Главная | Обратная связь

Послідовність визначення розрахункових навантажень

Розрахунки для визначення навантажень на початковому етапі проектування виконують за відсутності схеми електропостачання (і власне для її синтезу), і крім того слід мати на увазі, на якому ієрархічному рівні знаходиться електроприймач або група електроприймачів.

Для найнижчого рівня розподілу електроенергії розрахунковою одиницею є електроприймач напругою до 1000 В. Розрахункова потужність в цьому випадку дорівнює номінальній (або встановленій) потужності електроприймача, на її основі вибираються переріз проводів лінії живлення та комутаційні апарати за умовами нормального режиму.

Розрахункові навантаження груп електроприймачів напругою до 1000.В, які являють собою технологічні угрупування і передбачається живити їх від загального розподільного щитка або шинопровода, визначаються найчастіше методом упорядкованих діаграм або методами питомих показників. На наступних двох-трьох кроках розрахунків (до визначення навантаження цеху, корпуса) використовують аналогічні методи, враховуючи за необхідності коефіцієнти неодночасності або участі у максимумі.

Для вузлів електропостачання напругою понад 1000 В (РП) навантаження потужних електроприймачів (асинхронних, та синхронних двигунів, електропечей, перетворювачів або їх трансформаторів, гідролізних установок, тощо) визначаються в залежності від вихідної інформації методами технологічного графіка, коефіцієнта попиту або питомих показників. До них додають навантаження напругою до 1000 В, які живляться від підстанцій, що належать до цього РП. На даному етапі розрахунків реактивна потужність синхронних двигунів не враховується (Q_сд = 0).

Для визначення сумарного навантаження підприємства необхідно врахувати коефіцієнти одночасності максимумів та втрати потужності в мережі, а також потужність компенсуючих пристроїв

, (2.77)

. (2.78)

Коефіцієнт одночасності приймається для активних навантажень K_о.м=0.85...1, а для реактивних навантажень K_о.мр = 0.95...1. Втрати потужності приймаються наближено

(2.79)

де .

Потужність компенсувальних пристроїв визначається з врахуванням умов на приєднання до системної підстанції, в яких вказується або значення реактивної потужності, яку може споживати підприємство в режимі максимума системи Q_с, або коефіцієнт реактивної потужності в цьому ж режимі tgj_с, звідки

, (2.80)

або

, (2.81)

де K_о.мс – коефіцієнт одночасності максимума підприємства та максимума системи;

tgj_р – коефіцієнт реактивної потужності розрахункового максимума підприємства без компенсації реактивної потужності.