Главная | Обратная связь

КОРОТКІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУДОВОЇ ВЕТЕРИНАРІЇ

Офіційного застосування судово-медична експертиза набула в Росії у 1716 році. Військовим уставом Петра 1 (артикул 154) передбачалася обов'язкова експертиза трупів у випадках насильницької смерті і складання письмового висновку. У 1828 році затверджено «Устав судебной медициньї», а у 1829 році надруковані «Правила для врачей при судебном осмотре й вскрьітии мертвьіх тел».

Судова ветеринарія на терені Російської імперії бере свій початок з 1864 року, з моменту реформування судочинства, введення гласного суду і прийняття статуту. За законом потрібно було залучати лікарів, у випадках необхідності судової експертизи. Проте тільки в 1875 р. в циркуляції МВС Російської імперії з'явилося розпорядження (№ 7184 від 4 серпня 1875 року), згідно якого до впровадження лікарської експертизи залучилися і ветеринарні лікарі. В Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії на ветеринарному відділенні вперше в навчальні плани професором Равичем 1.1. були введені основи судової ветеринарії. Одним з перших посібників була перекладена робота Диккергофа «Судебная ветеринария» (Санкт-Петербург, 1880).

Перший самостійний посібник з судової ветеринарної медицини було надруковано професором Харківського ветеринарного інституту Ф.Т. Поповим у 1895 році «Краткий курс судебной ветеринарии для студентов й врачей».

Значний внесок у розвиток вітчизняної ветеринарної судової медицини було зроблено професором Мари Н.І. в «Руководстве к осмотру мяса для врачей й студентов» (Санкт-Петербург, 1912). Таблиці щодо визначення видової приналежності м'яса різних тварин, подані у «Руководстве ...»,

І в наші часи не втратили своєї актуальності.

В радянські часи у 1951 році в Ленінградському ветеринарному інституті вперше в СРСР вийшла Книга ветеринарних патологоанатомів професорів В.З. ЧерІ_1яка^ М.А. Добіна, П.і. Кокуричева «ОсновьІ ^сУДЄбно-ветеринарной експертизи», яка витримала три видання.

В Україні у 1977 році вийшло друге доповнене { перероблене видання доцента Ф.Я. Сизоненко ветеринарнеє акушерство».

В ті часи на деяких ветеринарних факультетах з'явились самостійні курси судово-ветеринарної еК^спеРтизи (Москва -- професор Шишков В.П.; Вітебськ -- проф_ес0р Жаков М.С.; Ставрополь професор Смирнов А.Н.; Xap(_Cj_B _ доцент Образцов В.П. та інші.)

У 1976 році виходить друге видання книги Д°Иента Харківського зооветеринарного інституту Образнова з.П. «Судово-ветеринарна експертиза».

З 1994 року підготовка лікарів з судової в^^теР^иНарії здійснюється відповідно до програми для сіл^ьськогос-подарських навчальних закладів зі спеіиальц_ост| «Ветеринарна медицина - патологічна анатомія, Р°^ЗЧИН і судова ветеринарна експертиза», затверджена ґ^ол°ьним управлінням кадрового забезпечення і аграрної ое_віти Мінсільгосппроду України від 12 січня 1994 року.

ІЗ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

СУДОВАСИСТЕМА В УКРАЇНІ

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. В Україні діють Верховний суд, обласні, а у кожному районі (місті) є районний (місцевий) народний суд, який є судом першої інстанції. Обласний і районний суди складаються з голови, Його заступників,членів суду і народних засідателів. Робота них судів виконується залежно від характеру справи, що розглядається судовою колегією у цивільних справах, судо­вою колегією у кримінальних справах або президією суду.

Верховний Суд є вищим судовим органом України, тому йому підсудні справи особливої складності або особливого суспільного значення. Він здійснює нагляд за діяльністю усіх судів країни. Рішення і вироки Верховного Суду оскарженню І о протестуванню у касаційному порядку не підлягають.