 |
|
Теорія потреб Туган-Барановського.
Видатний український вчений виділив 5 груп потреб:
а) фізіологічні;
б) статеві;
в) симптоматичні інстинкти та потреби;
г) альтруїстичні;
д) потреби практичного характеру.
Особливого значення він надавав раціональним почуттям, належності до народностей, моральним і релігійним поглядам, наголошуючи значущість духовності в розвитку економіки.
13. Дати поняття про умовні рефлекси другого та вищого порядків. Приклади. Інстинкти. Еволюція ВНД.
Можна утворити новий умовний рефлекс не тільки при підкріпленні безумовним, але і умовним, міцно укріпленим рефлексом (Г. П. Зелений, 1909). Такий рефлекс називається рефлексом другого порядку, а основний, міцний рефлекс, підкріплюваний безумовнимподразником, називається рефлексом першого порядку. Для цього необхідно, щоб новий, раніше байдужий подразник, припинявся за 10-15 с до початку дії умовного подразника умовного рефлексу першого порядку. Новий індиферентний подразник повинен бути значно слабкіше основного подразника рефлексу першого порядку. Тільки за такої умови новий подразник стає значним і постійним умовним подразником умовного рефлексу другого порядку. При раздражителях середньої фізіологічної сили цей інтервал між двома виробленими подразниками дорівнює приблизно 10 с. Наприклад, був вироблений міцний харчової рефлекс на дзвінок. Якщо після цього показувати собаці чорний квадрат і потім, прибравши його, через 10-15 с дати дзвінок (не підкріплені останній їжею), то після кількох таких сполучень показиванія чорного квадрата і застосування неподкрепляемих дзвінка чорний квадрат стає умовним харчовим подразником, незважаючи на те, що його показ ніколи не супроводжувався їжею і підкріплювався лише умовним подразником – дзвінком.
При дії вторинного умовного харчового подразника у собаки не вдається утворити рефлекс третього порядку. Такий рефлекс утворюється у собаки тільки в тому випадку, якщо умовний рефлекс першого порядку був вироблений на основі оборонного рефлексу, при підкріпленні сильним електричним струмом, прикладеним до шкіри. У звичайних умовах оборонного рефлексу четвертого порядку у собак виробити не вдається. Рефлекси вищих порядків забезпечують більш досконале пристосування до умов життя. У дітей утворюються умовні рефлекси сьомого і більш високих порядків.
Інсти́нкт (від лат. īnstīnctus — «спонукання», «потяг до дії») — сукупність уроджених рефлексів. Подібні акти поведінки проявляються у вигляді фіксованої форми дії, що отримується організмом спадково. На відміну від безумовних рефлексів, що виникають на рівні спинного мозку або периферійних гангліїв, інстинкти виникають уголовному мозку. Зазвичай дуже важко відрізнити дійсно генетично успадковані інстинкти від епігенетичних ефектів навчання, що можуть проявлятися на дуже низькому рівні, а ефект від них може зникнути лише через покоління життя в іншому середовищі.
Слід відзначити, що багато вчених були непослідовні в застосуванні терміну інстинкт.
Класифікація інстинктів[ред. • ред. код]
Властивості інстинктів:
· спадковість і незалежність від навчання
· однорідність
· однаковість у всіх особин даного виду
· пристосованість до умов існування на момент формування інстинкту
· повторюваність
На властивість повторюваності звернув увагу Зиґмунд Фрейд, який писав:
| «Слід думати, що ми натрапили тут на слід ще мало відомої або, принаймні, не сформульованої загальної властивості інстинктів, а може, навіть органічного життя в цілому. Інстинкт є лише вираженням тенденції, властивої будь-якому живому організмові, яка примушує його репродукувати, знову створювати попередній стан…; це вираження…інертності органічного життя». |
Видатний англійський психолог, представник інстинктивізму в соціальній психології Вільям Мак-Дугалл виокремлював такі 12 основних інстинкти й відповідні їм емоції, які подані в дужках[1]:
· втеча (страх)
· неприйняття (відраза)
· допитливість (здивування)
· агресія (гнів)
· самоприниження (зніяковілість)
· самоствердження (наснага)
· батьківський інстинкт (ніжність)
· інстинкт продовження роду
· харчовий інстинкт
· стадний інстинкт
· інстинкт набувача
· інстинкт творення
Вчення про фізіології вищої нервової діяльності, створене працями великого російського вченого І.П. Павлова, є природничо-науковому основою філософії діалектичного матеріалізму, воно стверджує первинність матерію та вторинність свідомості, наявність об'єктивного і суб'єктивного. Матеріального і ідеального.
Пристосування тварин і людини до постійно змінюваних умов існування у зовнішній середовищі забезпечується діяльністю нервової системи та реалізується через рефлекторну діяльність. У процесі революції виникли спадково закре6пленные реакції (безумовні рефлекси), які об'єднують їх і узгоджують функції різних органів, здійснюють адаптацію організму. Людина та вищих тварин за процесі індивідуального життя виникають якісно "нові рефлекторні реакції, які Павлов назвав умовними рефлексами, вважаючи їх найдосконалішою формою пристосування. Тоді як досить прості форми нервової діяльності визначають рефлекторну регуляцію гомеостазу і вегетативних функцій організму, вища нервова діяльність забезпечує складні індивідуальні форми поведінки у змінюються умов життя. ВНД реалізується з допомогою домінуючого впливу кори попри всі структури нервової системи.
14. Дати оцінку біологічному значенню та видам гальмування умовних рефлексів.
Що таке гальмування умовних рефлексів? Формування умовних рефлексів, їхнє об'єднання у складні умовнорефлекторні акти можливе завдяки взаємодії двох форм нервового процесу: збудження та гальмування.
Гальмування - це припинення або послаблення певних реакцій організму. Гальмування умовнорефлекторної діяльності, як і діяльності центральної нервової системи в цілому, має виняткове значення. Завдяки йому умовні рефлекси коригуються відповідно до змінених умов або тимчасово зникають, якщо умовний подразник втратив своє сигнальне значення. Гальмування лежить також в основі здатності чекати, зберігати самовладання, розрізняти подібні між собою умовні сигнали тощо.
Розрізняють дві форми гальмування: зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне). Зовнішнє гальмуванняумовнорефлекторних реакцій пов'язане з дією стороннього подразника і є природженою властивістю нервової системи. Будь-який новий або несподіваний подразник (наприклад, побічний звук, зміна інтенсивності освітлення, больове відчуття), який спричиняє орієнтувальний рефлекс, може тимчасово послабити або повністю припинити рефлекс (мал. 33).
Біологічне значення безумовного зовнішнього гальмування умовних рефлексів полягає у забезпеченні реакції на основний, найважливіший для організму в даний момент стимул (наприклад, написання контрольної роботи).
На відміну від зовнішнього, внутрішнє гальмування виникає у результаті «порушення» взаємодії між умовним і безумовним подразниками.
Таке гальмування розвивається тоді, коли дія умовного подразника не підкріплюється безумовним. Наприклад, у собаки виробили рефлекс слиновиділення на світло (умовний подразник). Якщо вмикання лампочки буде повторюватися, але не супроводжуватиметься підкріпленням їжею (безумовний подразник), слиновиділення у відповідь на світло припиниться (мал. 34). При цьому умовна реакція зникає не відразу, а згасає поступово. Якщо через деякий час повторити дію умовного подразника ізольовано від підкріплення, то можна спостерігати загальмовану реакцію. Це свідчить саме про гальмування рефлексу, а не про його втрату
Можна виділити 2 типи гальмування, що беруть участь у формуванні і прояві умовних рефлексів: зовнішнє і внутрішнє. Так при дії стороннього подразника УР може не виявитися, тобто відбувається гальмування. При цьому гальмування викликають або біологічні більш значущі для організму сторонні подразники( наприклад, при утворенні харчового рефлексу – больовий стимул) , або надзвичайно сильний сторонній подразник( спалах світла).