 |
|
ЧЕСТЬ. СОВІСТЬ. ГІДНІСТЬ
ЛЮДИНА І СВІТ
ФЕНОМЕН ЛЮДИНИ
Кожна історична епоха пропонує своє бачення й вирішення питання про те, що таке людина і в чому сенс її життя. Сенс життя - світоглядне та філософське поняття, яке містить сукупність уявлень про сутність людини, цілі та цінності її існування , а та кож можливі й допустимі способи й шляхи їх реалізації.
В античній філософії людина розглядається як складова частина загального світопорядку у структурному плані та підпорядкованості законам його функціонування (Сократ - пізнання, доброчинність; Протагор - точка відліку у пізнанні та культурі; Платон - служіння чеснотам, вищим цінностям; Аристотель - вище благо, щастя, що полягає у самовдоскона ленні; Епікур - досягнення земного щастя та насолоди).
Християнство вважає людину Божим творінням. Християнська людина - це єдність природного (тіла) і надприродного - душі. Епоха Відродження коригує ці догмати і вбачає сутність і cенс життя у гармонійності і повноті буття. Новий час та Просвітництво дещо наближаються до античних уявлень про людину і вважають основною її властивістю розум. Німецька класична філософія розглядає людину як суб’єкт свободи, активне, тобто діяльне явище, що саморозвивається. Ніцше вважає людину безперервним процесом її становлення. Екзистенціалісти визначають людську суть через аутентичність, через грань між суспільним і індивідуальним.
Отже, феномен людини полягає в складності і майже неосяжності найближчих, найбільш на перший погляд знайомих уявлень людини про саму себе
ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ
Міфологічні концепції:породження людей тваринами (тотемізм), людина - плод Неба і Землі, як запліднюючого та родючого начал, людину створено з глини та крові бога Абзу (Вавілон), людино створено із глини та сльоз (Староданвя Греція). Міфологічні концепції походження людини розвиваються та трансформуються разом з господарським життям первісних та антич них людей
Релігійні концепції базуться на креаціонізмі, тобто на розумінні того, що людина - результат вольового акту надістоти Бога, а саме акту cтворення
Космічні гіпотези вважають виникненя людини або логічним за вершенням дії космічної енергії, або плодом так званого “насіння життя”, що розноситься по планетах космічним пилом, або ж про сто залишком поза земних цивілізацій
Сприйнятою на цей час та найбільш актуальною є еволюційна концепція, згідно з якою люди на є останньою, найдосконалішою ланкою в ланцюзі розвитку живих істот і має спільних предків з людиноподобною мавпою
Останнім часом привертають до себе увагу припущення про штучне походження людини
ПОНЯТТЯ СЕРЕДОВИЩА
Середовище розвитку та існування людини поділяється на дві сфери - природну та соціальну, що підкреслює подвійну природно-соціальну суть людини.
Людина існує в системі взаємодії усіх сил природи та відчуває ії різноманітні впливи. І природне існування людини не обмежується тільки сферою Землі, воно включає в себе ікосмос в цілому.
Соціальне середовище людини - це її безпосереднє людське оточення, ті групи людей, до яких вона належить. Соціальна ситуація розвитку - психологічний термін - одне з формотворчих начал для людської свідомості. Дуже великий вплив на людський розвиток мають економічні, політичні та культурні умови, що існують у суспільстві, в якому люди на розвивається.
ПОНЯТТЯ СПАДКОВОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Спадковість - властивість живих істот, в т. ч. і людини, повторювати в ряді поколінь подібні ознаки і забезпечувати специфічний харак теріндивідуального розвитку в певних умовах середовища.
В процесі індивідуального розвитку людина відтворює певні ознаки, які передані їй батьками, а також певною мірою “відхиляється” від них і набуває нових ознак.
ПРИРОДНЕ В ЛЮДИНІ
Природне в людині має вираження у морфологічних, генетичних явищах, а також у нервово-мозкових, електрохімічних та багатьох інших процесах людського організму. Суть цих про цесів - обмін речовиною, енергією та інформацією з оточуючим середовищем. Але фізіологічна, природна будова не є якісною відмінністю людини від всіх інших живих істот. Тому пізнаю чи соціальну природу людини філософія виходить лише з антропологічних особливостей.
ІНДИВІД
Індивід означає одиничне на відміну від сукупності, маси, тобто це окрема людина на відміну від колективу, соціальної групи, суспільства в цілому.Часто індивід ро зуміється як соціально-філософський першо а том. Він є вихідною соціальною одиницею, а сукупність індивідів утворює всі існуючі види соціальних спільностей.
ОСОБИСТІСТЬ
Особистість - це суб’єкт соціальних відносин і свідомої діяльності, “персоніфікована соціальна діяльність”; це стійка сукупність соціально значущих рис, що характеризують індивіда як представника певної соціальності або суспільства.
Поняття “особистість” фіксує лише соціальне в людині. Воно охоплює всі соціальні ролі людини, всі суспільні відносини. Особистісь можна ототожнити з життєвим шляхом, який завжди неповторний та оригінальний.
Особистість формується за такими схемами: “я -я”, “я - ти”, “я - ми”, “я - людство”, “я - суспільство”, “я - природа”, “я - універсум”
СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ
У сучасній філософській та науковій мові поняття “людина” використовується як найзагальніше, родове для позначення істотвиду Homo Sapiens. Тому в традиційних тлумаченнях зазначається, що людина - це істота, яка уособлює нероз рив нуєдність таких сторін її існування, як біологічна, соціально-історична, культурна, духовно-моральна.
Людина - це істота, здатна до праці, соціально і культурнозумовленого споживання та спілкування з іншими людьми, свідомої діяльності. Людина - це суб’єкт та історичний результат розвитку культури.
1. Людина - жива істота, але ій притаманний особливий тип тілесної організації.
2. Людина є там, де є ії діяльність.
3. Людська діяльність здійснюється в системі суспільних відносин.
4. Людська діяльність є усвідомле ним процесом перетворення природи, суспільства і самої людини.
5. Люди на є істотою духовною, ій притаманна душа.
СЕНС ЖИТТЯ
Сенс життя полягає в реалізації потреб суспільства в людині та власного покликання кожної з них. Визначення сенсу життя пов’язане з розумінням мети життя як уявного чи очікува ного результату нашої діяльності та з вибором життєвого шляху. Сенс життя притаманний життю с самого початку. Сенс життя - за межами життя. Сенс життя створюється самою людиною. Сенс життя за лежить від розуміння життя, має індивідуальний характер.
Сенс життя - світоглядне та філософське поняття, яке містить сукупність уявлень про сутність людини, цілі та цінності її існу вання , а також можливі й допустимі способи й шляхи їх реалізації.
ПОНЯТТЯ ЦІННОСТІ
Зміст цінностей обумовлюється культурними досягненнями. До сфери цінносей за лежать духовні прагнення, ідеали, принципи, нормимо ралі. Світ цінностей - це світ культури в широкому розумінні, це духовна діяльність людей.
Цінність - це рівень значущості одного стосовно іншого в певній системі.
Духовні цінності поділяються на гносеологічні (істина), етичні (мораль), естетичні (краса)
Стійка ціннісна структура зумовлює цілісність особистості, вірність пев им принципам, здатність до вольо их зусиль, наполегливість у до сягненні мети. У системі цінностей абсолютною є людина, в свою чергу найвищою цінністю для людини є життя. Неостанніми та кожє свобода, рівність, справедливість
Вища цінність пізнання і на вчання, рушійна сила і результат наукової діяльності - це істинне знання, подолання заблудження.
СМЕРТЬ І БЕЗСМЕРТЯ
Проблема смерті - одна з фундаментальних наукових, філософських та релігійних проблем. Можна виділити два підходи: дохристиянський (міфологічний) та християнський (теологічний).
Ставлення давньої людини до смерті не є негативним. До неї готуються, зустрічають усвідомлено, спокійно і без страху. В культурах, де індивід набуває певного автономного буття і утверджується усвідомлення самоцінності, смерть набуває трагічного забарвлення. Смерть має біологічні, соціально-культурні та світоглядні виміри.
Смерть - це природний кінець будь-якої істоти, припинення життєдіяльності організму, яке виражене у припиненні нормального обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем.
Через свої творіння, внесок у матеріальну й духов нукультуру, через полишені по собі спогади людина набуває певного безсмертя. Але можливість безсмертя закладено лише в соціальному житті.
По суті, усвідомлення смерті є відправним пунктом у боротьбі з нею і прагненням до безсмертя.
ТВОРЧІСТЬ
У творчості людина виявляє себе в культурі, створюючи її як нову цінність, як продовження своєї природної сутності. Людська діяльність, активність, пізнання, психіка - це внутрішнє підгрунтя творчості. Суб’єктом творчості є людина, суспільство. Творчість бере витоки не лише в праці, але й в цілепокладаючій здатності свідомості.
Творчість - це притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності ії свідомості та потреб суспільно-історичної практики.
Особливу роль в творчості відіграє стихійне, несвідоме начало: творчий порив, натхнення, осяяння.
Історич на творчість - уміння свідомо творити свою історію, забезпечувати нові, прогресивні умови та форми свого життя. Наукова творчість спрямова на на відкриття нових законів, вироблення оригінальних ідей. Технічна творчість - це вдосконалення уже існуючих або створення нових машин, апаратів та механізмів. Продук том художньої творчості є новікультурні та художні цінності. Ще один важливий різновид творчості - це творення самого себе, самоусвідомлення, самовдосконалення, самореалізація.
СВОБОДА. ВОЛЮНТАРИЗМ ТА ФАТАЛІЗМ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Свобода - це стан і можливість мисли ти і діяти відповідно до своїх уявлень та бажань, а не внаслідок внутрішньо го чи зовнішньо го при му су.
Сво бо да волі - це мож ливість без пе реш код но го са мо виз на чен ня лю ди ни у ви ко нанні тих чи інших цілей і за вдань осо би с тості
В су пе реч ності фа талізму та во люн та риз му по ля гає фе но мен сво бо ди осо би с тості. Са ме тут виз на ча ють ся межі не обхідності, без яких ре алізація сво бо ди не мож ли ва
Во люн т ра ризм по ля гає у виз нанні пер шості сво бо ди волі з-поміж інших про явів ду хов но го жит тя лю ди ни, вклю ча ю чи мис лен ня.
Фа талізм виз на чає весь хід жит тя лю ди ни та ії вчин ки як наслідки долі, волі Бо га, де термінізмом за мк ну тої си с те ми, де кож на на ступ на подія жор ст ко пов’яза на з по пе ред нь ою.
Відповідальність - здійснен ня лю ди ною пев них мо раль них та інших ви мог суспільства. А обов’язок по ля гає в усвідо мленні та за сто су ванні мо раль них ви мог до кон крет но го ста но ви ща. Пи тан ня про те, якою мірою ви ко нується обов’язок, вин на чи не вин на лю ди на у йо го не ви ко нанні - це і є пи тан ня про осо би с ту відповідальність
ЗДО РОВ’Я ТАЗДО РО ВИЙ СПОСІБ ЖИТ ТЯ
Май же завжди, ко ли мо ва йде про здо ров’я зга ду ють ся фізіологічний стан лю ди ни, відсутність чи на явність за хво рю вань.Ко ли йдеть ся про мо раль не здо ров’я, йдеть ся про гар монію тіла та душі, пев ну зба лан со ваність всіх внутрішніх про цесів.
Спосіб жит тя - це си с те ма ти по вих форм по всяк ден ної життєдіяль ності лю дей, що фор му ють ся у пев них умо вах і вип ли ва ють з їх кон цепції жит тя, в якій най повніше ре алізується життєва по зиція лю ди ни.
Здо ро вий спосіб жит тя відповідає по тре бам при род но го та соціаль но го в лю дині
ПО ВНО ТАЖИТ ТЯТАЩА С ТЯ
По вно та жит тя за ле жить від са мої лю ди ни, її ціннісних орієнтацій та від соціаль них умов. Во на пов’яза на з ро зумінням лю ди ною ща с тя, яке має суб’єктив ний ха рак тер, тоб то виз на чається са мою лю ди ною та па ну ю чою куль ту рою.
СВІТ ТА ПО НЯТ ТЯ СВІТУ
Визнчен ня змісту по нят тя світ мож ли ве і дійсне тільки у си с темі відно шен ня “лю ди на - світ”. Це свідчить про те, що да не по нят тя слу гує лю дині для відо б ра жен ня існу ван ня то го, на тлі чо го лю ди на се бе ви яв ляє.
Світ є все те, що відмінне від лю ди ни, що ор ганічно має лю ди ну в собі, від чо го лю ди на відрізняється і що по суті про ти леж не лю дині. Це все су ще, що є в лю дині та по за нею
Лю ди на та кож здат на роз ме жо ву ва ти світ внутрішній, тоб то уяв ний, від світу зовнішньо го - об’єктив но го
ІСТО РИЧ НИЙ РОЗ ВИ ТОК УЯВ ЛЕНЬ
ПРО СВІТ
В ан тич них уяв лен нях світ роз гля дається пе ре дусім як світ при ро ди - ко с мо су. Лю ди на трак тується як істо та, яка пе ре бу ває у не роз рив но му зв’яз ку із світом при ро ди. Струк ту ра і за ко ни бут тя світу та лю ди ни єдині
Ан тичні ма теріалісти вва жа ли пер шо ос но вою світу ре чо ве, ма теріаль не на ча ло: во ду (Фа лес), повітря (Ана кси мен), во гонь (Ге ракліт), зем ля, во да, повітря та во гонь (Ем пе докл)
Іде алісти (Піфа гор, Пла тон, Зе нон, Про та гор) вва жа ли по чат ком всьо го пев не ду хов не на ча ло: Бо га або са мостійні іде альні сут ності (ідеї, чис ла). Зе нон і Про та гор вва жа ли світ незмінним, за пе ре чу ва ли рух як та кий. Ге ракліт, на впа ки, на ма гав ся по ка за ти, що рух і зміна - це за галь ний стан світу
Ари с то тель виз на вав рух за галь ною вла с тивістю світу та вка зу вав чо ти ри при чи ни йо го: 1. Бог (пер шо по ш товх, дже ре ло по чат ку будь-яко го ру ху); 2. Ма терія (па сив на при чи на, ре чо ви на, з якої все ви ни кає); 3. Фор ма (ак тив не на ча ло, оскільки кон кретні речі ви ни ка ють за вдя ки на дан ня їм пев ної фор ми); 4. Цільо ва при чи на (рух, роз ви ток як на прям до пев ної цілі)
Се ред нь овічні уяв лен ня про світ і лю ди ну по бу до вані на релігійних іде ях: ство рен ня світу з нічо го во лею Бо га, гріхо падіння лю ди ни, індивіду аль но го без смер тя душі, яке мож на за слу жи ти вірою в Бо га та до три ман ням мо раль них норм і за повідей
В се ред нь овічній кар тині світ поділяється на дві ре аль ності: зем ну (не ста ла, мінли ва, гріхов на) та бо же ст вен ну (вічну, істин ну, бла жен ну)
Роз гор тається дис кусія між ре аліста ми та номіналіста ми. Перші вва жа ли, що уза галь нен ня - універ салії - мо жуть існу ва ти як он то логічно са мостійні ре аль ності, другі це за пе ре чу ва ли і вва жа ли, що за галь не існує тільки в по нят тях - но у ме нах, то му це ре альність, що ви ни кає ли ше в мові
Ав гу с тин Бла же ний в своїй праці “Про град Бо жий” (426 р.) роз гля дає соціаль не жит тя че рез ідею про про ти лежність Бо га та лю ди ни. Людсь ке бут тя поділе но на дві ча с ти ни - бо же ст вен ну та зем ну. Кон цепція людсь кої історії у Ав густіна ес ха то логічна: зем ний світ за ги не, а після Страш но го Су ду на ста не вічне цар ст во Бо же
Відро д жен ня стає відправ ною точ кою у фор му ванні світо гля ду та іде о логії гу манізму. Людсь ка осо бистість виз на чається цен т ром світо бу до ви і ви щою цінністю для са мої се бе. Кар ти на світу спи рається на пан теїстичні ідеї - уяв лен ня про єдність Бо га і при ро ди. Релігійна міфо ло ге ма про ство рен ня світу по сту пається на турфіло софії. Цей злам у по гля дах спи рається на геліоцен т рич ну те орію Ко перніка
Кон цепції Но во го ча су - логічне за вер шен ня при род ни чо-на уко вих ідей Відро д жен ня. В ос нові уяв лень про світ ле жить ідея про за галь ний взаємозв’язок, взаємодію всіх явищ світу. Суб станціятлу ма чить ся як гра нич на ос но ва світу, при чи на са мої се бе. Де карт по яс нює світ як існу ван ня двох суб станцій: ма терії (ос нов на вла с тивість - простір) та ду ху (мис лен ня). Згідно з кон цепцією Нью то на, світ, бут тя при ро ди, вклю ча ю чи бут тя лю ди ни - це існу ван ня Всесвіту: про сто ро во-ча со вої ре аль ності, вмісти ли ща зірок. Всесвіт ке рується за ко на ми кла сич ної ме ханіки
Філо софія Но во го ча су звер тається до роз роб ки ме то до логії на уко во го пізнан ня, перш за все до ви роб лен ня де дук тив них та індук тив них ме тодів. Про грес при ро доз нав ст ва XVII-XVIII ст. ство рив умо ви для роз гля ду світу як ре аль ності, що роз виається
І. Кант ство рює пер шу кон цепцію ви ник нен ня Всесвіту, пла не тар ної си с те ми з ди фузійної хма ри. Дже ре лом роз вит ку виз нається єдність та бо роть ба про ти леж но с тей. В німець кий кла сичній філо софії ство рюється діалек ти ка як вчен ня, а та кож як все за галь ний та універ саль ний ме тод пізнан ня. Соціаль не жит тя роз гля дається як істо рич ний про цес, що має певні сту пені про гре су
ЛЮ ДИ НА І КО С МОС
Впер ше по нят тя ко с мос у зна ченні виміру по ряд ку і спря мо ва ності світо вих подій, їх вазємо пов’язаність на різних рівнях, вжи то в ан тичній Греції. Термін “ко с мос” філо софія за по зи чує з по зна чен ня дер жав но го та військо во го ла ду
Ко с мос - це де що, що має чітку внутрішню ор ганізо ваність, упо ряд ко ваність і підпо ряд ко ва не єди но му на ча лу та за ко нам
Ма к ро ко с мос - це по нят тя для по зна чен ня світу при ро ди зовнішньо го що до лю ди ни. Мікро ко с мос - це лю ди на, її внутрішній світ. Ско во ро да вва жав, що за ко номірності ма к ро- і мікро космів єдині. Внутрішній ко с мос лю ди ни оз на чає, що лю ди на здат на діяти са мо чин но, тоб то по чи на ти існу ван ня пев но го ста ну ре чей не тільки у своїй душі, а й у “фізич но му” світі
ЗЕМ ЛЯ І ВСЕСВІТ
Лю ди на спи рається з не обхідністю виз на чи ти в ко с мосі не тільки по ряд ку, а й ре аль них мас штабів існу ван ня світу вза галі та лю ди ни в ньо му зо к ре ма
Всесвіт - це по нят тя для оз на чен ня існу ван ня світу, в яко му все, що бу ло, є і має бу ти, пе ре бу ває у пев но му відно шенні до лю ди ни.Це існу ван ня не об ме жується нічим, окрім ре аль ності
Зем ля - пла не та, на якій ви ник ло і досі жи ве люд ст во, - од не із космічних ут во рень, з-поміж безлічі ба га ть ох інштх, що існу ють у Всесвіті
Зем ля - тре тя пла не та від Сон ця, п’ята за ма сою се ред дев’яти пла нет Со няч ної си с те ми. Обер тається на вко ло своєї вісі за 23 год. 56 хв., обер тається на вко ло Сон ця за 365,242 до би. Відстань до Сон ця - 149,6 млн. км. Швидкість ру ху по орбіті - 29,8 км/с. Швидкість ру ху кож ної точ ки на ек ва торі - 465 м/с. На хил зем ної вісі до екліпти ки ста но вить 230 26’ 21’’,4. За фор мою Зем ля - геоїд, подібний до еліпса. Розрізня ють зовнішні обо лон ки - ат мо сфе ру та гідро сфе ру - і внутрішні - зем ну ко ру, мантію, яд ро
ПО НЯТ ТЯ МА ТЕРІЇ.
МА ТЕРІАЛЬ НЕ ТА ІДЕ АЛЬ НЕ
Ма терія - філо софсь ка ка те горія, якою оз на чу ють світ як об’єктив ну дійсність, що існує не за леж но від свідо мості лю ди ни та да ний лю дині суб’єктив но її свідомістю
Пер ша кон цепція ма терії - суб ст рат на. За виз на чен ням Ари с то те ля, ма терія - це суб ст рат, тоь то те, що ле жить в ос нові всьо го су що го
Дру га кон цепція - суб станціональ на. Світ - це суб станція, а вла с ти вості ма терії - не що інше як вла с ти вості суб станції
За виз на чен ням Леніна, ма терія - це філо софсь ка ка те горія для виз на чен ня об’єктив ної ре аль ності, що да на лю дині у її відчут тях, яка копіюється, відо б ра жається на ши ми відчут тя ми, існу ю чи не за леж но від них.
Струк турні рівні ма терії:рівень не жи вої при ро ди, рівень жи вої при ро ди, рівень соціаль ної ор ганізації
Ма терія - гно се о логічна про ти лежність свідо мості. З іншо го бо ку, свідомість он то логічно не є про ти лежністю ма терії. Її за галь на вла с тивість - відо б ра жен ня. Як ви ща фор ма відо б ра жен ня, свідомість ха рак те ри зується універ сальністю відо б ра жен ня. Іде аль не - не що інше як ма теріаль не, але пе ре тво ре не, відби те у психіці. Дум ка, людсь кий дух на відміну від явищ об’єктив ної ре аль ності, не ма ють про сто ро во-ча со вих меж
Інша дум ка: ідея не яв ляє со бою відо б ра жен ня дійсності, во на є фор ма си с те ма ти зації знань у цілісне уяв лен ня, яке зо б ра жує дійсність. Тоб то це не відо б ра жен ня дійсності, а зна ряд дя йо го по бу до ви
РУХ І СПОКІЙ
Рух - це внутрішньо вла с ти вий об’єктивній ре аль ності ат ри бут, який охоп лює всі зміни й про це си, що без пе рерв но відбу ва ють ся у Всесвіті
Рух - це один з періодів, фаз, етапів бут тя будь-чо го, це стан і йо го три валість. Сам рух ду же ча с то інтер пре тується ме ханістич но, тоб то як зміна вла с ти во с тей об’єкту або як пе реміщен ня йо го в про сторі. Рух не єди ний стан в бутті світу, інший стан - спокій. Стан спо кою - про ти лежність ру ху, відсутність змін, зовнішня та внутрішня сталість пред ме ту чи об’єкту
Марк си с ти виділя ли 5 форм ру ху: ме ханічну, фізич ну, хімічну, біологічну та соціаль ну. Су час на філо софія виз на чає 3 за гальні фор ми: рух в не ор ганічній при роді, рух у живій при роді та соціаль на фор ма ру ху
Фор ма ми ду хов но го ру ху мож на вва жа ти відчут тя, сприй нят тя, уяв лен ня, особ ли во по нят тя су д жен ня, вис нов ки
РУХ І РОЗ ВИ ТОК
Рух трак тується як вся ка взаємодія, яка в свою чер гу виз на чається як про цес взаємної обу мов ле ності існу ван ня об’єктів, си с тем, про цес їх впли ву один на од но го, внаслідок чо го відбу вається як збе ре жен ня, так і різно манітні зміни станів, вла с ти во с тей, струк тур, функцій
Роз ви ток - це та кий рух, при яко му відбу вається не про сто зміна вже існу ю чих яко с тей, станів якої-не будь си с те ми, а ви ни ка ють нові вла с ти вості, но ва якість, що раніше не існу ва ла
Два ти пи роз вит ку: роз ви ток в рам ках однієї фор ми ру ху ма терії та роз ви ток, за вдя ки яко му відбу вається пе рехід від однієї фор ми ру ху ма терії до іншої, більш ви со кої
Соціаль ний роз ви ток - та кий тип змін у суспільстві, що ха рак те ри зується пе ре хо дом усіх суспільних відно син до якісно но во го ста ну
ПРО ГРЕС І РЕ Г РЕС
Про грес - це та ка зміна вла с ти во с тей якої-не будь си с те ми, за якої відбу вається збільшен ня функціональ них вла с ти во с тей, підви щен ня ефек тив ності функціону ван ня, збільшується не за лежність існу ван ня від впли ву зовнішніх фак торів
Ре г ре сивні яви ща - це ті яви ща, за яких відбу вається де гра дація, зни жен ня рівня ор ганізо ва ності та ефек тив ності функціону ван ня, втра чається здатність до здійснен ня то го, що бу ло мож ли вим
ПРОСТІР І ЧАС
Роз гля да ю чи світ як свою про ти лежність лю ди на на ма гається виз на чи ти своє особ ли ве місце і період пе ре бу ван ня.
По нят тям простір виз на ча ють співісну ван ня і відо крем леність ре чей од на від од ної, їхню про тяжність, роз та шу ван ня однієї сто сов но іншої. По нят тям час ха рак те ри зу ють послідовність існу ван ня явищ, відо крем леність різних етапів, три валість, темп, ритм про цесів.
Простір - це не тільки по нят тя, а й фор ма існу ван ня взаємозв’язків між ма теріаль ни ми об’єкта ми, яка по нят тям простір відо б ра жається. По нят тя час так са мо як і простір є фор ма відо б ра жен ня існу ю чих об’єктив но взаємодій та взаємозв’язків у світі
Простір - це невіддільна від ма терії за галь на фор ма бут тя, що ви ра жає йо го струк турність, ди фе ренційо ваність та взаємодію еле ментів
Час - це за галь на фор ма бут тя, що ви ра жає три валість прцесів взаємодії та послідовність зміни йо го станів
ЄДНІСТЬСВІТУ
Вчен ня, що виз на ють єдність світу, на зи ва ють ся моністич ни ми, бо ви хо дять з прин ци пу монізму. Про ти леж ним підхо дом є плю ралістич ний
Найбільш тра диційним, в рам ках моністич но го підхо ду у рішенні прбле ми єдності світу є виділен ня двох про ти леж них на прямків. Во ни ви ра жа ють со бою сутність двох ос нов них філо софсь ких течій - ма теріалізму та іде алізму
В ма теріалістич них вчен нях про бле ма єдності світу вирішується че рез виз нан ня світу ма теріаль ним, пер шо ос но вою світу вва жається де що ма теріаль не. В іде алістич них вчен нях, до яких відно сять і релігію, єдність світу пов’язується з ду хов ним пер шо по чат ком. Ма теріалістичні по гля ди більш моністичні: во ни не пе ред ба ча ють існу ван ня ду ху, свідо мості без ма теріаль ної ос но ви. Іде алістичні по гля ди до три му ють ся ду алізму, оскільки згідно з ни ми дух та ду ша є не ма теріаль ни ми суб станціями, а при ро да іноді про ти с тав ляється ду ху
Світ є єди ним, то му що йо му при та манні єдині за ко ни. Єдність світу ви ра же на та кож і в то му, що у ньо го є за галь ний спосіб існу ван ня та фор ми бут тя
Єдність світу по ля гає в то му, що він об’єктив но існує. Єдність виз на че на свідо мою діяльністю лю ди ни. Без лю ди ни для лю ди ни світу не має
ДУХ. ДУ ША. ДУ ХОВНІСТЬ
Як спря мо ву ю чий по ча ток, дух роз гля дав ся як певні си ли при ро ди (міфо логія), як Бог чи ди я вол (релігія), як істи на (на ука) або як іде ал (філо софія)
Дух - це об’єктив но існу ю че, надіндивіду аль не на ча ло, здат не спря мо ву ва ти діяльність лю ди ни й суспільства
Зв’язок існу ю чо го надіндивіду аль но го ду ху і кон крет ної лю ди ни кон кре ти зу ю тю по нят тям ду ша, яка є здатністю са мо чин но по чи на ти пев ний стан
Ду ша - індивіду алізо ва ний дух, суб’єктив но існу ю че на ча ло
Діяльність лю ди ни виз на чається різно манітни ми “ру ха ми” душі, які по тре бу ють кон кретізації, що здійснюється за до по мо гою по нят тя ду ховність
Ду ховність - це по чут тя і усвідо млен ня ре аль ності, яка без по се ред ньо чи опо се ред ко ва но спря мо вує життєдіяльність лю ди ни
За зна ча ють, що ду ховність - це усвідо млен ня та по чут тя лю ди ною то го, що во на має ке ру ва ти ся у своїй діяль ності іде а ла ми, іде я ми, прин ци па ми, а не од но хви лин ни ми ба жан ня ми
ДУ ХОВ НЕ ТА ТІЛЕС НЕ
Перші про ти с тав лен ня ду хов но го та тілес но го зна хо ди мо у всесвтніх релігіях. Тілес не і ду хов не - дві про ти леж ності, які своїм існу ван ням вно сять у світ те, що ви я ви ло ся як людсь ке
Тілес не - це при род но ор ганізо ва не в лю дині. Ду хов не - ду шев но ор ганізо ва на соціаль на виз на ченість лю ди ни
Діяльність душі по ля гає у са мозміні лю ди ною се бе, а діяльність тіла - у зміні довкілля
ПО ЧУТ ТЯ. ІНТЕ ЛЕКТ. ВО ЛЯ. ІДЕ АЛ
На відміну від емоцій ос но вою по чуттів є суспільно сфор мо вані відно шен ня лю ди ни до дійсності
Емоціями на зи ва ють ре акції жи во го ор ганізму на вплив зовнішньо го се ре до ви ща, що спри чи ня ють ся ре флек са ми
По чут тя ми на зи ва ють суспільно ство ре ну фор му без по се ред нь о го пе ре жи ван ня лю ди ною взаємодій із дійсністю, яка бу ла сфор мо ва на куль ту рою
Лю ди на, сти ка ю чись із різни ми про бле ма ми, по чи нає са мозміню ва ти се бе, по тре бує відповідних зна рядь са мозміни. Та ка са мозміна відбу вається у формі інте лек ту аль ної діяль ності, го ло вна ви мо га до якої - бу ти впо ряд ко ва ною
Інте лек том на зи ва ють здатність мис ли ти - про цес ціле с пря мо ва ної зміни уяв лень, який відбу вається згідно з пра ви ла ми і за ко на ми логіки
Во ля (во ле ви яв лен ня) - це вла с тивість людсь кої душі ціле с пря мо ву ва ти діяльність тіла не за леж но від без по се редніх фізіологічних по треб влас но го ор ганізму
Для душі, здат ної усвідо млю ва ти, здатність бу ти свідо мою є най ви ща цінність та са мо не обхідність
Об’єктив на ре алізація кон крет ної лю ди ни, суспільства відбу вається як ре алізація пев но го іде а лу. Усвідо мле ний іде ал є те, у чо му праг не ре алізу ва ти ся лю ди на
Іде ал - зра зок (нор ма, іде аль ний об раз), який виз на чає спо со би жит тя і по ведінку лю ди ни за кон крет них об ста вин
Іде ал є уяв лен ням про ме ту людсь ко го ро ду в ціло му. Іде ал мо же бу ти суспільно-політич ний - уяв лен ня про до с ко на лий суспільний лад; етич ний - про до с ко налі мо ральні якості лю ди ни та до с ко налі взаєми ни між людь ми; ес те тич ний - уяв лен ня про кра су та ес те тич ну до с ко налість; суспільний - уяв лен ня про до с ко на ле суспільне жит тя
Ду хов на куль ту ра - су купність зви чаїв, цінно с тей і норм, які ре гу лю ють жит тя лю ди ни - її став лен ня до се бе, до інших лю дей, до світу в ціло му
ЧЕСТЬ. СОВІСТЬ. ГІДНІСТЬ
Честь, гідність, совість при та манні лю дині не тільки як мо ральні по нят тя, а й як пев не чуттєво-емоційне пе ре жи ван ня, яке су про во д жує усвідо млен ня кон крет них їх про явів. Во ни є фор ма ми са мо усвідо млен ня - уяв лен ня про кон крет не став лен ня ото чу ю чих лю дей до осо би
Гідність - став лен ня лю ди ни до са мої се бе і суспільства до неї як до виз на ної цінності
Честь - виз нан ня на леж ності осо би до пев ної вер ст ви, спільно ти, ри си якої при та манні ок ремій лю дині як пред став ни кові ок ре мо го ко ла лю дей
Невідповідність дій лю ди ни пев ним зраз кам по ведінки усвідо млюється як втра та нею честі
Совість - здатність лю ди ни чи ни ти певні дії, усвідо млю ю чи став лен ня до них інших лю дей
ПО РЯДНІСТЬТАІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ
По рядність - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною своєї при чет ності до долі інших лю дей та відповідаль ності за неї
Інтелігентність - це та кий рівень інте лек ту аль ної діяль ності лю ди ни, за яко го во на ке рується знан ням іде аль них сут но с тей
За до по мо гою уяв лень про нор ми, цінності, іде а ли лю ди на ре гу лює не тільки свою по ведінку , а й, да ю чи мо раль ну оцінку, ви яв ляє своє став лен ня до вчинків інших , чим ре аль но тво рить суспільні взаємозв’яз ки
ПРАВ ДА. ХИ БА. ІСТИ НА
По нят тя “прав да”, “хи ба”, “істи на” ви яв ля ють та виз на ча ють різні взаємозв’яз ки та відно шен ня між людсь ки ми уяв лен ня ми та дійсністю
Істи на - це знан ня, що відповідає дійсності і містить у собі підтвер д жен ня цієї відповідності
Прав да - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною будь-яко го знан ня (істи ни чи хи би) як істи ни
Прав да - це істин не знан ня про стан ре чей, до яко го не бай ду жа лю ди на і з ог ля ду на який во на бу дує об раз ме ти діяль ності, ба жа но го бут тя, світу
Хи ба - це знан ня про дійсність, яке цією дійсністю за пе ре чується
ПРИХІЛЬНІСТЬ
Прихільність - це пе ре жи ван ня лю ди ною до б ро зич ли во го став лен ня до інших лю дей та фор ма усвідо млен ня по тре би зла го ди між людь ми
Про яви ду хов ності лю ди ни у ви гляді при хиль ності завжди тісно пов’язані з та ки ми мо раль ни ми яко с тя ми, як щрість, мужність, пра це любність, ве ли ко душність то що
ВІРА. НАДІЯ.ЛЮ БОВ
Віра - це по чут тя і усвідо млен ня пев но го іде а лу як ви щої сут ності, до якої у вічно му по тязі пе ре бу ває лю ди на. Віра - це без за с те реж не прий нят тя лю ди ною об ра но го нею іде а лу
Наївна віра - впев неність в існу ванні на вко лиш нь о го світу, інших лю дей, сво го тіла і ду ху. Во на фор мується життєвим досвідом лю ди ни
Релігійна віра - впев неність у існу ванні вла с ти во с тей, подій, що відбу ва ють ся згідно з во ле ви яв лен ням над при род них і надісто рич них сил і у існу ванні цих сил як та ких. Ця віра є виз на чаль ною оз на кою релігійної свідо мості
Філо софсь ка віра - впев неність у існу ванні бут тя, з яким ми сти каємо ся що ден но, до яко го ми відно си мо ся, але яке за ли шається не та ким, яким ми собі йо го уяв ляємо
Віра - ос но ва твор чих по тенцій лю ди ни, во на за без пе чує спро можність осо би с тості до ла ти са мо об ме женість
Надія - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною не обхідності змін
Лю бов - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною пред ме та чи яви ща як невід’ємної умо ви сво го існу ван ня
ПРЕ КРАС НЕ І ПО ТВОР НЕ
Пре кра сним на зи ва ють та ке поєднан ня пев них ча с тин у ціле, яке дає лю дині ес те тич ну на со ло ду і за до во лен ня від взаємодії з ним
Пре крас не - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною то го, що здат не при но си ти ій ес те тич ну на со ло ду і за до во лен ня
По твор ним на зи ва ють те, що вик ли кає у лю ди ни по чут тя відра зи до чо гось
По твор не - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною то го, що здат не при не с ти лю дям чи при нес ло відра зу
ДО Б РО І ЗЛО
По нят тя до б ро виз на чає мо раль но-по зи тив не став лен ня до різних явищ з по зиції виз нан ня їх не обхідни ми для співісну ван ня лю дей. Яви ща, які спри чи ня ють руй ну ван ня суспільно го бут тя, на зи ва ють ся злом
Бла го - соціаль но-філо софсь ке по нят тя, яким виз на чається все, що за до воль няє по тре би лю ди ни і має для неї зна чен ня по зи тив ної цінності
До б ро - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною своєї здат ності тво ри ти бла го
Зло - це по чут тя і усвідо млен ня лю ди ною своєї здат ності тво ри ти шко ду
ПО ХО Д ЖЕН НЯСВІДО МОСТІ
Свідомість є про дук том людсь кої діяль ності і її слід роз гля да ти че рез роз крит тя суті цієї іяль ності. Це ви ща фор ма відо б ра жен ня, сутність і спе цифіку яко го роз кри ва ють че рез ево люцію форм відо б ра жен ня у живій при роді. Та кож свідомість яв ляє со бою про дукт спілку ван ня, соціаль ної взаємодії, що пе ред ба чає пізнан ня суті свідо мості че рез діалек ти ку праці, спілку ван ня і мо ви
Пе ре ду мо ва ми ви ник нен ня свідо мості є: ви ник нен ня жит тя на Землі та ево люція форм відо б ра жен ня жи вих істот.
СУТНІСТЬСВІДО МОСТІ
Про бле ма свідо мості має 4 ас пек ти: 1. про бле ма відно шен ня свідо мості до відо б ра жу ва ної дійсності. Свідомість роз гля дається тут як вто рин на що до ма терії; 2. про бле ма ви ник нен ня свідо мості. Тут во на роз гля дається як ре зуль тат про гре сив но го роз вит ку (ево люції) жи вих ор ганізмів; 3. відно шен ня свідо мості і діяль ності моз ку; 4. ак тивність - роль свідо мості у пе ре тво ренні світу. Свідомість роз гля дається тут як суб’єктив на ре альність, якій при та манні ак тивність і віднос на са мостійність
Свідомість вибірко ва, оскільки ство рює, помічає та зберігає ли ше те, що має зна чен ня і сенс.
Свідо мості при та ман на здатність до іншодії - здатність кож но го ра зу діяти по-іншо му що до то го, що усвідо млюється. Пев ною мірою свідомість має сво бо ду
Свідомість - ви ща, при та ман на ли ше лю дині і пов’яза на з мо вою функція моз ку, яка по ля гає: в уза галь не но му і ціле с пря мо ва но му відо б ра женні дійсності; у по пе редній мис леній по бу дові дій і пе ред ба ченні їх ре зуль татів; у ро зум но му ре гу лю ванні і са мо кон т ролі по ведінки лю ди ни
ФУНКЦІЇ СВІДО МОСТІ
Пізна валь на - відо б ра жен ня світу у свідо мості лю ди ни є суспільно-істо рич ним про це сом, у яко му кож ний акт пізнан ня на кла дається на інфор мацію ми ну ло го досвіду, на вже на явні уяв лен ня про да ну річ чи яви ще
Кон ст рук тив на - в ре зуль таті ціле с пря мо ва но го пе ре тво рен ня дійсності, лю ди на ство рює нові речі, яких не має у при род но му світі
Ре гу ля тив на - ви хо дить із взаємодіїї лю ди ни і світу, при ве ден ня дій лю ди ни у відповідність до її по треб
Са мосвідомість - знан ня лю ди ни про са му се бе. Са мосвідо мості при та ман ний так зва ний суб’єктив ний час: тільки лю ди на за вдя ки на ко пи чен ню досвіду шля хом свідо мості мо же розділя ти час сво го існу ван ня на ми ну ле, те першнє та май бутнє
МИС ЛЕН НЯ, ПАМ’ЯТЬ, ВО ЛЯ. БУ ДЕН НАІТЕ О РЕ ТИЧ НАСВІДОМІСТЬ
Роз гля да ю чи свідомість з точ ки зо ру ви я ву людсь кої сут ності сто сов но відо б ра жен ня дійсності, ми го во ри мо про свідомість як про єдність емоцій, мис лен ня, пам’яті та волі.
Емоції впли ва ють на свідомість лю ди ни оскільки ос тан ня жи ве емоційним жит тям
Мис лен ня має аб ст ракт ний ха рак тер, у чо му до корінна відмінність людсь ко го мис лен ня від кон крет но об раз но го мис лен ня ви щих тва рин. Фор ма ми аб ст ракт но го мис лен ня є по нят тя, су д жен ня та умо ви во ди. Мис лен ня - ви щий ща бель людсь ко го пізнан ня і фор ма ак тив но го, ціле с пря мо ва но го, за галь но го відо б ра жен ня дійсності.
Пам’ять - це вмісти ли ще на ко пи че ної лю ди ною не ст рук ту ро ва ної інфор мації за для по даль шо го ії аналізу та ви ко ри с то ву ван ня у про цесі пізнан ня та діяль ності
Во ля є свідо мим і сво бод ним праг нен ням лю ди ни до здійснен ня пев ної ме ти, яка є для неї цінністю
При роз гляді свідо мості з точ ки зо ру гли би ни і суттєвості відо б ра жен ня світу ми виділяємо бу ден ну і те о ре тич ну свідомість
СВІДО МЕ І НЕСВІДО МЕ
По нят тя свідо мо го і несвідо мо го відо б ра жа ють те, що у лю дині є людсь ке і що в лю дині і в світі цьо му людсь ко му про ти с тоїть, чи у по зи тив но му, чи у не га тив но му сенсі
Несвідо ме - це су купність психічних станів, актів і про цесів, які не пред став лені у свідо мості суб’єкта, не усвідо млю ють ся ним.
ПРА ЦЯ
Пра ця - чуттєво-пред мет на ціле с пря мо ва на діяльність лю ди ни по ство рен ню благ, не обхідних для за до во лен ня своїх тілес них і ду хов них по треб
Подібним до праці є виз на чен ня по нят тя “прак ти ка”. Са ме пра ця, з по гля ду те орії Ч. Дарвіна, є однією з най важ ливіших пе ре ду мов ви ник нен ня свідо мості у лю ди ни. В про цесі фізич ної праціпе ре важ но за сто со ву ють ся енергія м’язів, в про цесі ро зу мо вої праці - нер во ва енергія
СПІЛКУ ВАН НЯІМО ВА
Спілку ван ня - це про цес взаємозв’яз ку, взаємовідно шен ня, взаємодії між людь ми, у яко му відбу вається обмін інфор мацією, досвідом, вміння ми та на вич ка ми
Спілку ван ня - од на з не обхідних і за галь них умов фор му ван ня і роз вит ку осо би с тості та суспільства
Мо ва є од но час но і універ саль ним за со бом спілку ван ня, і най до с ко налішою її фор мою
Мо ва - це си с те ма знаків, які ство рю ють ся і ви ко ри с то ву ють ся людь ми для умов но го оз на чен ня ре чей і явищ, відо б ра же них в людській свідо мості
Ге гель: “мо ва - ди во виж но силь ний засіб, але тре ба ма ти ба га то ро зу му, щоб ко ри с ту ва ти ся нею”. Се не ка: “За го во ри, щоб я те бе по ба чив”. Хай дег гер: “мо ва - це домівка бут тя”
СУСПІЛЬНЕБУТ ТЯ ТАСВІДОМІСТЬ
Суспільне бут тя ро зуміється як ре аль ний про цес жит тя лю ди ни, суспільства. Це не що інше, як при род но об ла ш то ва ний стан співісну ван ня, взаємозв’яз ку лю дей че рез ор ганізацію ви роб ництва і відтво рен ня лю ди ни
Суспільне бут тя - це та кож ор ганізація лю ди ною су куп ності си с те ми відно син сто сов но ви роб ництва не тільки са мої лю ди ни, а й умов її існу ван ня, особ ли во благ, не обхідних для за до во лен ня тілес них і ду хов них по треб та інте ресів
Суспільна свідомість є відо б ра жен ням суспільно го бут тя, си с те мою суспільних ідей, те орій, соціаль них по чуттів, на ст роїв, ілюзій то що
Суспільна свідомість - це су купність, си с те ма по чуттів, зви чаїв, зви чок, тра дицій, ду мок, іде алів, ідей, те орій, які відо б ра жа ють суспільне бут тя і функціону ють у суспільстві, ске ро ву ю чи, спря мо ву ю чи жит тя суспільства у відповідно му на прямі
РІВНІТАФОР МИ СУСПІЛЬНОЇ
СВІДО МОСТІ
Рівня ми суспільної свідо мості є суспільна пси хо логія та іде о логія, а фор ма ми: еко номічна, політич на, пра во ва, етич на, ес те тич на, на уко ва, релігійна, філо софсь ка, істо рич на, еко логічна свідомість
Суспільна пси хо логія є су купністю соціаль них по чуттів, на ст роїв, тра дицій, зви чаїв, об рядів, без по се редніх пе ре жи вань, які існу ють у ре аль но му суспільно му бутті, тоб то пе ре дусім чуттєвий ас пект життєдіяль ності суспільства, що визна чає без по се редні дії лю ди ни, її здатність са мо ре алізу ва ти ся в світі
Іде о логія - це си с те ма по глядів та ідей, у яких усвідо млюється й оцінюється став лен ня лю дей до дійсності та од не до од но го, соціальні про бле ми та конфлікти, а та кож містять ся цілі соціаль ної діяль ності, спря мо ва ної на закріплен ня чи зміну цих суспільних відно син
Еко номічна свідомість -відо б ра жен ня та ких про цесів життєдіяль ності суспільства як ви роб ництво, обмін, спо жи ван ня про дуктів людсь кої праці, ха рак те ри зує відно си ни сфе ри ви роб ни чою діяль ності лю ди ни
Політич на свідомість -це відо б ра жен ня та іде аль не функціону ван ня що до вла ди, спо собів, ме тодів її за во ю ван ня, ут ри ман ня і ви ко ри с тан ня
Пра во ва свідомість є відо б ра жен ням і функціону ван ням норм, пра вил, прин ципів по ведінки в суспільстві, які виз на ча ють ся дер жа вою
Ес те тич на свідомість - це відо б ра жен ня і функціону ван ня дійсності на за са дах ро зуміння пре крас но го
Мо раль - особ ли ва фор ма суспільної свідо мості та вид суспільних відно син, який ви яв ляється в су куп ності особ ли вих цінно с тей і спо собів нор ма тив но го ре гу лю ван ня життєдіяль ності лю дей у суспільстві
Еко логічна свідомість - це відо б ра жен ня та функціону ван ня за го ст рен ня еко логічних про блем
ПО НЯТ ТЯПІЗНАН НЯ
Пізнан ня - це про цес особ ли вої взаємодії між суб’єктом (лю ди ною) і об’єктом (пев ною ча с ти ною світу), ос нов ним ре зуль та том яко го є знан ня. Пізнан ня - це відо б ра жен ня об’єктив ної дійсності як суб’єктив но го об ра зу
Пізнан ня як фор ма ду хов но го ос воєння дійсності зорієнто ва не на опа ну ван ня світом і людсь ким бут тям у ньо му че рез от ри ман ня суб’єктив но істин но го знан ня, че рез відо б ра жен ня струк ту ри і за ко номірно с тей ре аль ності у свідо мості лю ди ни
ЧУТТЄВЕПІЗНАН НЯ
Чуттєве пізнан ня - пер ший етап склад но го і су пе реч ли во го про це су пізнан ня. Во но скла дається з відчут тя, сприй нят тя та уяв лен ня
Відчут тя - це відтво рен ня ок ре мих вла с ти воч тей ре чей об’єктив но го світу, які без по се ред ньо впли ва ють на ор га ни чут тя
Сприй нят тя - цілісний об раз речі як син тез відчуттів, пов’яза них од не з од ним відповідно до то го, як пов’язані між со бою вла с ти вості тієї чи іншої речі
Уяв лен ня ви ни ка ють на ос нові ми ну лих впливів ре чей на лю ди ну, які збе рег ли ся в її пам’яті, або ж на ос нові роз повіді про речі інших лю дей, опи су ре чей чи явищ, фо то графії, на оч них зо б ра жень то що
Різно ви да ми уяв лен ня є уя ва - про цес поєднан ня і пе ре тво рен ня уяв лен ня в цілісну кар ти ну но вих об разів та фан тазія - уя ва, що ха рак те ри зується особ ли вою си лою і не звичністю уяв лень та об разів, що ство рю ють ся
РАЦІОНАЛЬ НЕ (ЛОГІЧНЕ) ПІЗНАН НЯ
До логічно го пізнан ня або, інши ми сло ва ми, аб ст ракт но го мис лен ня, на ле жать такі фор ми як:
По нят тя - дум ка, яка відо б ра жає речі та яви ща в їх за галь них і суттєвих оз на ках і існує в гра ма тичній формі сло ва
Су д жен ня - дум ка, що має ви ра жен ня у ви гляді роз повідно го ре чен ня, взаємозв’язок по нять
Умо вивід є про це сом мис лен ня, внаслідок яко го з двох або кількох су д жень ви во дить ся но ве су д жен ня
Прин ци па ми пізнан ня є об’єктивність (існу ван ня то го, що пізнається, по за і не за леж но від лю ди ни), пізна ванність (пізна ти мож на все), відо б ра жен ня (пізнан ня - про цес ство рен ня суб’єктив них об разів), виз на чаль ної ролі прак ти ки (прак ти ка - кінце ва ме та пізнан ня і кри терій йо го істин ності), твор чої ак тив ності суб’єкта пізнан ня
Емпіричні знан ня - це на ко пи чен ня досвіду, те о ре тичні знан ня - це аналіз на ко пи чен но го досвіду, тоб то емпірич них знань
СУБ’ЄКТ ТА ОБ’ЄКТ ПІЗНАН НЯ
Особ ли вим є пи тан ня про те, хто і що пізнає, а та кож те , які взаємовідно си ни між тим, хто пізнає, і тим, що пізнається. Під суб’єктом пізнан ня слід ро зуміти лю ди ну або спільно ту, ко ли во ни не про сто відо б ра жа ють дійсність, а ут во рю ють знан ня. Знан ня - це си с тем но-уза галь не ний, порівня но за вер ше ний об раз тієї чи іншої сфе ри існу ван ня ре чей, явищ світу
Об’єктом пізнан ня мо же ви с ту па ти весь світ як все су ще, що є в лю дині і по за нею
Суб’єкт - філо софсь ка ка те горія для по яс нен ня прак тич ної і пізна валь ної діяль ності лю ди ни, по зна чен ня дже ре ла ак тив ності
Об’єкт - те, на що спря мо ва на діяльність суб’єкта
РО ЗУМІННЯІСТИ НИТАЇЇКРІТЕРІЇ
Істи на - це адек ват не відо б ра жен ня об’єкта пізнан ня суб’єктом, який йо го пізнає. Та ким, яким він існує сам по собі, по за і не за леж но від лю ди ни та її свідо мості; об’єктив ний зміст чуттєво го, емпірич но го досвіду, по нять, ідей, су д жень, те орій, учень і цілісної кар ти ни світу в діалек тиці її роз вит ку
Об’єктивність істи ни по ля гає в то му, що во на існує не за леж но від свідо мості лю ди ни
Аб со лют на істи на - найбільш по вне знан ня про дійсність, яке їй відповідає і має підтвер д жен ня цієї відповідності
Віднос на істи на - це не по вне знан ня про дійсність, яке їй відповідає і має підтвер д жен ня цієї відповідності
Аб со лют на істи на є су мою віднос них істин. Аб со лют на істи на на пев но му етапі мо же пе ре тво ри ти ся на віднос ну
Дог ма тизм - си с те ма по глядів, згідно з яки ми істи на, от ри ма на в про цесі пізнан ня, є незмінною. Ре ля тивізм - вчен ня про відносність, умовність та суб’єк-тивність людсь ко го пізнан ня
Те о ре тич на діяльність, про цес пізнан ня дійсності не роз рив но пов’язані з прак ти кою. Рівнем роз вит ку прак ти ки обу мов люється об сяг і ха рак тер на бу тих знань. Всі знан ня здо бу ва ють ся і пе ревіря ють ся прак ти кою, не всі на укові істи ни пе ревіря ють ся прак ти кою, за леж но від умов і мож ли во с тей
МЕ ТОДПІЗНАН НЯ
Ме тод - спосіб до сяг нен ня ме ти, пев ним чи ном упо ряд ко ва на діяльність
Філо софія про тя гом сво го роз вит ку ви ро би ла за галь ний ме тод пізнан ня - діалек ти ку. Діалек ти ка - те орія і ме тод пізнан ня явищ дійсності у їхньо му роз вит ку і са мо ру ху, вчен ня про найбільш за гальні за ко номірні зв’яз ки, за ко ни ста нов лен ня і роз ви ток при ро ди, суспільства, мис лен ня. Це підхід “і те, і інше”
Ме тафізи ка ви хо дить із ізо ль о ва ності ре чей, явищ, із відсут ності роз вит ку. Це підхід “або те, або інше”
Та кож до філо софсь ких ме тодів пізнан ня на ле жать софісти ка, ек лек ти ка, гер ме нев ти ка то що
Інша гру па ме тодів пізнан ня - на укові ме то ди. Їх роз поділя ють на емпіричні та те о ре тичні. До емпірич них відно сять: спо с те ре жен ня (пря ма і без по се ред ня реєстрація подій), вимірю ван ня (спо с те ре жен ня, що фіксує та кож і кількісні по каз ни ки ре чей і явищ) та ек с пе ри мент (пла номірне спо с те ре жен ня, ство рен ня штуч но го се ре до ви ща з ме тою от ри ман ня но вої інфор мації)
До те о ре тич них ме тодів відно сять: аналіз, сінтез, індукція, де дукція, аб ст рак ти зація (аб ст ракція - це мис ле не відволікан ня від без по се ред нь о го чуттєво го сприй нят тя і виділен ня ли ше де я ких йо го суттєвих мо ментів), кон кретізація, ана логія, мо де лю ван ня, іде алізація то що. Ме то ди пізнан ня вив чає ме то до логія
ЗА КОНІЗА КО НОМІРНІСТЬ
За кон - це по нят тя, яке відо б ра жає не обхідне, суттєве, стійке, по вто рю ва не у тих чи інших яви щах дійсності
Спе цифічні за ко ни відо б ра жа ють зв’язок між кон крет ни ми фізич ни ми, хімічни ми або біологічни ми вла с ти во с тя ми ре чей
За гальні за ко ни відо б ра жа ють зв’язок між за галь ни ми вла с ти во с тя ми, про яв ля ють ся на всіх рівнях бут тя
ВИЗ НА ЧЕН НЯПРИ РО ДИ
При ро да - об’єктив на ма теріаль на дійсність у всій ба га то манітності та єдності ії форм. Во на первісно да на, не с тво ре на лю ди ною, пе ре дує сус-пільству та людській життєдіяль ності, ут во рю ю чи їхню все за галь ну і не обхідну пе ре ду мо ву
В су часній на уці при ро да трак тується як: 1.су купність при род них умов існу ван ня цивілізації; 2. пред мет людсь кої праці, її ре чо вин ний ма теріал, на яко му і за до по мо гою яко го здійснюється прак ти ка; 3. об’єктив не ма теріаль не на ча ло в самій лю дині; 4. ма теріаль на дійсність, за до по мо гою якої в прак тиці об’єктивізу ють ся й уре чев лю ють ся відно си ни лю дей; 5. мож ли вий і дійсний пред мет праці та об’єкт пізнан ня; 6. за галь ний і го ло вний об’єкт на уко во го знан ня та пізнан ня; 7. пред мет ний людсь кий світ, в при родній ре чо вині яко го про яв ляється ма теріалізо ва на людсь ка життєдіяльність
На вко лишнє се ре до ви ще за зви чай поділя ють на дві ча с ти ни: при род не і штуч не се ре до ви ще. До при род но го се ре до ви ща на ле жать ті ма теріальні си с те ми, які ви ник ли по за і не за леж но від лю ди ни, але ста ли або мо жуть ста ти об’єктом її діяль ності. Штуч не се ре до ви ще охоп лює ма теріальні та соціальні умо ви життєдіяль ності лю ди ни, об’єкти ес те тич но го і мо раль но го став лен ня лю ди ни до при ро ди. Це став лен ня охоп лює та кож і ро зуміння гли бин людсь кої душі
БІОС ФЕ РАТАНО О СФЕ РА
По нят тя “біос фе ра” впер ше вжи то австрійським ге о ло гом Е. Зюс сом ще в 1875 році.
Біос фе ра - це цілісна зем на обо лон ка, охоп ле на жит тям і якісно пе ре тво ре на ним.Біос фе ра охоп лює: тро по сфе ру (ни жню ча с ти ну ат мо сфе ри), ко ру вивітрю ван ня (2-3 км вглиб від по верхні землі), всю гідро сфе ру. 95% ма си біос фе ри ста но вить ма са рос лин. Ма са люд ст ва -0.0002%
В ХХ-му ст. по нят тя біос фе ра ево люціонує до ро зуміння но о сфе ри. Це по нят тя за про по но ва не фран цу за ми Е. Ле руа та Тей я ром де Шар де ном у 20-х ро ках. Во ни під “сфе рою ро зу му” ро зуміли ви ра жен ня бо же ст вен но го ду ха. От же но о сфе ра - це та ча с ти на Землі та ко с мо су, що опи ни ли ся під впли вом ро зум ної діяль ності лю ди ни
РОЛЬПРИ РОД НИХУМОВУЖИТТІСУСПІЛЬСТВА
Лю ди на є при род ною істо тою, яка жи ве за за ко на ми при род но го світу. Ад же лю ди на у всіх ви дах життєдіяль ності, скрізь і завжди, що б во на не ро би ла і що б не пе ре тво рю ва ла, чи нить як істо та при род на. При родні пе ре ду мо ви за без пе чу ють мож ливість дов го т ри ва ло го існу ван ня і роз вит ку суспільства потрібни ми йо му ре зер ва ми
Оскільки лю ди на є істо тою при род ною, то і весь світ соціаль них спільнот як світ зв’язків, відно син, кон тактів то що теж має відби ток при род нь о го. Од ним з пер вин них осе редків людсь ко го суспільства є сім’я. Сім’я - гру па лю дей, пов’яза на ро дин ни ми уза ми, спільністю по бу ту, взаємною мо раль ною відповідальністю і взаємо до по мо гою, що ви ко нує певні соціальні функції, зу мов лені істо рич но кон крет ним спо со бом ви роб ництва
РИ СИВПЛИ ВУСУСПІЛЬСТВА
НАПРИ РО ДУ
Мож на виділи ти такі ри си впли ву суспільства на при ро ду:
- роз ши рен ня про сто ро вих меж ос воєння лю ди ною при ро ди
- по даль ше вив чен ня й ос воєння при ро ди, тоб то відкрит тя і про мис ло ве ви ко ри с тан ня но вих хімічних еле ментів, мікро про цесів, раніше невідо мих вла с ти во с тей і за конів при ро ди
- по си лен ня інтен сив ності ви ко ри с тан ня при род них ре сурсів
- зро с тан ня за бруд нен ня довкілля
За історію люд ст ва спо с те ре же но три ре во люційні пе ре во ро ти в про дук тив них си лах суспільства: 1. не олітич на ре во люція (ви ник нен ня зем ле роб ст ва, пе рехід від при сво ю ю чої еко номіки до ви роб ни чої); 2. про мис ло ва ре во люція(пе рехід від ремісни чих зна рядь праці до ма шин); 3. на уко во-технічна ре во люція
КРИ ЗАУВІДНО ШЕННІЛЮ ДИ НИІПРИ РО ДИ. ЕКО ЛОГІЯ. ВИ ЖИ ВАН НЯ
По нят тя еко логія (від гр. на ука про бу ди нок) впер ше бу ло вве де но у вжи ток німець ким біоло гом Е.Гек ке лем у йо го праці “За галь на мор фо логія ор ганізмів” (1866). Еко логія оз на ча ла спеціаль ну біологічну на уку про ор ганізми “у се бе вдо ма”, тоб то про взаємо за лежність ор ганізмів і се ре до ви ща їх існу ван ня
На сьо годні ос нов ни ми еко логічни ми про бле ма ми є: на ро до на се лен ня, пар ни ко вий ефект, утилізація про мис ло вих відходів, еко логічно чи с та енер ге ти ка та транс порт, демілітарізація, дехімізація сільсько го гос по дар ст ва, ре сур соза без пе чен ня та ре куль ти вація літо сфе ри
Історію взаємовідно син лю ди ни і при ро ди мож на поділи ти на 4 ета пи: 1. від ви ник нен ня homo sapiens до по яви зем ле роб ст ва і ско тар ст ва (при сво ю ю че гос по дар ст во, єдність лю ди ни і при ро ди); 2. ви ник нен ня зем ле роб ст ва і ско тар ст ва (відтво рю ю че гос по дар ст во, ак тив не пе ре тво рен ня при ро ди); 3. про мис ло ва ре во люція (ви ник нен ня ідеї па ну ван ня лю ди ни над при ро дою, вплив лю ди ни на при ро ду стає згуб ним); 4. на уко во-технічна ре во люція (за бруд нен ня довкілля, підпо ряд ку ван ня на уко во го по шу ку хиб ним іде ям, мілітарізація)
Під ви жи