 |
|
Роль емоцій та почуттів в житті людини
Емоції завжди суб’єктивні. Вони передусім виконують функцію відображення суб’єктивного відношення людини до оточуючого середовища та до себе самої.
В еволюційному розвитку психіки емоції виконували найпростіші, хоча і життєво необхідні функції. Вони прогнозували зміни навколишнього середовища, причому робили це комплексно, цілісно, без детального аналізу. Емоційний відгук базується на відображенні найбільш загальних, стійких та частих ознаках корисних та шкідливих факторів. На основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко прийняти орієнтоване рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідках (корисно-шкідливо).
На відміну від мислення емоції не тільки усвідомлюються та осмислюються, але й переживаються. Переживання – безпосереднє відображення людиною свого власного внутрішнього світу. Тому в емоції завжди переплетені два світи: об’єктивний (через властивості подразника, що викликає певну реакцію) та суб’єктивний (через відношення людини до цього об’єкту та в цілому до ситуації). Переживання, що виникають у людини, являються своєрідними сигналами, які інформують про та, що в даний момент найбільш актуально, наскільки ефективно йде процес задоволення потреб, наскільки великі перепони, що виникають перед ним, та що необхідно виділити як головний фактор даного моменту життєдіяльності.
Відображуючи можливі події, емоція являється важливим компонентом будь0якого навчання. Вона підкріплює життєво важливі знання та “відсіває” ті, які не представляють для людини особливого значення.
Емоції як особливі психічні процеси представляють собою діяльність оцінювання інформації, яку накопичують пізнавальні процеси. Головна функція емоцій – оцінка дійсності в особливих еталонах. В усіх випадках, коли відбувається якась подія. Яка має значення для людини, спостерігається додатковий емоційний фон: наростання збудження, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів, або напроти, їх зменшення.
Емоції виявляються в різноманітних периферичних змінах, що відображаються на всіх внутрішніх, вісцеральних процесах, від яких залежить життя організму. Спираючись на такі емоційні прояви, фізіологи підкреслювали позитивну пристосовну роль емоцій: вони приводять організм у стан готовності до термінового витрачання енергії, мобілізуючи усі його сили, які будуть потрібні, наприклад, у випадках страху, гніву чи болю.
Крім того, емоції виконують функцію мотивації, коли виступають додатковим мотивуючим фактором: прагнення уникнути подій, що породжують негативні емоції, або включитися в події, що призводять до появи позитивних переживань.
Емоції також відіграють діагностичну функцію. Багато зі спонукань людини не завжди усвідомлюються, або неадекватно усвідомлюються людиною. Наявність певних емоцій може бути важливим засобом ідентифікації спонукань, виявлення їх зв’язку із базовими життєвими потребами, цінностями.
Внаслідок своєї предметної зумовленості емоції визначають спрямованість діяльності. Це специфічна форма контролю за діяльністю, за її напрямом у вигляді переживань. Отже, переживання виступають регулятором діяльності. Емоційні переживання як регулятор діяльності виконують оціночну та спонукальну функції.
Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. З одного боку, вони поширюють можливості спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію. Крім того, емоції дають можливість “заглянути” у внутрішній світ іншої людини.
Крім цих основних функцій емоції відіграють моральну функцію – сигналізують про розходження між буттям та свідомістю, між вчинком та його моральним значенням. Важлива моральна категорія – совість – формується саме на основі сигнальної функції про відхилення від нормальної поведінки.
Сукупність перерахованих функцій зумовлюють загальну – регулятивну – роль емоцій в психічному житті людини.
Класифікація емоцій
Емоції класифікують в залежності від сфери явищ, що визначають їх появу. Одну з найбільш повних класифікацій запропонував Б.І. Додонов. У ній виділяються:
Альтруїстичні емоції – переживання, які виникають на основі потреби в допомозі, підтримці іншим людям: бажання приносити людям радість, почуття занепокоєння долею іншої людини, турбота про неї.
Комунікативні емоції виникають на основі потреби у спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками та переживаннями.
Глоричні емоції (від лат. “слава”) пов’язані з потребою у самоповазі та славі: прагнення завоювати визнання; почуття гордості, почуття переваги, почуття задоволення собою, своїми успіхами.
Праксичні емоції – такі емоції викликані діяльність, змінами в ході роботи, успішністю та неуспішністю, труднощами здійснення та завершення; бажання дійти успіху в роботі; почуття напруження; захопленість роботою; приємне задоволення від того, що робота зроблена.
Пугнічні емоції (від лат. “боротьба”), визначаються потребами в подоланні небезпеки, інтересом до боротьби; жадоба до гострих почувань; почуття ризику; почуття спортивного азарту; рішучість.
Романтичні емоції – прагнення до всього незвичайного, очікування чогось світлого, доброго; почуття лиховісно-таємничого, містичного.
Гностичні емоції (від грецького “знання”), пов’язані з потребою у пізнавальній гармонії, прагнення зрозуміти те, що відбувається, проникнути в сутність явища.
Естетичні емоції пов’язані з ліричними переживаннями, жадоба краси та гармонії, почуття прекрасного.
Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням потреб в тілесному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, сонця; почуття безтурботності; почуття веселості.
Акизитивні емоції (від франц. “надбання”), породжуються інтересом, прагненням до накопичення, колекціонування, володінню.
Виділяють також так звані фундаментальні емоції. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має власний механізм виникнення та виражається особливими мімічними та пантомімічними засобами. Вважається, що такі емоції вроджені.
До фундаментальних емоцій відносять (за К.Є. Ізардом):
· інтерес-хвилювання – позитивна емоція, яка мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, активізує процеси пізнання, стимулює допитливість;
· радість – позитивне емоційне збудження, яке виникає при появі можливості повного задоволення актуальної потреби. В суб’єктивному плані це найбільш бажана емоція. Радість може виникнути в результаті послаблення дії негативного чинника;
· горе-страждання – емоція, яка викликається комплексом причин, пов’язаним з життєвими втратами. Часто переживається, як почуття самітності, жалості до себе, почуття непотрібності, нерозуміння оточенням;
· гнів – виникає при явному розходженні поведінки іншої людини з нормами етики, моралі;
· відраза – часто виникає разом з гнівом. Відраза являє собою бажання позбутися від когось або чогось;
· презирство – емоція, що відображає деперсоналізацію іншої людини або цілої групи, втрату їх значущості для індивіда, переживання переваги в порівнянні з ними;
· страх – переживання, що викликано отриманою прямою або непрямою інформацією про реальну або уявлювану небезпеку, очікування невдачі. Страх є найсильнішою негативною емоцією;
· подив – різке підвищення нервової стимуляції, яке виникає після якоїсь несподіваної події;
· сором – виникає як переживання неузгодженості між нормою поведінки та фактичною поведінкою, прогнозування осудливої або різко негативної оцінки оточуючих на свою адресу;
· вина – емоція схожа на сором, оскільки також виникає в результаті неузгодженості між очікуваною та реальною поведінкою. Вина виникає при порушеннях морального або етичного характеру, причому в ситуаціях, коли людина відчуває особисту відповідальність.
Емоції проявляються у певних психічних переживаннях, відомих кожному по своєму досвід, і в тілесних явищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, зв'язані з почуттям чи задоволення невдоволення. Почуття задоволення при посиленні переходить в афект радості.
На підставі тілесних переживань Кант поділяла емоції на стенічні (радість, наснага, гнів) – збудливі, підвищувальний м'язовий тонус, силу і астенічні (страх, туга, сум) – що послабляють.
Розподіл емоцій на стенічні й астенічні має схематичний характер. Деякі афекти важко віднести в одну чи іншу рубрику, і навіть той самий афект при різній інтенсивності може виявляти то стенічні, то астенічні риси. По тривалості плину емоції можуть бути короткостроковими (гнів, переляк) і тривалими.