Главная | Обратная связь

Методичні вказівки до вивчення теми

Ефективність діяльності підприємства залежить від рівня та яко-управління ним, а технологія управління — від здатності об'єкта управління кваліфіковано аналізувати фінансові та економічні результати діяльності цього підприємства, вміння визначати та правильно оцінювати ефективність діяльності фірми. Зважуючи на це, можна без особливого перебільшення констатувати, що тема “Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності підприємства» базового навчального курсу «Економіка підприємств» є однією з ключових. За своєю логічною побудовою ця тема складається з шести блоків тематичних питань.

Перший блок питань стосується загальної характеристики фінансової діяльності підприємства. Розпочинати вивчення слід із виокремлення напрямів діяльності підприємства (організації) щодо формування та раціонального використання фінансових коштів. Ґрунтуючись на визначених напрямах, необхідно вивчити загальну структуру та технологію складання фінансового плану підприємства (ор­ганізації) як документа; чітко сформувати для себе сукупність пока­зників, що обов'язково мають бути у певному розділі плану.

Для узагальненого визначення обсягів фінансування діяльності підприємства треба набути знань і навичок обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позикових коштів (кредитних ресурсів), проведення розрахунків коштів, зароблених виробничими підприєм­ствами, посередницькими фірмами та іншими господарюючими суб'єктами.

Другий тематичний блок проблемних питань в основному стосу­ється таких категорій, як прибутковість і дохідність підприємства. І вивчення цього напряму теми слід розпочинати з визначення понять «прибуток» і «дохід», а також їхнього місця серед показників фінан­сових результатів діяльності підприємства. Треба звернута увагу на сутність цих показників, спільні та відмінні риси їх прояву, Ґрунтуючись на загальній характеристиці прибутку та доходу, доцільно перейти до виокремлення основних джерел формування прибутку і доходу підприємства. У цьому контексті слід із загальноекономічної форми прибутку виділити валовий, чистий та реінвестований прибу­ток, а серед видів доходу підприємства звернути увагу на маржинальний дохід.

Набувши загальнотеоретичних знань щодо прибутку та доходу підприємства, слід перейти до практичного їх визначення та викорис­тання. Для цього необхідно вивчити загальноприйняту практику ви­користання прибутку (доходу) підприємства, навчитися визначати суму прибутку підприємства до оподаткування, масштаби та обсяги підвищення прибутковості фірми під впливом дії окремих чинників. А як результат докладного вивчення проблемних питань другого напряму теми — визначити на основі статистичних даних і звітів підприємств рівень прибутковості підприємств різних галузей еко­номіки в Україні.

Наступний напрям, що його необхідно докладно дослідити, — визначення рентабельності продукції та ресурсів підприємства. Роз­почати вивчення проблемних питань цього напряму слід з визначен­ня рентабельності як відносного показника ефективності роботи підприємства, а потім перейти до загальної характеристики рентабе­льності застосовуваних (інвестованих) ресурсів.

На основі знань щодо характеристики рентабельності, її ролі та місця у загальній сукупності економічних показників діяльності підприємства можна переходити до вивчення алгоритмів обчислен­ня рентабельності: виробничих фондів (виробництва); сукупних ак­тивів, власного (акціонерного) капіталу. Використовуючи навички виконання розрахунків, треба вивчити методичні підходи до визна­чення рентабельності певного обсягу продукції та окремих виробів, використанням статистичних даних — дослідити динаміку й підвищення рентабельності на підприємствах різних галузей економіки України та зробити відповідні висновки. Одним з найперших етапів визначення ефективності діяльності підприємства є оцінка його фінансово-економічного стану. Для набуття ґрунтовних знань з цього питання необхідно спочатку зосередитися на тлумаченні та важливості оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства. Наступним кроком має бути дослідження основних напрямів господарської діяльності, що забезпечують певний фінансово-економічний стан підприємства, а далі — вивчення методичних підходів до оцінки цього стану та груп показників для оцінки прибутковості, ліквідності, оборотності, стабільно-і та ділової активності підприємства.

Маючи певні знання та навички щодо визначення фінансово-економічного стану підприємства, доцільно перейти до вивчення сутнісної характеристики ефективності виробництва. Розпочати слід з вчення економічної суті та загального методологічного підходу до вимірювання ефективності виробництва (продуктивності виробничої системи), господарської діяльності підприємства. Це дасть змогу де зрозуміти змістову характеристику видів ефективності: за наслідками - економічної та соціальної; за місцем отримання ефекту — локальної (госпрозрахункової) та народногосподарської; за ступенем збільшення ефекту — первісної та мультиплікаційної; за метою визначення — абсолютної та порівняльної, а також специфічні форми мультиплікаційного ефекту та критерій ефективності виробництва.

Однак повне уявлення щодо сутнісної характеристики ефективності виробництва студент матиме лише після ознайомлення з прин­ципами формування системи показників ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства та коли з використанням цих принципів сформує систему таких показників ефективності виробництва, як: узагальнюючі; показники ефективності використання — праці (персоналу), виробничих фондів фінансових коштів, і, як результат, вивчить методичні підходи до оцінки соці­альної ефективності діяльності підприємства.

Останній напрям групи питань теми стосується сукупності чинників, що забезпечують підвищення ефективності виробництва. І розпочинати їх вивчення слід із загальної класифікації цих чинників за певними ознаками: видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); напрямами розвитку та вдосконалення виробництва; міс­цем реалізації у системі управління виробництвом. Знаючи класифікацію, нескладно виокремити із сукупності чинників групу зовніш­ніх і внутрішніх, а далі розподілити внутрішні чинники на так звані «тверді» (технологія, устаткування, матеріалі та енергія, вироби) та «м'які» (організація і системи, працівники, методи роботи, стиль управління). До зовнішніх чинників підвищення ефективності вироб­ництва слід віднести державну економічну і соціальну політику, інституційні механізми, інфраструктуру, структурні зміни в суспільс­тві та економіці.

 

Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого при­бутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприєм­ством, на частку у статутному капіталі підприємства-інвестора:

Д_уч.к= α П,

де α — частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капі­талі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу);

П — прибуток.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає такі кроки: обчислення чистого доходу (ви­ручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); розрахунок валового прибутку; визначення прибутку (збитків) від операційної діяльності.

Прибуток підприємства визначають як різницю між отриманими ним валовими доходами (ВД) і здійсненими валовими витратами (ВВ) та амортизаційними відрахуваннями (АВ):

П = ВД – ВВ - АВ.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінан­сових результатів та ефективності діяльності підприємства.

1) Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:

де П_зв.д — прибуток від звичайної діяльності підприємства, грошових одиниць (гр.од.) (ф.2 ряд.190);

А — середня сума активів підприємства, гр.од (ф.1 ряд.280).

2) Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком виз­начає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвесто­ваних в активи підприємства:

 

де ЧП — чистий прибуток підприємства за звітний період, гр.од (ф.2 ряд.220).

3) Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий при­буток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:

де ВК — середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630).

4) Рентабельність виробничих фондів — це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:

де В_в.ф — середня вартість виробничих фондів підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.030 + 100 + 120).

5) Рентабельність реалізованої продукції визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізації продукції:

де П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), гр.од. (ф.2 ряд.050 -070 - 080).

У світовій практиці застосовують багато різних по­казників, за допомогою яких оцінюється фінансово-економічний стан підприємства.

До першої групи належать аналітичні показники майнового стану, що призначені для експрес-оцінювання стану та структури ресурсів підприємства.

1. Частка основних засобів в активах підприємства характеризує частку ресурсів підприємства, що інвестована в основні засоби. Роз­раховують її за формулою:

Ч_о.з =

де В — первісна вартість основних засобів на початок (кінець) пе­ріоду, гр.од. (ф.1 ряд.031);

З_о.з — сума накопиченого зношення на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.032);

В — залишкова вартість основних засобів на початок (кінець) періоду, гр.од.;

А — вартість активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.280).

2. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах ха­рактеризує частку обігових коштів підприємства, розміщених у сфері виробництва продукції.

Ч_о.в.ф =

де В_о.в.ф — оборотні виробничі фонди на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 270);

В_о.а — оборотні активи підприєм­ства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

3. Частка оборотних виробничих активів у загальному обсязі ре­сурсів характеризує частку мобільних виробничих фондів у загальній сумі ресурсів підприємства.

Ч_о.в =

4. Коефіцієнт мобільності активів визначає частку обігових кош­тів підприємства, що припадає на одиницю необігових.

К_моб =

де В_м.а — вартість мобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270);

В_н.а — вартість немобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд. 080).

 

До другої групи показників фінансово-економічного стану під­приємства належать показникийого фінансової стійкості.

1. Обсяг власних обігових коштів характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і дов­готермінових зобов'язань. Власні обігові кошти підприємства визначають за формулою:

ВОК = (ВК + ДЗ) - В_н.а

де ВК — власний і прирівняний до нього капітал підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630);

ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) пері­оду, гр.од. (ф.1 ряд.430);

В_н.а — вартість необоротних активів на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.080).

2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними обіговими коштами характеризує частку оборотних активів підприємства, що фінансуються за рахунок його власних обігових коштів.

К_з.в.к =

де В_о.а — вартість оборотних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

3. Коефіцієнт маневреності визначає частку запасів (тобто матері­альних оборотних активів) у власних обігових коштах.

К_м =

де В_зап — вартість запасів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 130 + 140).

4. Коефіцієнт автономіїхарактеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і відображує част­ку власних джерел фінансування в загальній сумі джерел його кош­тів.

К_авт =

де П — пасиви підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.640).

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених джерел коштів відображує забезпеченість заборгованості власними коштами.

К_в.к/з.к =

де ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.480);

ПЗ — поточні зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.620).

Перевищення власних коштів над залученими свідчить про фінан­сову стійкість підприємства. У цьому разі К_в.к/з.к > 1.

 

До третьої групи належать показники, що характеризують лік­відність(платоспроможність) підприємства.

Ліквідністьхарактеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись на грошові кошти для негайного погашення його поточної заборгованості. Залежно від ступеня ліквідності, тоб­то швидкості перетворення на грошові кошти, розрізняють певні по­казники ліквідності. Розглянемо основні з них.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображує частину поточ­ної заборгованості, яку підприємство може погасити найближчим часом. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

К_{абс.лікв} =

де ГКЕ — грошові кошти та їх еквіваленти на початок (кінець) пері­оду, тис.грн. (ф.1 ряд.230 + 240).

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2...0,35. Якщо ж К_{абс.лікв} < 0,2, то це означає, що підприємству не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.

2. Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану пла­тоспроможність підприємства через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Розраховують цей ко­ефіцієнт за формулою:

К_{кр.лікв} =

де ПФІ — поточні фінансові інвестиції на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.220 Балансу);

ДебЗ — дебіторська заборгованість на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.150 + 160 + 170 + + 180+ 190 + 200 + 210).

Нормальним вважається стан, коли К_{абс.лікв} > 1.

3. Коефіцієнт покриття, або коефіцієнт поточної ліквідності, ха­рактеризує здатність підприємства погасити поточні зобов'язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. У цьому разі розглядається не тільки забезпечення своєчас­них розрахунків з дебіторами та реалізації готової продукції, а й про­дажу в результаті потреби інших оборотних засобів (сировини, мате­ріалів тощо). Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

К_покр =

де 3 — запаси на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.100 + + 110 + 120 + 130 + 140 Балансу).

Нормальним вважається стан, коли К_покр > 2.

 

Другим важливим фінансовим документом є Звіт про фінансові результати. У ньому міститься інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, обчислю­ють так:

ЧП_А =

де ЧП — чистий прибуток акціонерного товариства за звітний пері­од, гр.од. (ф.2, ряд.220);

К_А — середньозважена кількість простих акцій товариства в обігу (ф.2, ряд.310).

 

На підставі інформації Балансу та Звіту про фінансові результати можна визначити показники ділової активностіпідприємства, тобто віддачу застосовуваних ним ресурсів і ефективність використання джерел фінансування його діяльності.

1. Ресурсовіддачу, або оборотність активів підприємства, обчис­люють за формулою:

РВ =

де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035);

А — середня сума активів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.280).

Цей показник відображує чисту виручку, яку підприємство зароб­ляє, використовуючи одну грошову одиницю вартості всіх своїх ре­сурсів.

2. Фондовіддача відображує чисту виручку, що припадає на оди­ницю вартості основних засобів, і характеризує ефективність їх вико­ристання. Обчислюють цей показник за формулою:

ФВ =

де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035); В — середня вартість основних засобів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.030).

3. Коефіцієнт оборотності обігових коштів характеризує кіль­кість оборотів обігових коштів за звітний період. Обчислюють його за формулою:

К_о.к.к =

де В_о.к — середня вартість обігових коштів у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефектив­ність їх використання.

4. Період одного обороту обігових коштів обчислюють за форму­лою:

Т_о.к.к =

де Д_к — кількість календарних днів у звітному періоді.

5. Коефіцієнт завантаження обігових коштів обернений до К_о.к.к і характеризує участь обігових коштів у кожній грошовій одиниці, от­риманій підприємством від реалізації продукції виручки. Що менше обігових коштів припадає на одну грошову одиницю виручки, то краще їх використовують.

6. Коефіцієнт ефективності (прибутковості) обігових коштів ха­рактеризує прибуток, що припадає на одну грошову одиницю обо­ротних коштів.

К_п.о.к =

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує середню дебі­торську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: _о.д.з =

де Д_з — середня дебіторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1. ряд.050 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210).

8. Середній термін обороту дебіторської заборгованості характе­ризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник так: Т_д.з =

9. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відобра­жує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує його кре­диторську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: К_о.к.з =

де К₃ — середня кредиторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.540 + 550 + 560 + 570 + 580 + 590 + 600).

10. Середній термін обороту кредиторської заборгованості харак­теризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник за формулою:

Т_к.з =

11. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує від­дачу власного капіталу підприємства, тобто визначає чисту виручку, що припадає на одиницю власного капіталу:

К_о.в.к =

де ВК — середній розмір власного капіталу підприємства (ф.1 ряд 380 + 430 + 630).

Згідно з даними Звіту про рух грошових кош­тів (форма №3) можна визначити певні показники, що характеризують очікуваний у найближчому майбутньому стан платоспроможності підприєм­ства. Розглянемо основні з них.

1. Питома вага видатків грошових коштів підприємства:

v_i =

де V_і — видатки за i-м видом діяльності у звітному періоді;

п — кількість видів діяльності підприємства.

Цей показник характеризує частку у сукупних видатках грошових коштів, яка припадає на певний вид діяльності підприємства. Най­більша питома вага видатків характеризує основні напрями витра­чання підприємством грошових коштів, а отже, сфери діяльності, яким воно в цей момент приділяє найбільше уваги.

2. Питома вага надходжень грошових коштів підприємства:

p_i =

де Р_i — сума надходжень грошових коштів від і-го виду діяльності підприємства у звітному періоді.

Цей показник характеризує частку надходжень грошових коштів, що припадає на певний вид діяльності. Найбільша питома вага над­ходжень свідчить про основні джерела фінансування діяльності під­приємства.

3. Співвідношення надходжень і видатків грошових коштів під­приємства:

k_p/v =

Цей показник характеризує, у скільки разів надходження грошо­вих коштів перевищують їх витрачання. Бажане значення k > 1.

4. Співвідношення надходжень і витрачання грошових коштів від операційної діяльності:

k_p/v^oд =

Цей показник характеризує перевищення надходжень грошових коштів над видатками від операційної діяльності й свідчить про дос­татність (нестачу) грошових коштів для забезпечення стабільності функціонування підприємства.

завдання для самостійної роботи

 

Тест 17.1

1. Рентабельність продукції обчислюється за такою формулою:

а) чистий прибуток / вартість активів підприємства;

б) чистий прибуток / дохід підприємства;

в) чистий прибуток / витрати на виробництво продукції;

г) дохід підприємства / чистий прибуток.

2. Ліквідність характеризує:

а) спроможність підприємства погасити довготермінові зобов'я­зання;

б) швидкість перетворення активів на грошові кошти;

в) здатність підприємства отримувати кредити;

г) наявність дебіторської заборгованості.

3. До фінансової діяльності підприємства належить:

а) отримання короткотермінової позики;

б)видача сировини у виробництво;

в) придбання казначейських зобов'язань;

г) дооцінка запасів товарно-матеріальних цінностей.

4. Фінансову незалежність підприємства характеризує:

а) ліквідність підприємства;

б) коефіцієнт автономії;

в) коефіцієнт ризику;

г) коефіцієнт довготермінової заборгованості.

5. Валовий прибуток — це:

а) різниця між валовим доходом та непрямими податками;

б) різниця між постійними та змінними витратами;

в) різниця між чистим доходом та змінними витратами;

г) різниця між ціною реалізації продукції та повними витратами на її виготовлення.

6. Фінансову стійкість підприємства характеризує:

а) питома вага необоротних активів підприємства;

б) наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку під­приємства;

в) коефіцієнт автономії;

г) ліквідність підприємства.

7. До основних напрямів фінансової роботи на підприємстві нале­жать:

а) фінансове планування;

б) контрольно-аналітична робота;

в) пошук постачальників, що продають необхідну підприємству сировину на вигідних умовах;

г) створення підприємством власних пунктів реалізації своєї то­варної продукції.

8. Комплекс заходів з мобілізації фінансових ресурсів, що є необхі­дними для нормального процесу виробництва і реалізації продук­ції, виконання всіх зобов'язань, що має підприємство, називають:

а) фінансовим плануванням;

б) фінансовим прогнозуванням;

в) оперативною фінансовою роботою;

г) контрольно-аналітичною роботою.

9. Визначити помилкові твердження:

а) внески до статутного фонду підприємства належать до внут­рішнього фінансування;

б) дохід — це виручка від підприємницької діяльності за вираху­ванням матеріальних та прирівняних до них витрат;

в) прибуток після оподаткування називається чистим;

г) загальний прибуток — це різниця між виручкою та виробничи­ми витратами.

10. Актив балансу містить такі розділи:

а) необоротні активи;

б) доходи майбутніх періодів;

в) оборотні активи;

г) власний капітал.

11. Пасив балансу містить такі розділи:

а) витрати майбутніх періодів;

б) забезпечення наступних витрат і платежів;

в) поточні зобов'язання;

г) довготермінові зобов'язання.

12. До фінансової діяльності підприємства належить:

а) отримання короткотермінової позики;

б) видача сировини у виробництво;

в) придбання казначейських зобов'язань;

г) оцінка запасів товарно-матеріальних цінностей.

ТЕСТ 17.2

1. До доходів від позареалізаційних операцій підприємства нале­жать...

а) доходи від реалізації нематеріальних активів;

б) доходи від пайової участі у діяльності спільних підприємств;

в) доходи від реалізації наднормованих товарно-матеріальних цінностей;

г) усі відповіді правильні.