 |
|
Українські культурні несення в литвовське, польске та московське середовище.
У другій половині XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об’єдна-лася з Литвою в одній державі як рівна з рівною. Самі литовці нази-вали її Велике князівство Литовське Руське і Жемантійське. Це най-повніше відповідало національному та територіальному складу нової держави. Українські, білоруські та частково російські землі станови-ли 9/10 загальної площі князівства. Руська (українська) мова була визнана офіційною. Нею писали-ся законодавчі акти, розпорядження, судові присуди листи до ук-раїнських магнатів, що стосувалися місцевих справ.
Розширюється сфера застосування української мови. У рукопису Пересопницького Євангелія чітко виявлені фонетичні, граматичні, лексичні риси живої народної української мови XVI ст. Ця найдосконаліша рукописна книга – величне творіння, унікальна пам’ятка української культури, національна святиня України, результат багаторічної подвижницької праці.
Зберегла свої позиції в Литовському князівстві православна церк-ва. Українські землі під литовською зверхністю не знали суспільної боротьби на релігійному ґрунті. Володарі Литви виявляли толе-рантність щодо різних конфесій.
Дещо інша ситуація склалася на руських землях Польського ко-ролівства. Тут позиції католицтва були значно міцнішими, ніж у Ли-товській державі. І хоча й тут православні користувалися свободою віросповідання, їхня конфесія розглядалася як нижча за католицьку.
За рішеннями Люблінської унії 1569 р. українська шляхта зрівню-валася в правах з польською та литовською. Її вимоги були мінімаль-ними. Вона виступала за збереження всіх існуючих привілеїв, свободи віросповідання, руської мови в офіційному діловодстві.
Литва і Польща зближували Україну з Західною Європою, відкривали вікно на захід. Звідти йшли нові культурні впливи, зокрема латинізація. Ці впливи захопили, в першу чергу, верхи українського громадянства. Через Польщу Україна познайомилась з такими течіями в культурі Західної Європи, як гуманізм і ре-формація.
Література та письменство. Перше місце серед літературних творів ХУ-ХУІ ст. належить творам церковним, з XIV от. в Україні ширяться південнослов'янські впливи, головним чином з Болгарії, де митрополит Тарновський Євфимій звертав особливу увагу на вірність, тонкість і художність перекладу св. Письма.
Провідником його школи в Україні стали митрополити Кипріян та Григорій Цамблаки. Григорій написав чимало видатних творів: похвали Євфиміеві, Кипріянові, св. Димитрієві, проповіді, дві промови на Констанцькому Соборі. Головне місце в літературі богословського характеру мас полеміка, яка розпалилася після Берестейської унії. Збоку католиків виступив першим Петро Скарга, який вже на початку 1597 року видав польською та руською мовами анонімову книжку п. н. «Описаніе і оборона собору руського Берестейського», Доводячи правосильність собору, Скарга настоював, що світські люди не мають права голосу в питанні унії. Питання про те, чи мали владики право перейти під владу папи, бувши підвладними патріархові, Скарга обминав.
У литовсько-польську добу широкого розвитку набуває в Україні усна народна творчість, зокрема історична поезія, яка зароджується в XV ст. В ній найповніше проявились національні особливості ду-ховної культури українського народу. Поява історичних пісень та дум пов’язана з боротьбою українського народу проти турецько-татарсь-кої агресії та польсько-шляхетського панування. Могутній поштовх народнопісенній творчості в Україні дало виникнення українського козацтва та Запорізької Січі.