Роль і перспективи української діаспори у процесі становлення української держави.

Українська діаспора в СРСР

У найгіршому становищі з усіх перебувала українська діаспора в СРСР. Хоч кількісно вона перевищувала решту української діаспори у світі, проте користувалася всіма гарантованими правами й інституційними засобами національного життя в межах іншої країни. Складаючись із понад 6 млн українців, розпорошених по всіх республіках СРСР, нагадуються дореволюційні царські часи. Якщо до 1930-х існувала ще українські преса й шкільництво на суміжних українських етнографічних землях поза УРСР і на Далекому Сході, то з середини 1930-х років усе було ліквідовано.

Навіть для значної частини українців, що жили в Москві й Ленінграді та налічували кількасот тисяч, не було жодних українських клубів, театрів, шкіл, радіомовлення. Преса й книги доходили з України в обмеженій кількості, у кіосках їх не було (поза Україною була тільки єдина українська книгарня в Москві). За радянськими соціологічними дослідженнями в Сибіру 27 % українців ще читали українську пресу, передплачену з України, але недовго. Інколи заїжджали з України мистецькі ансамблі, — і часом в програми місцевих самодіяльних гуртків потрапляв український репертуар. Усе це відбувалося скоріше для популяризації «багатонаціональної радянської культури» і творення «радянського народу» — для прикриття посиленої русифікації. Українською мовою в Сибіру користувався нижчий відсоток населення, ніж серед українців-поселенців у Канаді чи Бразилії. У 1970-х роках, як виявили радянській опити, 38 % українського населення розмовляло українською мовою. Але зберігалося ще різні етнографічні побутові ознаки життя українців: житлова культура, одяг, народні страви. У 1970-х роках між сибірськими українцями було 82 % змішаних подружжів, здебільшого російсько-українські, хоч у багатьох випадках діти залишалися українцями.

Роль і перспективи української діаспори у процесі становлення української держави.

Ще починаючи з першої хвилі, українські емігранти розуміли свої можливості у допомозі батьківщині. Визнавали й необхідність такої підтримки.

Так, враховуючи злиденне становище українських шкіл у Східній Галичині, українські поселенці в Канаді розпочали збір коштів на підтримку народної освіти. Таких пожертв було зібрано 5,6 тисячі доларів у Канаді і 9,4 тисячі - у США.

Чималу активність у розвитку зв'язків виявляли читальні Товариства "Просвіта", Товариства ім. Михайла Качковського та інші.

Беручи активну участь в суспільному житті країн проживання, вони сприяли утвердженню позитивного іміджу України у світі та отримували додаткові можливості для допомоги батьківщині.

Кожна наступна хвиля еміграції була більш інтелектуальною. І в міру своїх можливостей закордонні українці намагались сприяти відродженню української держави.

Але розглянемо сьогоднішні проблеми й переспективи емігрантів.

Геополітичні перспективи української діаспори, її подальша роль в українському світі вирішальним чином залежать не тільки від кількісних та якісних характеристик власне самої діаспори, але й від вектора трансформаційних процесів всього українства. Зупинимося тезово на тому, що являє собою, що може і які тенденції розвитку нашої сучасної діаспори.

Кількісні характеристики українців за кордоном завжди викликали дискусії. В цілому прийнято вважати чисельність діаспори в межах до 5-8 млн. осіб, що мають хоча б частково українське походження у західному світі і близько 8-12 мільйонів ідентифікуючих себе з українським корінням у країнах СНД. Тобто загалом за межами України постійно проживає близько 13-18 млн людей українського походження. Звичайно, ці оцінки досить відносні, але показують кількісну вагомість діаспори. Що стосується її якісного складу, то це, в основному, так званий "середній клас" як у західному, так і східному світі. При цьому зорганізованість закордонних українців Заходу і Сходу разюче відрізняється - якщо перші майже всі є членами національних громадських організацій або партій, то другі охоплені ними ледь на 5-10 %.

Трансформаційні процеси української діаспори в основному пов'язані з прискореною асиміляцією, яка стимулюється, по-перше, фактором появи (як то не здається парадоксально на перший погляд) незалежної держави України, що призвело до втрати основної місії української діаспори - носія національної ідеї та репрезентанта вільного українства, борця за державність, незалежність, за цивілізоване місце України, українського народу, держави, нації в світі. Всі ці функції (не будемо зупинятися, наскільки успішно) перебрала на себе незалежна Україна, а сучасна діаспора не виробила ніякої нової надідеї свого існування. По-друге, прискорена асиміляція стимулюється настроями розчарування західної діаспори сучасними українським реаліями, відсутністю суттєвих успіхів України в економіці, політиці, скочуванням країни до рівня посередніх держав. По-третє, асиміляція українців обумовлюється природними процесами зміни поколінь. По-четверте, слід констатувати незацікавленість (якщо не більше) ряду державних чиновників на Сході і Заході (в Росії, Польщі, Словаччині і т.д.) розвитком української діаспори. Показово, що асиміляційні процеси в середовищі західної і східної діаспор відмінні - в східній діаспорі, зокрема, в останнє десятиліття спостерігається активізація деяких центрів (приклад - Москва).

В цілому можна констатувати, що сьогодні триває процес вмирання старої української діаспори Заходу з політико-культурними і ностальгічними домінантами і народження нової її генерації, заангажованої на Україну скоріше прагматично, економічно і дещо політично, без яскравої ознаки українського етновизначення. На Сході тривають аналогічні процеси. При цьому слід очікувати, що етновизначення, політично-економічна заангажованість на Україну в новій генерації діаспори як на Сході, так і на Заході буде пропорційною успіхам України як держави. Такі маємо реалії.

Що ж, виходячи з цієї схематично окресленої ситуації, можна очікувати в геополітичному вимірі від закордонного українського світу сьогодні і завтра?

Україні і діаспорі треба разом віднайти, сформулювати і почати реалізовувати єдину надідею, яка спроможна поєднати зусилля всього світового українства. Цією надідеєю може стати входження України до групи світових країн-лідерів, а нової української політичної нації - до групи націй-лідерів. Наступний крок - розробка стратегії і тактики реалізації обраної надідеї. Виходячи з культурних, економічних та ін. особливостей України, менталітету українського народу, історичних традицій та сучасного стану речей доцільно стратегію економічного розвитку країни базувати не на самодостатності і пропорційності поступу в переважній більшості галузей господарства, науки, техніки і технології, а зосередити зусилля на декількох домінантних галузях - "галузях прориву". Ними для нас, українців, можуть бути аграрна, космічна, інформаційна, освітня галузі (в першу чергу гуманітарні та фундаментальні науки).

Література

Український Науковий Інститут Гарвардського Університету. Українці в американському та канадійському суспільствах. Соціологічний збірник, за ред. В.Ісаєва. —Кембрідж, 1976
Томилов И. Современные этнические процессы в южных и центральных зонах Сибири. // Советская Этнография, 4, 1978
Кубійович В. Укр. діяспора в СССР в світлі переписів населення // Сучасність, ч. (210). — Мюнхен, 1978
Чорний С. Українці в Євразії. Чисельність і розміщення за переписами 1897—1990 рр. — Київ, 2002
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег, 1986;
Лановик Б., Траф'як М., Матейко Р. та ін. Українська еміграція: від минувшини до сьогодення / За ред. проф. Б. Ла-новика. — Т., 1999;
Українці Австралії: Енциклопедичний довідник. — Сідней, 2001
Вісник Центрального державного архіву зарубіжної україніки. — Київ, 2011
Біляїв Володимир Іванович "На неокраянім крилі...": (Штрихи до літ.портретів західної діаспори)/ В.І.Біляїв; Донец.від-ня наук.т-ва ім.Шевченка. - Донецьк: Східний вид. дім, 2003. - 348 с.
Енциклопедія українознавства для школярів і студентів / Авт.-уклад. В.В.Оліфіренко та ін. - Донецьк: Сталкер, 1999. - 496 с.: іл. - (Золота криниця знань).
Зарубіжні українці / С.Ю. Лазебник (кер.авт.кол.), Л.О. Лещенко, Ю.І. Макар та ін. - К.: Вид-во Україна, 1991. - 252 с.
Заставний Ф. Д. Східна українська діаспора. - Львів: Світ, 1992. - 170 с.: табл. - (Народознавчі студії).
Заставний Ф. Д. Українська діаспора: Розселення українців у зарубіжних країнах / Ф.Д. Заставний. - Львів: Світ, 1991. - 119 с. - (Народознавчі студіі).
Козій Михайло. За чужу справу/ Літ. запис З.Книша. - К.: Основи, 1995. -259 с.: з іл.
Українці за межами УРСР (1918-1940)/ В.П. Трощинський, А.А. Шевченко,Р.Г. Симоненко та ін. - 2003. - 720 с. - ISBN 966-504-267-Х
Празька поетична школа: Антологія/ Упоряд. текстів та передмова: О.Г. Астаф'єв, А.О. Дністровий. - Харків: Ранок; Веста, 2004. - 256 с. - (Серія "Програма з літератури").
Українські канадці в історичних з’язках із землею батьків:До 100-річчя прибуття перших українських поселенців до Канади: Збірник. - К.: Дніпро, 1990. - 231 с.
Українці в зарубіжному світі. - К.: Наук.думка, 1991. - 138 с.
Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості: "Круглий стіл", 22 серп. 2002 р.,м. Київ: Стенограма/ Ін-т дослідж. діаспори; Упоряд. І. Винниченко. - К.: Геопринт, 2002. - 40с.
Російський О.М. Українці у діаспорі //Етнографія на Україні: Навч.посібник. - Львів, 1994. - С. 407-425.
Євтух В.Б. Українці за межами України //Історія України:нове нове бачення. - К., 1996. - Т.2. - С. 467-493.
Білецький Володимир Стефанович. Українська діаспора сьогодні: перпективи і реалії співпраці з Україною /В.С. Білецький //Культурні зв'язки Донеччини з українським зарубіжжям /Укр. культурологічний центр та ін. - Донецьк, 2004. - С. 29-34.
Навчальний посібник "Поезія «Празької школи» (Донецьк, 2000), рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів;
Хрестоматія «Празька школа» / [упоряд. В. А. Просалова]. Донецьк:Східний видавничий дім, 2004).
Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. – 336 с.
Балабко О.В. Синьйор Ніколо й синьйор Мікеле: Рим Гоголя й Капрі Коцюбинського: Есеї. - К.: Факт, 2006. - 248 с.:іл.
Балабко О.В. Мальви у Вічному місті: Стежками українців у світах: Есеї, нариси, зарисовки. — К.: Фенікс, 2006. — 348 с.:іл.
Балабко О. З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка: Есеї, п'єса. — К.: Факт, 2007. — 192 с. — іл.
Балабко О.В. "Київ, Іринінська, Лифарям...". Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості (науково-довідкове видання)/ Упорядк. В.А.Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім.