 |
|
До кандидатів на посаду судді, крім цього, ставляться вимоги, щоб ці особи не мали судимості та не були обмежені у дієздатності.
Реалізація права на заняття суддівською діяльністю остаточно здійснюється після отримання позитивних висновків кваліфікаційної комісії та за результатами виборів, які проводяться Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів з попереднім обговоренням кандидатур.
Вперше обраний суддя в урочистій обстановці на засіданні того органу, який обрав суддю, приймає присягу. З отриманням статусу судді юрист, який буде здійснювати цей вид діяльності, повинен знати і чітко дотримуватися цілого ряду вимог заборонного характеру, передбачених Законом України "Про статус суддів", а саме: суддя не може бути народним депутатом, належати до політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час.
Такі вимоги до суддівської діяльності ставляться у зв'язку з високим призначенням суду та судового процесу у здійсненні правосуддя, досягненні об'єктивної істини та у зв'язку з реалізацією інших завдань, які покладені на судові органи. Слід підкреслити, що суддівська діяльність не може здійснюватись приватною особою або комерційною структурою. Судові рішення приймаються від імені держави, судді є носіями судової влади в Україні і ця діяльність відбувається лише у сфері публічного інтересу.
Окремо слід сказати про суддівську діяльність, яка не пов'язана з розглядом конкретної справи, а виходить з необхідності забезпечення функціонування судової системи в цілому. До її змісту слід віднести:
· здійснення контролю за роботою підлеглих судів, внесення у їх діяльність коректив, виправлення помилок;
· здійснення прийому громадян, розгляд скарг, заяв та пропозицій;
· вивчення судової практики та її узагальнення, ведення судової статистики;
· вивчення законодавства, роз'яснення його положень іншим особам, органам, організаціям;
· надання правової та організаційної допомоги в межах своїх повноважень іншим судовим органам у питаннях правильного застосування законодавства;
· внесення подання про усунення порушень закону та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, принесення протестів на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах (для окремих категорій керівників судових органів);
· підготовка та подання звітів про результати діяльності органу або структурного підрозділу.
Для виконання наведених дій юристи, які працюють в судових органах, повинні мати спеціальні знання та мати навички суддівської роботи, здійснювати свої обов'язки на професійній основі. Право на зайняття посади судді отримують громадяни України, які відповідають цілій системі вимог. Це вимоги до освіти, віку та стажу юридичної роботи або роботи*на посаді судді. Освіта у всіх випадках передбачається вища юридична, вік 25-35 років (Конституційний Суд України - 40 років), стаж роботи за юридичною спеціальністю від 2-ох до 10 років, стаж роботи на посаді судді від 3-х до 5 років (для суддів Верховного Суду України, Верховного Суду Республіки Крим, обласного, судів міст Києва і Севастополя, військового суду регіону і Військово-морських Сил України).
Це означає, що у здійсненні правосуддя, втіленні справедливості, дотриманні високого рівня законності та правопорядку зацікавлені всі органи, організації, установи, всі члени суспільства. Цей інтерес є загальним для всіх, тому не може бути забезпечений підприємцями, які мають на меті одержання прибутку і в багатьох випадках знаходяться поза межами державного контролю та загальнодержавного інтересу.
У зв'язку з цим, слід сказати про засоби контролю за суддівською діяльністю. Контроль за цим видом юридичної практичної діяльності слід розглядати на трьох рівнях:
На рівні взаємного контролю центральних органів державної влади, у зв'язку з реалізацією принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна гілка влади здійснює контроль за діяльністю інших двох, що підтримує всю систему державних органів у стані належної працездатності, стримує від зазіхань на надмірну концентрацію влади, від спроб використання влади не за призначенням тощо. Тому за діяльністю всієї системи судових органів здійснюється контроль з боку Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Окремо слід сказати про управлінські рішення щодо затвердження штатної чисельності та структури судів України (окрім штатів Верховного Суду України) з боку Міністерства юстиції України. Це свого роду організаційний контроль.
На рівні внутрішньо-системного контролю, що можна прослідкувати на підставі аналізу повноважень голів судів різного рівня, повноважень судових колегій, або президій, Пленуму Верховного Суду України. Наприклад, голова Верховного Суду України має право здійснювати контроль за виконанням керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Це означає, що його контрольні повноваження з цього питання стосуються всіх судових органів України. Розгляд судових справ у порядку нагляду або у касаційному порядку є також формою контролю за діяльністю судів, що виконують функцію судів першої інстанції. Крім того, Закон України "Про судоустрій" прямо вказує у ст. 31 на контрольні повноваження Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів щодо діяльності районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів. До внутрішньо-системних заходів контролю за діяльністю суддів слід також віднести утворення кваліфікаційних комісій та проведення кваліфікаційної атестації з метою оцінки та стимулювання росту професійної кваліфікації суддів, підвищення їх відповідальності за додержання законодавства під час розгляду справ. До повноважень кваліфікаційних комісій відноситься здійснення атестації обраних суддів, надання висновків щодо кандидатів на посаду судді, порушення дисциплінарного провадження, проведення службових перевірок, надання висновків про звільнення з посад, застосування інших мір дисциплінарної відповідальності, присвоєння кваліфікаційних класів. Також до внутрішньо-системного контролю слід віднести діяльність органів суддівського самоврядування, які на своїх форумах обговорюють питання застосування судами законодавства України, удосконалення роботи та організаційної структури судової системи.