Главная | Обратная связь

Регулювання зміною опору

Найпростішим способом регулювання потужності конденсаторної батареї є її секціонування та забезпечення можливості комутації кожної секції до шин споживача. У цьому випадку ступенево змінюється відповідно і її потужність. Співвідношення параметрів секцій конденсаторної батареї може бути різним, наприклад, 1:1:1:1. . . , або 0,5:1:1. . . , або 1:2:3, або 1:2:4. Можливості отримання більшої кількості значень потужності можуть мати велике значення за необхідності плавнішого регулювання відповідних параметрів (напруги, реактивної потужності, коефіцієнта реактивної потужності). Тому застосування різних співвідношень параметрів секцій конденсаторних батарей у поєднанні з можливістю перемикання схеми з’єднання кожної секції з “зірки” на “трикутник” значно збільшує кількість дискретних значень потужності.

В практиці широко використовують цей принцип регулювання. В установках напругою до 1000 В, наприклад, типу УКН-0,38, в яких використовується співвідношення параметрів 0,5:1:1, забезпечується можливість отримання п’яти значень потужності за наявності трьох конденсаторів. На середній напрузі (6 або 10 кВ) цей принцип регулювання використовується на основі комплектних конденсаторних установок, виконаних у вигляді шафи з конденсаторами потужністю 450 квар, що є одиницею потужності регулювання. За наявності декількох таких установок забезпечують регулювання у співвідношенні потужностей 1:1:1:1. . . Цей же принцип регулювання використовують для регулювання потужності конденсаторної батареї з номінальною напругою 110 кВ, але комутація здійснюється за допомогою тиристорних ключів.

Основними недоліками таких конденсаторних установок є велика дискретність значення потужності та значні проблеми під час комутації секцій, коли увімкнення конденсаторів, особливо за наявності вже приєднаних секцій, викликає кидки струму, які можуть сягати значних величин [3.6].

В момент вимкнення конденсаторів можливі також значні перенапруги.

З метою зменшення кидків струму увімкнення та напруги в момент вимкнення використовують:

- вимикачі з третім (проміжним) ковзаючим контактом та резистором, встановленим між двома нерухомими контактами (рис. 3.6);

- тиристорні вимикачі, тиристорні ключі, момент комутації яких вибирається схемою керування таким, що забезпечує мінімальні кидки струму (рис. 3.7).

1 - рухомий контакт; 2 - нерухомий контакт (основний); 3 - нерухомий контакт (проміжний); 4 – струмообмежувальний резистор.

Рис. 3.6 Принципова схема вимикача з використанням ефекту струмообмеження

Від моменту увімкнення залежать амплітуда та фаза вільної складової перехідного струму та напруги в колі, яке складається з ємності конденсаторної батареї та індуктивності мережі живлення. Реактивний опір мережі Х_L складає 10 - 20 % опору конденсаторної батареї Х_с. Активним опором мережі звичайно у таких випадках нехтують.

а)

б)

Рис. 3.7 Тиристорний вимикач (ключ) для комутації КБ. а) принципова схема одної фази; б) діаграма струмів та напруг

Найсприятливішим моментом увімкнення незарядженого конденсатора є момент переходу напруги мережі через нульове значення. У цьому випадку струм під час перехідного процесу не може перевищити амплітуду усталеного струму більше, ніж у 2 рази, а напруга на конденсаторній батареї мало відрізняється від усталеного значення.

Для вимкнення конденсаторної батареї найсприятливішим моментом є перехід струму через нульове значення. Напруга на конденсаторі у цьому випадку сягає амплітудного значення та завдяки зберіганню заряду на його обкладинках лишається деякий час незмінною.

У процесі регулювання реактивної потужності в мережах з різкозмінним навантаженням після вимкнення КБ через невеликий відрізок часу знову її вмикають, причому напруга на конденсаторах в цей момент часто відрізняється від нуля. Тиристорний вимикач дозволяє керувати моментом увімкнення та виконувати його навіть через один період (0,02 с) після вимкнення. Перехідний процес увімкнення зарядженого конденсатора має сприятливіший характер, ніж увімкнення незарядженого конденсатора.

Тиристорний вимикач представляє собою два зустрічно-паралельно з’єднаних вентилі Т₁ і Т₂ (рис. 3.7, а). Керування тиристорами виконується за допомогою прямокутних імпульсів напруги тривалістю приблизно 100° (5 - 5,5 мс). На рис. 3.7,б показано фазу цього імпульсу для кожного з тиристорів по відношенню до напруги мережі. Кожен з імпульсів випереджає відповідну йому напругу на 90° [3.7].