Главная | Обратная связь

Згода з Божою волею.

Любов завжди є в єдності з правдою і, знаючи, що Бог є єдиним і правдивим Добром, гидує усім, що суперечить Божій волі. Не втішається нічим іншим, як тільки тим, чого Бог прагне. Людина, яка любить Бога, не надто переймається тим, що інші про неї говорять, але бажає чинити тільки те, що подобається Богові. Бл. Генрик Сузо так сказав: "Той насправді є в єдності з Богом, хто старається винагородити правду, а, вчинивши це, вже не тривожиться більше, як буде прийнятий чи оцінений людьми".

Як вже неодноразово ми твердили: святість і досконалість полягають у зреченні самого себе і у виконанні Божої волі. Проте слід дещо ширше розглянути це питання. Цього ми повинні добре навчитися, якщо хочемо бути святими: виконувати не свою, а тільки Божу волю. Увесь зміст і суть Божих заповідей і євангельських рад зводиться до виконання і приймання того, чого Бог хоче і як Бог хоче. Благаймо Господа, щоб дав нам святу свободу духу: бо вона вчинить, що приймемо все, що подобається Ісусові Христові, незважаючи на небажання з боку власної любові, а також без уваги на людську думку.

Ті, хто люблять Ісуса Христа, живуть неначе у святій байдужості: все приймають однаково, як те, що солодке, так і те, що гірке. Не бажають нічого, що подобається їм самим, але тільки те, що подобається Богові. З таким самим спокоєм беруть участь як у справах великих, так і у малих, у тому, що приємне, і в тому, що прикре – їм достатньо, що подобаються Богові.

Св. Августин говорить: "Люби і роби, що хочеш". Хто дійсно любить Бога, не шукає нічого іншого, як тільки Божої волі, і в сповненні її знаходить також і своє уподобання. Св. Тереза пише: "Хто не шукає нічого іншого, крім подобатися своєму Любому, є задоволений зі всього, що Його задовольняє. Таку силу має любов, якщо є досконала: чинить, що особа забуває про власну вигоду і приємність, а всі свої думки звертає на те, щоб подобатися своєму Любому, а також шукає способи, якими сама або через інших може прославити Його. О Господи, якою великою є шкода через те, що наші очі не вдивляються постійно в Тебе! Коли б ми намагалися наближатися до Тебе, то швидко дійшли б до мети, але часто падаємо і тисячу раз спотикаємося, і навіть блудимо, не йдучи уважно правдивою дорогою". Ось що повинно бути єдиною метою усіх наших думок, вчинків, бажань і молитов – подобатися Богові. Саме це повинно стати нашою дорогою до досконалості – слідування за Божою волею.

Бог хоче, щоб кожен з нас любив Його всім серцем: "Будеш любити Господа Бога твого всім своїм серцем (Мт. 22, 37). Той любить Ісуса Христа всім своїм серцем, хто щиро звертається до Нього словами Апостола: "Що маю робити, Господи?" (Ді. 22, 10). Господи, дай мені пізнати, чого від мене вимагаєш, бо все це хочу виконати!

Знаймо, коли прагнемо того, чого хоче Бог, тоді бажаємо найбільшого нашого добра. Бо Бог, безперечно, не бажає нічого іншого, як тільки того, що для нас найкорисніше. Св. Вікентій а Паульо так говорив: "Згода з Божою волею є найбільшим скарбом християнина, а також ліками проти будь-якого зла, бо містить у собі зречення самого себе, єдність з Богом і всі чесноти". Саме в такому підході міститься вся досконалість: "Господи, що хочеш, щоб я вчинив?" А Ісус Христос обіцяє: "А волос вам з голови не впаде" (Лк. 21, 18). Хоче сказати, що нагородить нас за кожну добру думку, звернену до здійснення Його волі і за кожне страждання, яке приймемо в мирі, єднаючись з Його святою волею. "Господь не посилає ніколи страждання, – стверджувала св. Тереза, – не винагороджуючи його ласками, але тільки тоді, коли приймемо його з покірністю".

Наша згода з Божою волею повинна бути повна, без застережень, незмінна, без нарікань. Це вершина досконалості, і до цього, – повторюю, – повинні бути спрямовані всі наші старання, бажання і молитви. Деякі душі, що живуть молитвою, читаючи про екстази і видіння св. Терези, св. Филипа Нері, інших святих, бажали б також дійти до такої надприродної єдності з Богом. Проте повинні відкинути такі бажання, бо вони суперечать покірності: якщо бажаємо стати святими, мусимо бажати правдивої єдності з Богом, якою є повне єднання нашої волі з волею Бога. Св. Тереза пише: "Обманюють себе ті, які вважають, що єдність з Богом полягає у піднесенні, видіннях і насолоді Ним. Не полягає вона у нічому іншому, як у підкоренні нашої волі волі Божій. Це підкорення є досконале тоді, якщо наша воля є звільнена від усього і з'єднана тільки з Богом так, що кожен її порух випливає тільки з Божої волі. Це правдива і найістотніша єдність, якої я завжди бажала і постійно просила у Господа". А потім додає: "О, скільки то з нас про це говорять і здається нам, що нічого іншого не бажаємо, але як не багато з нас, нещасних, до цього доходять!" І це правда: багато з нас дійсно говорять: "Господи, віддаю Тобі всю мою волю, не бажаю нічого іншого, як тільки того, чого Ти бажаєш". Але коли приходять випробування, не вміємо спокійно погодитися з Божою волею, а потім нарікаємо на злу долю і говоримо, що непокоять нас різні прикрощі, а все наше життя вважаємо нещасливим.

Якщо, натомість, будемо з'єднані з Божою волею в усіх випробуваннях, то напевно станемо святими і будемо найщасливішими людьми на світі. На цьому ми повинні повністю зосередити нашу увагу: старатися усю нашу волю єднати з Божою волею у всьому, що нас очікує: однаково, як в справах приємних, так і прикрих.

Пригадує нам Святий Дух у книгах Святого Письма: "Не війся у кожному вітрі" (Сир. 5, 9). Деякі подібні до стягу, хиляться туди, куди віє вітер: якщо він для них сприятливий, згідний з їх бажаннями, вони радісні і повні лагідності; якщо супротивний і все діється інакше, ніж бажали б, тоді стають сумними і нетерпеливими. Тому вони ніколи не стануть святими, а все їхнє життя буде нещасливе, бо в житті завжди більше неприємностей, ніж ситуацій сприятливих. Св. Доротей говорив, що прийняття всього з Божих рук, незалежно, щоб це не було, є найкращим способом, який дозволяє зберегти постійний спокій серця. Розповідає він, що давніх Отців пустелі ніхто ніколи не бачив розгніваними і сумними, бо що б не трапилося, вони завжди приймали радісно з Божих рук.

Яким щасливим є той, хто живе у повній єдності і підкоренні Божій волі! Не гордиться успіхами, ані не втрачає духу в невдачах, знаючи, що все приходить з Божих рук. Тільки Божа воля є основним правилом його волі, тому не робить нічого іншого, як тільки те, чого бажає Бог, ані не бажає нічого іншого, як тільки те, що є Божим ділом. Не бере участі в багатьох заходах, але досконало тільки в тому, що подобається Богові. Тому ставить вище найменші обов'язки свого стану понад вчинки величні і славні, знаючи, що можуть бути забарвлені самолюбством, а ті, котрі випливають з обов'язку, з певністю будуть згідні з Божою волею.

Тільки тоді будемо щасливі, коли приймемо від Бога, в досконалій згоді з Його волею, все, що Він приготував, не зважаючи на те, чи це приємне, чи також суперечливе нашій волі. Св. Йоанна де Шанталь так говорила: "Коли ж відчуємо ласкавість Божої волі в усьому, що нас зустрічає, бачачи завжди в тім волю нашого Бога, який з такою самою любов'ю і для більшого нашого добра дарує нам як випробування, так і втіхи?! Коли ж кинемося в обійми нашого найулюбленішого небесного Отця, довіряючи Його турботі себе і наші справи, залишаючи собі лише бажання подобатися Богові". Товариші св. Вікентія а Паульо так говорили про нього ще за життя: "Пан Вікентій завжди Вікентій". Тим хотіли сказати, що він у кожній ситуації, складній чи простій, завжди був однаковим, зберігаючи спокійний погляд. Живучи у повній відданості Богові, нікого не боявся і нічого іншого не бажав, як тільки Йому подобатися. "У тій святій відданості, – говорила св. Тереза, – народжується прекрасна свобода духу, в якій беруть участь досконалі душі, приносячи їм найбільше щастя, якого в тому житті можна лише бажати, бо нічого не боячись, нічого не бажаючи, ані нічого не жадаючи з речей цього світу, мають усе".

Проте багато будують свою святість згідно зі своїми планами: хто є меланхоліком, шукає її в самотньому житті, хто має здібності до праці, у виголошенні проповідей і в примиренні ворогуючих сторін, інший зі строгим характером, в покутах і умертвленні, хтось, відзначаючись щедрістю, у даванні милостині, інший у численних молитвах, ще інший у відвідуванні храмів. Це становить усю їхню святість. Зовнішня праця є дійсно плодом любові до Ісуса Христа, але правдива любов міститься в повній згоді з Божою волею, а наприкінці виражається у зреченні себе самого і виборі того, що подобається Богові і тільки того, на що Він дійсно заслуговує.

Ще інші хочуть служити Богові, але тільки у визначений спосіб, у вибраному ними місці і зі своїми товаришами, якщо це неможливо, залишають почате діло або виконують його неохоче. Не мають вони свободи духу, а є невільниками самолюбства, і тому невеликою є їхня заслуга, навіть у тому, що розпочали. Завжди живуть неспокійно, бо є прив'язані до власної волі і важким видається їм ярмо Христове.

Проте, хто любить Христа насправді, любить тільки те, що Йому подобається і тільки тому, що Йому подобається, коли, де і як саме це Йому до вподоби. У справах, що приносять як славу, так і упокорення. Коли ми відомі у світі, і коли живемо укрито. Саме це є знаком чистої любові до Ісуса Христа. Заради цього чистого почуття ми повинні боротися з самолюбством, що схиляє нас ангажуватися лише в те, що величне і виявляє наші здібності. Якщо нема на це Божої волі, то яка користь бути найбільше шанованим, найбагатшим, найславетнішим у цьому світі? Бл. Генрик Сузо писав: "Я бажав би бути найгіршим створінням на цій землі, але у згоді з Божою волею, ніж серафимом неба, але за своєю волею".

Ісус Христос застерігає нас: "Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили?" (Мт. 7, 22). А Господь їм скаже: "Я вас не знав ніколи! Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня!" (Там само). Відійдіть геть від Мене, бо ви хотіли сповняти свої задуми, а не мою волю. Це стосується особливо священиків, котрі дбають про спасіння і досконалість інших, а самі живуть у багні особистих недосконалостей.

Досконалість полягає: 1) у правдивому самозреченні; 2) у повному умертвленні особистих пристрастей; 3) у досконалій згоді з Божою волею. Кому бракує однієї з цих чеснот, той зійшов з дороги досконалості. Добре сказав один великий Слуга Божий, що краще вибрати метою наших дій виконання Божої волі, ніж працю на славу Божу, бо виконуючи волю Божу, дбаємо одночасно про Божу славу, а постановляючи чинити щось на Божу славу, часто тільки мріємо, виконуючи лише свою волю у цьому відношенні. Св. Франциск Салезій так пише: "Багато є таких, які говорять до Господа: "Віддаюся Тобі повністю, без застережень", – але небагато є таких, які виконують цю присягу на практиці. Вона полягає у певній байдужості (відповідній дистанції) відносно будь-якого роду подій, що приходять, згідно з Божим провидінням – випробувань, потіх, упокорень і зневаг, почестей і похвал".

У зношенні і прийманні з радістю усього прикрого і неприємного самолюбству пізнається той, хто справді любить Ісуса Христа. Тома Кемпійський вважає, що негідний називатися справжнім товаришем той, хто не готовий усе перетерпіти заради Любого і в усьому керуватися Його волею. Хто ж, – говорив отець Бальтазар Альварез, – спокійно піддається випробуванням з Божої волі, той "біжить до Бога, неначе по слідах". А св. Тереза писала: "Чи може бути більша користь, ніж певність, що виконуємо те, що подобається Богові ". А я хочу додати, що нема певнішого на це доказу, ніж прийняття у спокої хрестів, які Бог нам посилає. Приємною є для Господа наша вдячність за добродійства, які нам вчинив на цій землі, але, як говорить отець Іван Авільський: "більше значить одне: "Нехай буде благословенний Бог", сказане у випробуваннях, ніж тисяча подяк у сприятливих ситуаціях".

Слід також зауважити, що мусимо не тільки приймати з покірністю випробування, які безпосередньо походять від Бога, як, наприклад, хвороби, безпомічність, випадкові втрати благ, але також і ті, котрі посередньо є від Бога, а безпосередньо від людей: переслідування, крадіжки, зневаги, бо насправді і вони походять від Бога. Одного дня Давид був принижений одним із своїх противників, званим Шімеї, який обкидав його не тільки зневагами, але і камінням. Хотіли стяти голову цьому напасникові, але Давид сказав: "Якщо він проклинає, це тому, що Господь йому дозволив: "Проклинай Давида" (2 Сам. 16, 10). Так, неначе б сказав: "Залишіть його і дозвольте йому говорити, бо сам Господь розпорядився, щоб мене проклинав – Бог ним послужився, щоб таким чином покарати мене за гріхи і тому дозволяє, щоб так зневажав мене".

Тому св. Марія Магдалина Паційська вважала, що усі наші молитви не повинні мати іншої мети, як тільки виблагання у Бога ласки сповнення у всьому Його волі. Деякі душі, ласі на духовні приємності, які випливають з молитви, не бажають нічого іншого, як тільки милих і приємних почуттів, щоб ними втішатися. Однак, душі сильні, котрі справді бажають жити повністю для Бога, не бажають від Нього нічого іншого, як тільки світла, що дозволяє пізнати Його волю і сили, щоб могли її досконало виконати. Для осягнення чистої любові необхідною є повна відданість нашої волі волі Божій. "Не думайте, – казав св. Франциск Салезій, – що ви осягнули відповідну чистоту, якщо ваша воля не буде повністю, навіть в тому, що найприкріше, віддана радісно волі Божій". Бо, як вважає св. Тереза, "жертвування Богові нашої волі схиляє Його до з'єднання з нашою нікчемністю". Цього не можна осягнути інакше, як тільки через постійну молитву перед Божою Величчю і завдяки правдивому бажанню віддати себе повністю Ісусові без застережень.

О найулюбленіше Серце мого Божественного Спасителя, Серце любляче людей з великою ніжністю; Серце, гідне володіти всіма серцями і царювати в них! О, якби я міг привести всіх до пізнання Твоєї Любові, Твоєї Делікатності і Ніжності стосовно тих, які люблять Тебе без застережень! Нехай приємною буде Тобі, Ісусе, Любове моя, жертва, яку сьогодні Тобі складаю з усієї моєї волі! Дай пізнати мені, чого від мене бажаєш, бо з Твоєю ласкою бажаю все це виконати.

Св. Альфонс Марія де Лігуорі. Як любити Ісуса Христа

*******************************************************************************************