 |
|
Опрацювання відомостей про речення, його будову в різних класах початкової школи.
Формуючи поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку, учитель насамперед повинен зіставити речення з його частиною(фрагментом), демонструючи в такий спосіб закінченість і незакінченість думки, завершеність і незавершеність інтонаційної будови.
Спостереження готових зразків речень і активна робота над їх створенням сприяють усвідомленому засвоєнню ознак речення як синтаксичної одиниці зв'язного мовлення . Варто добирати і такі вправи, які спонукали б складати не лише окремі речення, а й зв'язані за змістом. Закінчуючи речення, поширюючи їх другорядними членами, учні водночас повинні думати, як вплине така робота на зміст зв'язного висловлювання в цілому.
Наприклад:
1. Поширте речення за запитаннями.
2. Позакінчуйте розпочаті речення.
Під час опрацювання речення значної уваги набуває робота над його інтонаційними оформленням, граматичною паузою, що на письмі позначається розділовими знаками.
У 2 класі учні засвоюють, що за метою висловлювання є речення розповідні, питальні, спонукальні. Важливо, щоб діти навчились розпізнавати їх за способами вираження розповіді, питання, спонукання. Тому велике значення мають вдало дібрані виразні приклади (наявність у питальному реченні питальних слів хто?, де?, куди?, коли? і т.п., звертань, у спонукальному – звертань, наказової форми дієслів)
Особливості інтонації найкраще ілюструвати на одному і тому самому реченні, зміст якого змінюється залежно від мети висловлювання.
Слуховий і руховий аналізатори працюють особливо активно тоді, коли учні самостійно складають або перебудовують речення.
Найважливішим і найскладнішим для засвоєння під час опрацювання речення є поняття “ основа речення ” – його головні члени(підмет і присудок). Процес засвоєння цих понять тривалий і тому потребує пильної уваги, поетапногозасвоєння цих понять. На першому етапі(1-2 класи) формується уявлення про центр речення. Здійснюється смисловий аналіз речення. Застосовуються смислові запитання. Після ознайомлення з частинами мови учні вчаться ставити граматичні запитання, без опрацювання теорії.
На другому етапі(3 клас)відбувається засвоєння граматичних понять – “ основа речення “, “ члени речення “, “ підмет ” і ” присудок “ – у процесі вивчення теорії. Щоб в учнів сформувалися стійкі знання, здобуті теоретичні відомості потрібно постійно закріплювати під час виконання різноманітних тренувальних вправ.
На третьому етапі (4 клас) учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени, однак повинні систематично повторювати і закріплювати вивчене у 3 класі, застосовуючи набуті знання на практиці.
Під час опрацювання елементів синтаксису однією з центральних є робота над встановленням зв'язків між членами речення. Вміння встановлювати зв'язки між членами речення має привести до усвідомлення і розрізнення словосполучення і граматичної основи речення.
У початкових класах учні засвоюють лише одну з ознак словосполучення: слова зв'язуються за смислом і граматично – за допомогою закінчень слів або закінчень і прийменників; зв’язок встановлюється постановкою питання від головного слова до залежного. І саме тому, що не вивчають всіх ознак словосполучення, не використовують послідовно й самий термін “ словосполучення “ Вживають вираз “ сполучення слів “, під яким можна розуміти як словосполучення, так і сполучення підмета з присудком. Однак у процесі практичної роботи поступово вчаться їх відрізняти.
Однорідні члени речення вивчають у 4 класі. Цьому передують численні спостереження речень з однорідними членами, що в 1 – 3 класах називають перелічуванням. Роботу над однорідними членами не слід завершувати уроками, присвяченими їх вивченню. Вона має тривати до кінця навчального року під час опрацювання інших тем граматики. Вчитель повинен постійно сприяти повторенню теоретичних відомостей, закріпленню пунктуаційних умінь і навичок учнів. Слід заохочувати учнів використовувати однорідні члени під час написання робіт творчого характеру. Цьому сприятиме насамперед добір завдань, які вимагали б використання однорідних членів. Наприклад: напиши:
1) що ти бачив у лісі під час прогулянки;
2) що сталося з небом під час грози;
3) яку працю дорослих тобі доводилось спостерігати;
Програма передбачає практичне ознайомлення четвертокласників зі складними реченнями: учні не вивчають жодних теоретичних відомостей, ознайомлення відбувається у процесі аналізу речень, роботи над побудовою складних речень за поданим зразком
за схемами. Для аналізу варто підбирати різні за будовою речення. На уроці ознайомлення зі складним реченням учитель насамперед пропонує вправу на зіставлення простих речень зі складними.
Школярі мають вчитися не тільки визначати складні речення за кількістю граматичних основ, а й самостійно будувати їх за поданим зразком, схемами, за змістом малюнка. Утворюючи речення учні практично засвоюють сполучники і сполучні слова, якими зв'язуються частини складного речення. У процесі вивчення частин мови, повторення в кінці чверті або року потрібно пропонувати учням вправи на аналіз і побудову складних речень.
¡ У методиці навчання мови вправи з реченнями ділять на аналітичні. Якщо переважає аналіз готових речень, і синтетичні, які передбачають самостійне складання речень. І ті, і ті вправи використовуються на різних етапах навчання. Найчастіше синтетичні вправи виконуються на основі аналітичних.
¡ Залежно від ступеня самостійності і пізнавальної активності учнів вправи з реченнями поділяються на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі.
¡ Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання.
¡ Конструктивні вправи застосовуються у 2 – 4 класах. Це вправи на побудову і перебудову речень.
¡ Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчої ініціативи учня.
¡ До вправ з реченнями належать і синтаксичний розбір, який у початкових класах буває неповним, частковим, відповідно до тих знань, які учні засвоюють на різних етапах навчання. Найповніший синтаксичний розбір проводиться у 4 класі.
¡ Елементи синтаксичного розбору обов'язково включаються у схеми морфологічного розбору частин мови: встановлюється залежність між словами за допомогою граматичних питань, з'ясовується синтаксична роль слова в реченні