 |
|
Показники доходності інноваційних проектів
Найголовніше правило прийняття рішення по інноваційному проекту: інновації необхідно здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче (або дорівнює) ринковій ставці процента по позиках. Таким чином, порівняння рівня доходу на капітал з процентною ставкою - один із способів обґрунтування ефективності інновацій.
Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій може використовуватися система таких показників:
1. інтегральний ефект;
2. індекс рентабельності;
3. норма рентабельності;
4. період окупності.
1. Інтегральний ефект Eінт представляє собою величину різниць результатів й інноваційних затрат за розрахунковий період, які приведені до одного, в основному початкового, року, тобто з врахуванням дисконтування результатів і затрат:
, (1)
де Тр – розрахунковий рік;
Рt – результат в t –й рік;
Зt – інноваційні затрати в t –й рік;
аt – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).
Інтегральний ефект називається також чистий дисконтований дохід, чиста приведена чи чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.
2. Індекс рентабельності ІR (індекс доходності, індекс прибутковості) представляє собою відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних затрат:
(2)
де Дt – доход в періоді t;
Bt – розмір інвестицій в інновації в періоді t.
Тут порівнюються дві частини потоку платежів: доходна і інвестиційна.
Індекс рентабельності тісно пов’язаний з інтегральним ефектом. Якщо E позитивний, то Іr >1, і навпаки. При Іr >1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. В випадку, коли Іr <1 – неефективним. В умовах жорсткого дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий Іr.
3. Норма рентабельності Eр представляє собою ту норму дисконту, при якій величина дисконтова них доходів за певне число років стає рівною інноваційним вкладенням. В цьому випадку доходи і затрати інноваційного проекту визначають шляхом приведення до розрахункового моменту:
(3); 
(4);
де Eр – це внутрішня форма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.
Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійснюють методом послідовних наближень величини чистого дисконтованого доходу до нуля за різних ставок дисконту.
На практиці можна застосовувати таку формулу:
(5),
де А – величина ставки дисконту, за якої NPV позитивна;
В – величина ставки дисконту, за якої NPV негативна;
а – величина позитивної NPV за величини ставки дисконту А;
в – величина негативної NPV за величини ставки дисконту В.
4. Період окупності Т0.
Орієнтація на показник Т0 часто вибирається у випадках, коли немає впевненості, що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на довготривалий період.
(6)
де ПІ – початкові інвестиції в проект;
Д – прогнозні щорічні грошові доходи.