 |
|
Регулювання зміною струму
Регулювання струму в головному колі статичного елемента (конденсатора, реактора) можна здійснити за допомогою тиристорних пристроїв, принципова схема яких відповідає показаній на рис. 3.7. Відмінність їх від тиристорних ключів полягає в плавному регулюванні моменту відкриття вентилів, за рахунок чого плавно змінюється струм головного кола. Цей принцип регулювання застосовують для реакторів та не застосовують для конденсаторів, тому що у зв’язку із специфікою їх комутації (великі кидки струму увімкнення та кидки напруги під час вимкнення) запаси відповідних параметрів тиристорів для забезпечення їх надійної роботи мають бути багатократними. Конденсаторні установки з регулюванням такого типу стають занадто коштовними і тому їх використання є недоцільним.
Для реакторів регулювання струму в головному колі може здійснюватися також підмагніченням осердя постійним струмом та застосуванням принципу параметричного регулювання реакторів з насиченням осердя.
Підмагнічення постійним струмом осердя реактора змінює нахил та положення зони перегину вольт-амперної характеристики (рис. 3.8). Відповідно до зміни значення струму підмагнічення змінюється струм реактора для заданої робочої напруги.
Рис. 3.8 Характеристики реактора з підмагніченням; IВ – струм підмагнічення
Принцип параметричного регулювання полягає у використанні ділянки вольт-амперної характеристики в області насичення (рис. 3.9).
Збільшення напруги в точці приєднання такого реактора збільшує струм реактора, який має індуктивний характер і збільшує у відповідних елементах системи втрати напруги, що в свою чергу зменшує рівень напруги в даній точці. Зменшення рівня напруги змінює процес стабілізації напруги і він протікає в зворотньому напрямку.
Рис. 3.9 Характеристика реактора з параметричним регулюванням
Перевагою всіх цих методів регулювання можна вважати:
– плавність регулювання потужності, а у останньому випадку - авторегулювання;
– швидкодія регулювання потужності.
Основними недоліками є:
– генерування вищих гармонік, особливо у випадку використання тиристорів;
– відносна складність схем керування;
– висока вартість;
– значні втрати потужності (до 10 – 15 кВт/Мвар).