ПРИРОДНІ УМОВИ ТА ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ
Місцеположення, рельєф Територія що проектується, відповідно фізико-географічного районування відноситься до Західно-Подільської лісостепової області, у північній частині Тернопільського рівнинного фізико-географічного району. По типу рельєф представляє собою рівнинно-хвилясту поверхню, розчленовану балками та ярами, з урочищами пологих схилів долини річки та балок. Ухили поверхні головним чином становлять 3-5%, місцями - 8-15% і більше. Абсолютні відмітки поверхні 315 - 365 м БС, з максимальними відмітками на заході – 373 м БС. Найнижчі відмітки – 297-303 м БС, приурочені до заплави р. Серет. Домінуючим елементом рельєфу є долина р. Серет, що перетинає місто з півночі на південь. Абсолютні висоти заплави ріки зменшуються від 304,5 мБС на Пн до 297,0 мБС на Пд. Ширина заплави змінюється в межах 700 - 1180 м на півночі вище ставу де поширене заболочення, і далі вниз по течії нижче греблі, на півдні зменшується до 500 - 600 м. В межах території проектування виділяються декілька найбільш виражених балок. Це ліва притока – р. Рудка, яка частково протікає у закритому колекторі, а верхів’я балки частково засипано в результаті вертикального планування території. Середня ширина балки 60-70м. У найбільшої правої притоки р. Серет в межах міста (безіменний струмок) ширина заплави становить 50-60 м, у пригирловій частині 100-140 м, місцями заболочена. Струмок регульований у верхів’ї балки ставками та інколи меліоративними каналами, у пригирловій частині зникає. В умовах, що склалися, фактор морфології рельєфу має суттєве естетичне значення у планувальній організації міста. Клімат Клімат атлантико-континентальний, що характеризується вологим теплим літом і помірно м’якою, часто хмарною зимою. Характеристика кліматичних умов, основних метеорологічних показників, необхідних для обґрунтування й прийняття планувальних рішень наведена за даними багаторічних спостережень по метеостанції “Тернопіль” (321 мБС). Розрахункова температура: самої холодної п’ятиденки – 21ºС, зимова вентиляційна – 9,1ºС. Опалювальний період: середня температура – 0,5 ºС, період - 190 діб. Глибина промерзання ґрунту: середня 62 см, максимальна 92 см. Тривалість безморозного періоду: середня 166 днів. Середньорічна відносна вологість повітря - 79 %. Атмосферні опади: середньорічна кількість - 590 мм: в т. ч. теплий період - 439 мм, холодний - 151 мм; середньодобовий максимум - 39 мм, спостережний максимум - 106 мм (12.06.1924 р.). Середньорічне випаровування з поверхні суші: (565 мм), не перевищує середньорічну кількість опадів що випадають. Висота снігового покриву: середньо декадна 24 см, максимальна 77 см. Кількість днів із стійким сніговим покривом - 93. Особливі атмосферні явища (прояв днів/рік – середнє число): тумани - 56 днів, заметілі - 24 днів, грози - 32 днів, град – 2,1 днів, пилові бурі – 0,2 днів. Максимальна швидкість вітру (можлива): 19 м/с - кожний рік, 22-23 м/с - один раз в 5-10 років, 24-25 м/с – один раз в 15-20 років. Повторюваність напрямків вітру й штилів по МС “Тернопіль” (321 мБС), %
На основі комплексного аналізу кліматичних параметрів, які використовуються при плануванні та забудові населених пунктів, та згідно архітектурно-будівельного кліматичного районування території України (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 “Будівельна кліматологія”) територія віднесена до І архітектурно-будівельного кліматичного району - Північно-Західний. Часті тумани в жовтні-березні (13% днів з 16% на рік) та слабкі швидкості вітру впродовж року обумовлюють накопичення ядер конденсації у повітрі і застійні явища у приземному шарі атмосфери, що створює дещо підвищений природний потенціал забруднення повітря і несприятливі умови розсіювання викидів в атмосферу. Планувальне рішення враховує існуючий характер вітрового режиму, щодо розміщення ділянок забудови та промислових зон міста. З метою реалізації рішень щодо впорядкування промислових територій передбачається створення, в межах вільних ділянок, зелених насаджень спеціального призначення між промисловими зонами та житловою забудовою. Геологічна будова Територія Тернополя в геоструктурному відношенні знаходиться в межах Волино-Подільської плити, перехідного регіону від кристалічного щиту до Галицько-Волинської западини. Потужність осадових відкладів що перекривають кристалічний фундамент складає близько 2,0-2,5 км. Вони складені верствами ордовицьких, девонських, крейдових і третинних відкладів. В межах глибин що представляють практичний інтерес для цілей господарсько-питного водопостачання, розвинуті девонські, крейдяні, неогенові і четвертинні відклади. Відклади девонської системи представлені двома відділами (нижнім і середнім) і розвинуті по всій території. Літологічно виражені товщею аргілітів, алевролітів і пісковиків. Залягають на глибині з 19 - 27 м до 77 - 80 м від поверхні землі. Потужність сягає до 30 - 33 м. Виклади крейдяної системи представлені її верхнім відділом. В нижній частині утворення представлені сеноманським ярусом, у верхній – туронським. Сеноманські відклади розкриті у долині р. Серет на глибині від 18 до 53 м, на вододільних ділянках – 65 - 110 м. Літологічно виражені пісковиками сірими тріщинуватими, пісками, вапняками, алевролітами потужністю від 3-5 м до 28 м. Глибина залягання туронських відкладів в долині р. Серет 0-10 м, в сторону водорозділів значно збільшується. Представлені туронські відклади крейдою білою і мергелями, потужністю від 10 - 45 м до 70 - 95 м. Неогенові відклади представлені тортонськими і сарматськими ярусами. Літологічно виражені вапняками - ракушечниками, органогенними вапняками з прошарками пісків різнозернистих, глин зеленувато-сірих. Неогенові відклади сильно вивітрілі, тріщинуваті, кавернозні, тріщини заповнені піщано-глинистим матеріалом. Потужність сягає до 65 м, а в середньому 20 - 30 м. В долинах р. Серет і притоків відклади неогену можуть бути розмиті. Четвертинні відклади розвинуті по всій території. Представлені пісками, супісками, суглинками, глинами, торфами. У долині ріки вони представлені різнозернисими пісками, часто замуленими, і гумусованими торфоподібними суглинками. На вододільних ділянках це суглинки, глини і супіски, переважно жовтувато-сірого кольору. На межі четвертинних відкладів з міоценовими суглинки і супіски з включенням щебеню і глиб вапняку. Потужність четвертинних відкладів 4 - 15 м, інколи сягає 20 м. Геологічна будова має істотне значення в плані інженерно-будівельної оцінки. При цьому головним об’єктом використання є четвертинні відклади.
Гідрогеологічні умови Місто розташоване у межах Волино-Подільського артезіанського басейну. У відповідності з геологічною будовою водоносні горизонти представлені у породах девонського, крейдяного, неогенового і четвертинного віку. Характеристика водоносних горизонтів приведена відповідно до місцерозташування двох водозаборів міста: водозабір №1 - Тернопільський (в межах міста) і водозабір №2 – Верхньо-Івачівський (7 км на північ від міста). Водозабір № 1 Тернопільський: Водоносний горизонт четвертинних відкладів розповсюджений у долині р. Серет і приурочений до алювіальних пісків, гальки та супіскових різновидностей порід. Потужність четвертинних відкладів у долинах рік 4 - 15 м, на вододілах 8 - 20 м. Серед вод горизонту можна виділити “верховодку” і ґрунтові води. Води типу “ верховодка ” формуються в ранньовесняний період під час сніготанення і в літньо-осінній період під час сильних дощів. Ґрунтові води залягають близько від поверхні землі, що сприяє їх забрудненню. Статичні рівні фіксуються на глибинах 0,3-5,0 м. За хімічним складом води близькі до поверхневих річних вод. Живлення горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і рідше інфільтрацією з річкової мережі. Області живлення локальні і не виходять за межі окремих геоморфологічних елементів. Експлуатується водоносний горизонт колодязями у сільській місцевості та на околицях міста. Водоносний горизонт неогенових відкладів розвинутий переважно на схилах і вододільних ділянках, а в заплаві р. Серет відсутній. Приурочений до тріщинуватих вапняків, глини і прошарків піску. Живлення проходить за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Залягає на глибині 9 - 50 м, потужністю від 2 до 35 м. Водонасиченість в середньому не перевищує 1,5 - 3,0 м3/год, рідко до 10,0 м3/год. Підземні води верхньокрейдяних відкладів, представлені туронським і сеноманським водоносними горизонтами, які гідравлічно взаємопов’язані і приурочені до тріщинуватої крейди, пісковиків. Водоносний горизонт в районі водозабору безнапірний або слабо напірний, глибина залягання рівня залежить від рівня поверхні землі та рівня води у ставу. Глибина залягання від 17 до 85 м, потужність горизонту 10 - 26,5 м. Живлення відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, перетоку вод вищезалягаючих горизонтів і комплексів, поверхневих вод ставу. Дебіти свердловин від 90 до 110 м3/годину. За хімічним складом води гідрокарбонатні магнієво-кальцієві, гідрокарбонатні з загальною мінералізацією 0,5-0,7 г/дм3 і сухим залишком 0,21-0,5 г/дм3. Загальна жорсткість 7,2-8,0 мг-екв. Вміст заліза сягає 4,3 мг/дм3. Підземні води цих горизонтів є головними джерелами водопостачання у районі. Водоносний горизонт девонських відкладів поширений по всій площі водозабору і приурочений до слаботіщинуватих пісковиків, алевролітів і аргілітів. Має прямий гідравлічний зв’язок з водоносним комплексом верхньокрейдяних відкладів. Живлення відбувається за рахунок перетоку води з вище залягаючих водоносних горизонтів на водоподілах. Рівні водоносного горизонту залягають на глибинах 18,0 - 32,0 м від поверхні землі. Промислові горизонти верхньокрейдяних і девонських відкладів відносяться до недостатньо захищених. Відбувається посилення техногенних процесів, за рахунок інтенсифікації притягнення поверхневих вод із ставу і переливу із суміжних водоносних горизонтів, що впливає на якість вод продуктивного водоносного горизонту. Для запобіганню утворення просадок і осідання споруд свердловин, збільшення потужності водозабору можливе лише шляхом буріння нових свердловин. Водозабір № 2 Верхньо-Івачівський: Водоносний горизонт четвертинних відкладів розповсюджений по долині р. Серет, приурочений до різнозернистих зеленуватих пісків і гумусованих суглинків. Потужність горизонту до 5 м. Дебіти свердловин 0,59 – 0,65 л/с при пониженні на 1,0-1,87 м, питомі дебіти 0,31 – 0,65 л/с. Четвертинний і туринський водоносні горизонти мають гідравлічний зв’язок. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та фільтрації вод з водосховища і ріки. За хімічним складом води гідрокарбонатні натрієво-кальцієві в мінералізацією до 0,3 г/дм3. Водоносний горизонт неогенових відкладів розповсюджений переважно на вододільних ділянках, розкритий на глибині 51,8 м. Водоносні породи представлені вапняками і піском. Горизонт безнапірний. Потужність 14 - 18,2 м. Живлення здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і перетоку вод з водоносного горизонту четвертинних відкладів. Дебіт свердловини становить 0,18 л/с. При пониженні на 1,21 м, питомий дебіт – 0,15 л/с. Хімічний склад гідрокарбонатно-кальцієвий. Загальна мінералізація до 0,5 г/дм3, загальна жорсткість 5,55 (м-моль/дм3). Водоносний горизонт туринського ярусу верхньокрейдяних відкладів в межах родовища напірний. Величина напору зростає від схилів вододілів до долини ріки, від перших метрів до 20,5 м. Рівні підземних вод встановлюються від 0,1 до 2-3 м від поверхні землі в долинах, до 59,0-75,5 м на вододілах. Потужність водоносного горизонту тісно пов’язана з характером тріщинуватості відкладів турону. В межах родовища вона змінюється від 10,0 до 26,8 м. Глибина залягання покрівлі горизонту змінюється в долині ріки 14,0-29,5 м, підошви 32,0-50,0 м. На вододільних ділянках глибина залягання покрівлі збільшується до 64,0-70,0 м, підошви – до 102,0 м. Дебіт свердловин у долині ріки змінюється від 11,5 до 92,0 л/с. При пониженнях рівня на 0,3-3,2 м. На вододільних ділянках дебіт свердловин 0,7-1,5 л/с. При пониженнях рівня на 0,3-1,5 м. Питомі дебіти у долинах ріки змінюються від 4,4 до 92,0 л/с, на вододільних ділянках – 0,7-1,0 л/с. Горизонт має гідравлічний зв’язок з водами четвертинних і неогенових відкладів. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на водороздільних ділянках і перетоку від вище залягаючих водоносних горизонтів. По хімічному складу води гідрокарбонатні магнієво-кальцієві. Мінералізація змінюється від 0,5 до 0,6 г/дм3, сухий залишок 0,17-0,4 г/дм3. Загальна жорсткість 6,5-7,3 мг-екв/дм3. По основним показникам води відповідають ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая», за винятком підвищеного вмісту заліза до 2-3 мг/дм3 і значення загальної жорсткості. Водоносний горизонт сеноманського ярусу верхньокрейдяних відкладів напірний, з величиною напору до 47,6 м. Глибина п’єзометричного рівня 1,4-3,8 м від поверхні землі. Покрівля горизонту на глибині 49-52,0 м, потужність – 6,4-28,0 м. Водоносні породи представлені пісками, вапняками і пісковиками. Дебіт свердловин 8,36-12,27 л/с, при пониженні рівня на 9,0-9,65 м, питомий дебіт 0,96-1,27 л/с. За хімічним складом води сульфатні натрієво-кальцієво-магнієві. Мінералізація до 1,4 г/дм3, сухий залишок – до 1,25 г/дм3, загальна жорсткість до 15 мг-екв/дм3. Водоносні горизонти сеноманського і туронського ярусів мають гідравлічний взаємозв’язок. Живлення горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і переливу з суміжних горизонтів. Розвантаження проходить перетоком в туронський горизонт в районі виходу на денні поверхню у вигляді струмків. Водоносний горизонт девонських відкладів розповсюджений повсюди, представлений піщаниками і вапняками. Розкритий на глибині 69,4 - 72,3 м. Глибина залягання підошви товщі 95,0-123,0 м. Ефективна потужність горизонту 8,0 - 28,6 м. Підземні води напірні, величина напору сягає 62,5 - 67,5 м. П’єзометричні рівні встановлюються нижче поверхні землі на 1,86-16,5 м. За випробовуваннями дебіти свердловин становили 2,81л/с та 14,22 л/с при пониженні рівня відповідно на 6,01 і 20,47 м, питомі дебіти 0,47 і 0,69 л/с. Живлення горизонту відбувається за рахунок перетоку підземних вод вищезалягаючих відкладів на вододільних ділянках, розвантаження за рахунок висхідної фільтрації у долинах річок. В межах родовища існує гідравлічний зв’язок девонського і крейдяного водоносних горизонтів. За хімічним складом води девонських відкладів сульфатно-гідрокарбонатні магнієво-кальцієві, з мінералізацією до 1,23 г/дм3. Загальна жорсткість 7-7,6 м-моль/дм3. По мірі заглиблення порід у західному напрямку склад підземних вод поступово змінюється на хлоридний. Водоносний горизонт туронських відкладів, що є головним джерелом водопостачання міста, відноситься до недостатньо захищених. В наслідок постійної взаємодії між гідросферою, гідрогеосферою і атмосферою посилюються техногенні процеси, що впливають на якість підземних вод, такі як: інтенсифікація залучення поверхневих вод з водосховища і ріки, перетік із суміжних водоносних горизонтів. На Верхньо-Івачівському водозаборі спостерігається ріст депресійної лійки. По площі вона поширена у вигляді неправильної еліпсоїдної форми, станом на 1991р. її площа становила 35 км2, у 2013р. – 50-60 км2. Розвиток депресійної лійки і пов’язана з ним інтенсифікація залучених ресурсів формування експлуатаційних запасів родовища привели до зміни водного балансу родовища. Зникли джерела в районі впливу водозабору, понизився рівень води в колодязях, відбувається відрив рівня підземних вод від рівня води у річці. З метою пошуку перспективних ділянок Львівською геологічною експедицією у кінці 60-х були проведені гідрогеологічні роботи і оцінені експлуатаційні запаси підземних вод по ділянці діючого водозабору (водозабір №1 – Тернопільський) і п’яти новим розвіданим ділянкам. Найбільш віддаленими ділянками від міста є Охримівська і Таурівська ділянки, розташовані на відстанях відповідно 10 км на схід від міста і 20 км на захід від міста. За результатами проведених робіт у були затверджені експлуатаційні запаси підземних вод для господарського водопостачання м. Тернополя, ДКЗ СРСР №6005 від 08.07.1970 р. в об’ємах:
Існуюче водопостачання. Централізоване водопостачання міста забезпечує КП “Тернопільводоканал”, яке експлуатує два водозабори: Тернопільський (водозабір № 1) – 14 свердловин і Верхньо-Івачівський (водозабір № 2) – 16 свердловин. Водоносний горизонт туронського ясуру верхньокрейдяних відкладів і девонських відкладів є головним джерелом водопостачання міста. Також на території міста розміщені колонки-качалки, перебувають на балансі КП «Тернопільводоканал», що призначені для цілей децентралізованого водопостачання на випадок виникнення аварійних ситуацій у водопровідних мережах. Для перспективних ділянок житлово-громадського призначення проектом передбачається організація 100% централізованого водопостачання. Гідрологічні умови. Гідрографічна мережа міста представлена р. Серет та водосховищем на ній, її правою притокою – безіменний приток та лівою притокою (р. Рудка) яка майже повністю протікає у підземному колекторі. Річка Серет перетинає місто з північного заходу на південь. Заплава річки місцями має значне заболочення, а в межах міста переважно змінена антропогенною діяльністю. Має розвинуту балкову систему. По найбільших балках в межах міста протікають водотоки: ліва притока (річка Рудка); права притока (безіменна) місцями має пересихаючі ділянки, у верхній частині зарегульована ставками. Ширина заплави р. Серет вище Тернопільського ставу 800 - 1200 м, нижче 400 - 700 м. Ширина русла змінюється 12 - 25 м, на вирівняних ділянках – 15 - 20 м, на регульованих – 780 - 1150 м. Найбільший модуль стоку р. Серет в даному районі 55 л/с/км2, найменший – 0,9 л/с/км2. Живлення річки змішане, переважно снігове. Річний хід рівня води характеризується високим весняним підйомом, низькою літньо-осінньою меженню, що інколи порушується кількома дощовими повенями, а також підняттям води взимку при відлигах. Весняна повінь починається в першій половині березня і закінчується в першій половині квітня. Межень триває з кінця квітня до листопада. Порушується вона пропусками води через греблю і дощовими повенями висотою 0,5-1,5 м. Коливання рівневого режиму за період спостережень фіксується в межах 0,5-2,6 м. Спостереження за гідрологічним станом річки ведуться гідрологічними постами біля сіл Городище, Велика-Березовиця і гідрологічною станцією в м. Чорткові. Відповідно гідрометричним спостереженням орієнтовно визначені максимально можливі горизонти річки біля міста. Визначені відмітки для верхнього б’єфу – 306,0 мБС та для нижнього – 304,0 мБС, прийняті як вихідні при побудові лінії затоплення території міста в період проходження високих весняних паводків. В роки з невисоким снігозапасом його висота 0,2-0,3 м. Льодовий режим річки не стійкий, в теплі зими ріка не замерзає. У місцях виходу ґрунтових вод, на перекатах, нижче греблі льодоставу не буває. Скресає річка переважно в першій декаді березня. Водосховище має нинішній об’єм з 1956 рік. Площа дзеркала при НПР=303,78 м БС – 289 га, разом з гребним каналом – складає 306,61га. Довжина водойми – 3 км, середня ширина – 0,9 км, максимальна глибина – 12 м. Середня глибина – 3,75 м, максимальна – 12,0 м. Об’єм повний – 12,2 млн. м3, об’єм корисний – 6,6 млн. м3. Існуючі водойми міста є структурними складовими елементами локальної екомережі міста. Система інженерних заходів передбачає їх розчищення і благоустрій з можливістю локального рекреаційного використання. Організація та ландшафтне упорядкування прибережних захисних смуг буде сприяти організації водно-зеленої зони міста. Ґрунтовий покрив. Ґрунтовий покрив території що проектується представлений достатньо родючими ґрунтами – темно-сірими опідзоленими, в тому числі чорноземами глибокими мало гумусними, реградованими чорноземами і чорноземами потужними як правило середньо-суглинковими. У південно-східній частині міста поширені лучно-чорноземні ґрунти. Такі ґрунти приурочені до плато і більш пологих схилів нижчого рівня. Ґрунти регіонального ландшафтного парку «Загребелля», крім чорноземів опідзолених, представлені також темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами типовими малогумусними та слабогумусними, лучно-чорноземними та лучними ґрунтами, лучно-болотними та болотними ґрунтами. Найбільш високим рівнем природної родючості відрізняються ґрунти східної частини території і прилеглі до неї. Схилові ділянки зазнають впливу ерозії і потребують ґрунтозахисних заходів. З точки зору використання території для містобудівних цілей якість ґрунтів не є лімітуючим фактором. Питання щодо відведення земель сільськогосподарського призначення різних форм власності для житлово-громадської забудови знаходиться в межах компетенції міської Ради відповідно дії п. 2, ст. 150, Земельного кодексу України. Переважно ґрунти міста сприятливі для озеленення зональними деревно-чагарниковими насадженнями. Змиті ґрунти потребують підбору зональних деревинно-чагарникових насаджень з розвинутою системою коріння, заплавні вологі ґрунти – підбору вологолюбних деревинно-чагарникових насаджень. Ділянки що зазнають ерозії потребують закріплення ґрунтового шару від змиву шляхом залісення чи залуження.
Інженерно-будівельна оцінка території. Відповідно схеми інженерно-геологічного районування України місто розташоване в межах зони підвищеної складності будівельних умов освоєння. Воно знаходиться на територіях розвитку карсту та можливої його активізації під впливом будівництва великих народногосподарських об’єктів. Це територія Подільсько-Буковинської карстової області. Переважним проявом карсту є тріщини, воронки, просадки, провали, пустоти на територіях розповсюдження неогенових (N1) та крейдяних (К) вапняків, крейди, мергелів та гіпсу. Тож, на таких ділянках в разі будівельного освоєння необхідно проводити вишукування з метою виявлення ділянок можливих процесів карстоутворення та виконання заходів по їх упередженню. Місто знаходиться в межах зон: з найбільшою вірогідністю розвитку ґрунтів І типу просідання; зони вірогідного сильного прояву водної площинної, струмкової та яружної ерозії. За даними Управління надзвичайних ситуації міської ради за остання 20 років відбувалось просідання ґрунту на перехресті вул. Руська-бульв. Т. Шевченка, вул. Руська-Коперника, вул. Руська біля буд. №6, вул. Замкова біля буд. №16, вул. Квіткова біля буд. №1-3. Ділянки розвитку ґрунтів І типу просідання графічно не виявлені, для детального визначення прояву цього фактору необхідне проведення вишукувань на фізико-хімічні властивості основ фундаментів і ґрунтових вод. Ґрунтові води по відношенню до бетонів неагресивні. В сейсмічному відношенні (ДБН В.1.1 - 12/2014 «Будівництво у сейсмічних районах України») відповідно карти «А», що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС1 згідно з ДБН В.1.2-14, а також класу наслідків (відповідальності) СС2 - для будівель заввишки до 73,5м та карти «В», що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 згідно з ДБН В.1.2-14 - для будівель заввишки від 73,5 м до 100 м, а так само об’єктів, які належать до потенційно небезпечних, але не ідентифікуються як об’єкти підвищеної небезпеки відповідно до ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки», територія міста відноситься до 6-бальної сейсмічної зони. Відповідно карти „С”, що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідності) СС3 згідно з ДБН В.1.2-14 необхідно враховувати 7-бальну сейсмічність території міста. Інженерно-будівельні умови території міста ускладнюються наявністю несприятливих інженерно-геологічних процесів і явищ. На території спостерігається підвищене залягання рівня ґрунтових вод, вище 2,5м. Це території заплави річки та днища балок. В заплаві річки локально виділяються заболочені ділянки. Додатково, в результаті сильних дощових злив можливе підтоплення об’єктів житлово-комунального господарства, що розташовані в понижених місцях рельєфу. Затоплення дощовими водами виникає в результаті недбалої експлуатації дренажних систем дощової каналізації або її відсутності, відсутність очисних споруд зливової каналізації у місцях їх випуску, замулення ріки та підйом її рівня, що створюють додатковий підйом ґрунтових вод. Так підтоплення зазнають понижена територія мікрорайону «Оболонь» на лівому березі р. Серет, ділянки в районі вулиць Оболоня, Галицька, Крушельницької, Микулинецька-Бічна, Татарська, Глибока, Піскова, Липова, Збаразька, Стадникової, Коновальця, Миру; перехрестя вулиць Живова-Шашкевича, Грушевського-Замкова-Крушельницької, просп. Злуки-вул. Спортивна, балка, що є продовженням вул. Галицька. Також відбувається підтоплення ділянки зливової каналізації, яка впадає в Тернопільський став вздовж вул. Білецької. Максимальні рівні весняного паводку р. Серет у місті, визначені в абсолютних відмітках: 306,0 мБС для верхнього б’єфу та 304,0 для нижнього б’єфу (дані генерального плану 1980 р.). Виходячи з цього побудована лінія затоплення території максимальними паводковими водами. Ерозійні і зсувні процеси мають розвиток невеликими локальними ділянками на пересічених ярками крутосхилих берегах водосховища, у великих ярах. На території міста наявні ділянки з потенційним проявом зсувонебезпечних процесів – біля перехрестя вул. Дружби та Миру (мікрорайон Дружба), в районі обласного драматичного театру та вул. Замкової, що спричинені неорганізованим поверхневим стоком. Також до категорії зсувонебезпечної відноситься локальна ділянка в північній частині міста в районі РЛП «Загребелля», орієнтовною площею 5,0 га. Береги Тернопільського ставу у його південній, південно-східній та частково у західній частині зазнають впливу берегової абразії, та потребують проведення відповідних інженерно-технічних заходів. Інженерно-будівельні умови ускладнюються наявністю порушених ділянок, до яких відносяться залишені кар’єри видобутку корисних копалин та великі ділянки зритої поверхні, що потребують рекультивації, упорядкування, вертикального планування. За умов складності інженерно-будівельного освоєння в межах міста виділяються території: - території сприятливі для будівництва охоплюють близько 2/3 території що проектується, займають вододільні ділянки з ухилами поверхні 0,5-8%. Ґрунтові води зустрічаються на глибині 3-10 м. Літологічно представлені піщано-глинистими відкладами, які інколи мають просадні властивості (І тип). Умовний розрахунковий тиск на ґрунти основ будівель і споруд 2,0-2,5 кгс/см2. При будівельному освоєнні цих ділянок необхідно враховувати просадні властивості ґрунтів. Будівельному освоєння практично не потребує затрат на інженерно-планувальну підготовку; - території малосприятливі для будівництва займають схилові ділянки з ухилами поверхні 8-15%, та понижені ділянки території з високим рівнем ґрунтових вод (до 2,5м від денної поверхні). Літологічно вони представлені піщано-глинистими відкладами. Умовний розрахунковий тиск слід приймати 2,0-2,5 кгс/см2. При будівельному освоєнні територій даного типу необхідні заходи з планування поверхні і пониження рівня ґрунтових вод. Освоєння таких територій потребує додаткових капітальних затрат на інженерну підготовку території; - території несприятливі для будівництва це дуже круті, в деяких місцях зсувонебезпечні схили плато і балок з ухилами більше 15%; території що затоплюються максимальними паводковими водами; порушені ділянки та зриті місця. При будівельному освоєнні необхідно виконання заходів із захисту заплавних і надзаплавних територій від затоплення і підтоплення, а також рекультивація порушених територій і заходи з планування та інженерної підготовки території. На території розповсюдження неогенових та крейдових вапняків потрібні вишукування з метою виявлення ділянок можливих процесів карстоутворення і виконання заходів по їх запобіганню. Освоєння цих ділянок потребує суттєвих додаткових затрат на інженерну підготовку. ТРАНСПОРТ ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|