-хлібороби жили осіло, сіяли пшеницю, просо, ячмінь, коноплі, цибулю, часник. Продукти скотарського та хліборобського господарства вони продавали грецьким колоніям.
У скитів було широко розвинене гончарство: вони виробляли прекрасний різноманітний посуд, за зразками грецького. Мали простий глиняний посуд, часто величезного розміру, високий, стрункий, так звані «амфори» — в них зберігали воду, зерно. Був також прекрасний різноманітної форми посуд, прикрашений, за зразком грецького, сценами з грецького побуту, міфології, вкритий блискучою поливою. Скитський посуд, подібно до грецького, виробляли вже на гончарному колі. В ті часи греки виробляли також і металеві речі: залізну зброю, мечі, кинджали, різні стріли для луків, переважно трикутної форми. Скити підтримували торговельні зносини з грецькими колоніями, постачали їм продукти свого господарства і діставали від греків вино, посуд, прикраси, зброю. Таким чином, до скитських степів потрапляли високомистецькі вироби грецької індустрії, вироби з золота, срібла. В них можна відзначити дві групи: одні з них прикрашені сценами з грецького побуту, міфології, другі — сценами з побуту скитів, безперечно зроблені для скитів. Завдяки цим пам'яткам ми можемо яскраво уявити зовнішність, одяг, побут скитів. Чоловіки носили короткі каптани, підперезані шкіряним поясом, штани, які заправляли в короткі шкіряні чоботи, шапки з повсті. Жінки носили довгі сукні з поясами, на головах гостроверхі шапки з довгими покривалами.
Скити мали антропоморфні вірування, в яких поєднали старі вірування хліборобської трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливами грецької міфології. Скити вірили в позагробне життя. Своїх мерців вони ховали в могилах, при бідних клали горщик з їжею, злиденний інвентар, кам'яні речі. Багатих ховали у глибоких могилах у формі будинку, над ними насипали високі кургани та одягали їх у розкішний одяг, з золотими оздобами, клали коштовну зброю, посуд.
Проф. П. П. Курінний робить такі важливі висновки щодо скитської культури: поховання скитів, скорчене під курганами, має аналогію з похованням трипільців та кимерійців під курганами, а видатних осіб скити палили на вогні. Обидва обряди переходять до антів і сягають слов'янських дохристиянських часів на Київщині та Чернігівщині. Скити продовжують розробку трипільської міфології в образах фантастичного звіринного стилю і передають її через антослов'ян селу: це образи матері-богині, пастуха Геракла, одноокого циклопа, грифона, культового бика, коня, кабана тощо. Скити користуються всіма формами посуду, виробленого трипільцями. Цікавий «слов'янський» горщик, оздоблений «гребінцевим» орнаментом. Початок його — ямково-гребінцевий стиль, який був провідною формою в трипільській, кимерійській, скитській та анто-слов'янській культурі і є національною формою посуду. Ще виразніше традиційний зв'язок дає наша хата з її піччю. Від Скитії маємо знамениті білі штани й сорочку, чоботи, шпичасту козацьку шапку, перначі, сагайдаки, келепи тощо. Року 512 до Р. X. скитські землі були зруйновані перським царем Дарієм.
Сармати
Сучасна археологія значно зменшує значення сарматських племен на Україні, хоча І-ІІ ст. нашої ери вони на деякий час підкорили частину скитів. Нової культури вони не створили, а прийняли скитську. В IV ст. вони зруйнували Ольвію і пройшли до Дунаю. Чужоземні письменники переносили ім'я сарматівна скитів, а Птоломей називав усю Скитію «Сарматією».
Сарматы отставали от соседних скифов в общественном развитии, у них ещё не было государства. В VII—V веках до н. э. сарматы переживали этап разложения родового строя. Углублялось имущественное и социальное неравенство. Во главе племён стояли вожди, опиравшиеся на дружины из военной знати. В V—IV веках до н. э. сарматы были мирными соседями Скифии. Скифские купцы, направляясь в восточные страны, свободно проходили через сарматские земли. В войне с персами сарматы были надежными союзниками скифов. Во времена Атея союзнические отношения сохранялись, сарматские отряды состояли на службе в войске и при дворе скифского царя. Отдельные группы сарматов поселялись на территории Европейской Скифии. В III веке до н. э. дружественные отношения сменились враждой и военным наступлением сарматов на Скифию. Агрессивная воинственность молодых сарматских союзов совпала по времени с ослаблением Скифского царства. В конце IV века до н. э. скифы потерпели поражение от правителя Фракии Лисимаха. Фракийцы и кельтские племена галатов теснили скифов с запада. Следствием неудачных войн был упадок хозяйства и отпадение от Скифии части завоеванных прежде земель и племен.
После завоевания Европейской Скифии сарматы приобрели славу одного из наиболее могущественных народов древнего мира. Вся Восточная Европа вместе с Кавказом получила название Сарматии. Установив своё господство в европейских степях, сарматы стали налаживать мирное сотрудничество с земледельческими народами, оказывали покровительство международной торговле и греческим городам Причерноморья. Политические объединения сарматских племен заставили считаться с собой ближних и дальних соседей от Китая до Римской империи.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|