Главная | Обратная связь

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОГО І КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТА

Одним із методів, що суттєво збагачує навчальний процес, є метод навчальних проектів та метод критичного мислення, обидва розвивають навички критичного мислення, дозволяють не тільки підвищувати мотивацію навчання, а й формувати майбутнього громадянина, вчити його осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, грамотно ставити власну мету і досягати її, діяти продуктивно в освітніх, професійних та життєвих сферах. Саме тому інтерактивні методи навчання сприяють й заохочують будь-яку діяльність, що розвиває вміння учнів, їхні можливості та здібності, і звертають увагу на основні компоненти критичного мислення: інтерпретацію, аналіз, оцінку, висновок, пояснення та саморегуляцію.

“Засобами англійської мови можна і треба розвивати навички критичного мислення дітей. Але критичне мислення не є самоціллю, а лише інструментом для розвитку мовленнєвих знань, умінь та навичок. Коли учні інтерактивно працюють з будь-якою інформацією, вони вчаться мислити, тренують інтелектуальні здібності, не помічаючи, що їхнім інструментом є саме англійська мова. Набуті навички учні використовують для розвитку власного творчого потенціалу: чим більше вони знають і вміють, тим легше їм створювати власні творчі продукти” [1, c.21].
Акцент робиться на самостійній активній навчальній діяльності студентів. Викладач здійснює лише „підтримку” цієї діяльності, тобто забезпечує матеріалами й опосередковано управляє нею, ставить перед студентами проблеми. Але викладач не є єдиним центром навчання, джерелом знань та інформації. В основу такого навчального nрoцecv закладено співробітництво і вирішення проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити мету, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значущих результатів. Такими стають не засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності.
Використання інтерактивної технології на заняттях зумовлює організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають в групові. Групова навчальна діяльність – це модель організації навчання в групах, об’єднаних спільною навчальною метою.
Ознайомившись з груповими видами роботи, застосувавши їх на практиці, проаналізувавши організацію праці на занятті, можна дійти висновку, що коефіцієнт роботи становиться значно вищий, робота в групах сприяє реалізації індивідуально-інтелектуальнних здібностей кожного студента і значно сприяє критичному осмисленню отриманої інформації.
Групова навчальна діяльність – це форма організації навчання в групі, де студенти співпрацюють, об’єднані спільною навчальною метою при керівництві викладача.
Керована дискусія – це такий вид усної взаємодії, який широко використовується у вищих педагогічних закладах освіти. У такій моделі дискусії студент може виступати як ведучим, так і учасником, який висловлює свою точку зору стосовно заданого питання. У навчальному середовищі це найкращий спосіб для студентів оволодіти вокабуляром та термінологією, необхідною для їх професійної діяльності, а також сприяє встановленню рівноправних, організованих відносин між членами групи, витримці та свободі у висловлюванні своєї думки.

33…Основні властивості уваги

В увазі виокремлюють такі її характерні властивості:

-зосередженість, яка виявляється в мірі інтенсивності концентрації на предметах розумової або фізичної діяльності. Заглиблюючись у предмет, людина не помічає впливу на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування. Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, ступеня зацікавленості до неї і особливо від індивідуальних особливостей людини - її вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень в активних ділянках кори великих півкуль головного мозку;

-стійкість характеризується тривалістю зосередження на об´єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об´єктів діяльності, й індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею. Сила уваги зменшується за несприятливих умов діяльності (гуркіт, крики, вибухи) та залежно від ступеня втоми, стану здоров´я. Особливо помітно відволікання уваги виявляється в неуважних людей. Розосередженість - це негативна особливість уваги, зумовлена послабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження в ділянках кори головного мозку. Розосередженість уваги наявна під час інтенсивного зосередження на чомусь. Але це пов´язано з глибиною зосередження, а не його слабкістю та поверховістю;

-коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Такі періоди коливань, як засвідчили дослідження М.М. Ланге, становлять від 2-3 до 12 секунд;

-переключення - це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших. Переключення уваги з одних предметів на інші потребує належного опанування своєю увагою, усвідомлення послідовності дій та операцій з предметами, яких вимагає праця, вміння керувати своєю увагою, що здобувається в процесі діяльності. Переключення уваги відбувається з різною швидкістю. Це залежить від змісту діяльності та від індивідуальних особливостей. Швидкість переключення уваги, як показали дослідження, становить 0,2-0,3 секунди, тобто цього часу вистачає, щоб подолати інертність, яка настає в процесі праці, і переключитися на інший об´єкт;

-концентрація - це ступінь зосередженості на кількох певних об´єктах;

-розподіл виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об´єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша - свідомо. Розподіляючи увагу, слід враховувати, що певна діяльність пов´язана з осередком оптимальної збудженості ділянки кори великих півкуль; головного мозку, а іншу, яка вимагає меншої уваги, здійснюють ділянки мозку меншої збудливості

-спрямованість- це утримання під контролем лише тих чи інших об´єктів. Ступінь уваги - це характеристика її інтенсивності. В аспекті суб´єктивних переживань його оцінюють як ступінь ясності та вираженості переживань. У сучасній когнітивній психології під ступенем уваги мають на увазі кількість ресурсів, наданих до переробки інформації, та оцінюють за рівнем або глибиною цієї переробки;

-обсяг - це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймають, а також від вікових особливостей людини. Якщо цей матеріал легко асоціюється, тобто пов´язується, то обсяг уваги зростає. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини під час сприйняття не зв´язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) дорівнює 4-6 об´єктам, що сприймаються впродовж однієї-двох - десятих секунди. Обсяг уваги визначають як кількість простих вражень або стимулів, усвідомлюваних чітко. Ступінь та обсяг має зворотну залежність: збільшення обсягу елементів, що їх сприймають, приводить до зменшення ступеня і навпаки. Зміну загальної спрямованості й обсягу уваги називають відволіканнями, або порушеннями уваги.Оцінки частоти коливань і порушень характеризують стійкість увагидо цього об´єкта.

-розсіяність - це перестрибування від одного зовнішнього об´єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації і пізнавальної, й емоційно-вольової діяльності.

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності - це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється упродовж життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб і досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважним в іншій. Тому поділ людей за таким критерієм треба вважати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина - це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхневу спрямованість дій, не може зосередитися на якомусь об´єкті.

Однією з важливих характеристик уваги є зв´язок уважності з діяльністю і спрямованістю особистості.

Професіоналізація уваги складається так, як починає формуватися ще в школі.