 |
|
РЕЦИДИВУЮЧИЙ БРОНХІТ
Лікування:
На стаціонарно- поліклінічному етапі в первод загострення призначають :
1. Муколітичні та відхаркувальні препарати ( лазолван, бромгексін, ацетитицистеїн, проспан, гербіон, корінь алтею, солодки та ін).
2. Антиокаиданти (вітаміни групи В, С, Е, А, унітіол).
Імунокоректори (імунал, гропринозін, рібомуніл, бронхомунал, ІRS-19, пробіотики).
3. При необхідності бронходилятатори ( атровент, сальбутамол).
4. Респіраторнофізіотерапія: інгаляції з додаванням лікарських препаратів, вібраційний масаж та постуральний дренаж, лікувальна бронхоскопія).
5. Детоксикаційна терапія (ентеросорбенти, вітаміни, пектини).
6. Спелеотерапія в шахтах штучного мікроклімата з сухими хлорідно- натрієвими сумішами.
7. Застосування лазерної акупунктури на біологічно активні точки, які пов`язані із системою дихання та імунітету, а також гідролазерний душ.
На етапах реабілітації застосовують методи загортовування, призначення мембраностабілізаторів, антиоксидантів, детоксикантів, еубіотиків, препаратів, що стимулюють функцію кори наднирників та адаптаційно-захисних функцій організму лікувальну дихальну гімнастику, кінезотерапія, лікування в місцевих пульмонологічних санаторіях та на південному узбережжі Криму.
Наказ №438 від 2010р
ГЕРХ
Лікування ГЕРХ включає:
· рекомендації хворому змінити стиль життя,
· корекція харчування пацієнта,
· лікування прокінетиками, які нормалізують моторику стравоходу і шлунка(Рівень доказовості В),
· призначення антисекреторних препаратів і антацидів(Рівень доказовості В),
· використання цитопротекторів для підвищення захисних властивостей слизової оболонки стравоходу і шлунка. Загальні рекомендації із режиму:
· уникнення горизонтального положення під час сну (підняття головного кінця ліжка на 15 см);
· обмеження прийому ліків, які знижують тонус НСО: інгібітори кальцієвих каналів, бета-блокатори, теофілін, простагландіни, транквілізатори та ін.
· зниження маси тіла;
· відмова від носіння корсетів, тугих пасок, що збільшують
внутрішньочеревний тиск;
•виключення підняття більше 5 кг;
• обмеження робіт, пов’язаних із нахилом тулуба, з перенатуженням черевних м’язів.
Дієтичні рекомендації:•
рекомендується 4-5-разове регулярне харчування невеликими порціями;
• виключення переїдання;
• прийом їжі не менш ніж за 3 години до сну, після їди бажано не лежати протягом щонайменше 1,5 години;
• відмова від «під’їдання» вночі, горизонтального положення одразу після їди;
• уникнення поспішного вживання їжі;
• обмеження продуктів, що знижують тонус стравохідного сфінктера (кава, міцний чай, шоколад, м’ята, молоко, жирне м’ясо та риба);
• уникання продуктів, що подразнюють СО стравоходу (цитрусові, цибуля, часник, томати, смажені страви);
• обмеження продуктів, що підвищують внутрішньошлунковий тиск, стимулюють кислотоутворюючу функцію шлунка (газовані напої, бобові, пиво);
• бажано підвищене вживання білка, який, на відміну від жиру, підвищує тонус сфінктера
●Патогенетична медикаментозна терапія проводиться з урахуванням стадії розвитку ГЕРХ:
1.ГЕРХ без езофагита(мають місце симптоми хвороби, але немає бачених ендоскопічних змін слизової оболонки стравоходу) та ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом І ступеня тяжкості:
-Антациди (алюмінію фосфат, сполуки алюмінію, магнію, кальцію та ін.) та препарати альгінової кислоти, призначають 4-5 разів на добу за одну годину після їжі та перед сном, протягом 2-3 тижнів.
-Прокінетики (домперидон та ін. по 0,25 мг на 1 кг маси тіла за 15-20 хвилин до їжі тричі на день, останній раз на ніч, 2-3 тижня).
Нерідко доцільно повторити цей курс лікування через 1 місяць.
2.ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 2 ступеня тяжкості:призначають блокатори Н2-гістамінорецепторів (2 покоління –група ранітідіна – 150-300 мг на добу; 3 покоління –група фамотидина – 20-40 мг на добу) або інгібітори протонної помпи (групи омепразолу, пантопразолу та інші аналоги), переважно у дітей старше 12 років сумісно із прокінетиками на 3-4 тижня.
3.ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 3-4 ступеня тяжкості: на 3-4 тижняпризначають прокінетики, інгібітори протонної помпи (групи омепразолу, пантопразолу та інші аналоги) та цитопротектори (смектит, сукральфат, ліквірітон) за 30 хвилин до їжі тричі на день і на ніч, протягом 4 тижнів.
Наступний компонент комплексної програми лікування – використання фізіотерапевтичних методик, які направлені на нормалізацію моторних порушень за рахунок стимуляції гладкої мускулатури стравоходу (СМТ-форез з прокінетиками) і вегетативного дисбалансу за рахунок покращення церебральної і спинальної гемодинаміки (ДМВ на коміркову зону, електросон ).
У стадії ремісії застосовуються немедикаментозні методи лікування: фітотерапія, рефлексотерапія, гомеопатія, бальнеотерапія.
У разі неефективності консервативної терапії показаннями до хірургічного лікування є:
-ускладнений перебіг ГЕРХ (3-4 ступень езофагіту),
-кила стравохідного отвору діафрагми,
-виражені позастравохідні прояви,
Використовується фундоплікація по Ніссену іноді по Талю, Тоупе.
Диспансерний нагляд. Мінімальний строк нагляду – 3 роки.
Через 3 роки стійкої ремісії після стаціонарного обстеження можливе зняття з обліку. Гастроентеролог оглядає 2 рази на рік, педіатр – 3-4 рази на рік. Ендоскопічний контроль – 1 раз на рік (або за необхідністю). Огляд спеціалістів (ЛОР, стоматолог, невропатолог та ін) – 1 раз на рік.
В фазі ремісії ГЕРХ в амбулаторно-поліклінічних умовах, під наглядом дитячого гастроентеролога, діти повинні отримувати 2 рази на рік протирецидивні курси лікування, які включають немедикаментозне лікування (психотерапія, фітотерапія, фізіопроцедури, бальнеолікування).