Главная | Обратная связь

Стратегічна ціль 2: РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

У сільській місцевості проживає 16 % населення області. Одним з головних роботодавців для мешканців сіл є аграрний сектор. Структура сільськогосподарського виробництва за останні 20 років зазнала значних змін, що призвело до суттєвих змін у якості життя мешканців сільських територій. Приватизація земель і новий підхід до ринкової економіки не дали очікуваних результатів. Ціни на сільськогосподарські товари і харчову продукцію доходять до рівня розвинутих країн Європи, у той час, як заняття землеробством і тваринництвом не дає більшого прибутку працівникам і їх сім’ям у сільській місцевості. Натомість, фермери, особливо невеликі, зіткнулися з нестабільною ринковою ситуацією, намагаючись покращити продуктивність з використанням застарілих традиційних технологій. Брак ефективного управління в галузі тваринництва в сільському господарстві та системи планування призвели до зменшення поголів'я худоби, що спричиняє виснаження ґрунтів через відсутність достатньої кількості органічних добрив. Суттєво зріс ступінь концентрації земель. Обсяги переробки продукції сільськогосподарського виробництва не забезпечують потреб споживання населення області в деяких видах продуктів харчування. Аграрний сектор не в змозі забезпечити достатню зайнятість для сільського населення. Слабкі можливості для зайнятості та занепад соціальної інфраструктури в сільських і приміських місцевостях є ключовими причинами низького рівня життя і, як наслідок – відтоку та загального старіння населення, що створює додатковий тиск на міста області і прискорює занепад традиційних сіл. Село стало неперспективним для молоді і фактично вимирає – як правило, там живуть люди старшого віку. Село швидкими темпами втрачає культурну, соціальну та економічну інфраструктуру. Таке становище потребує всебічного підходу до розвитку села, головним чином, за допомогою політики і втручань органів влади (обласних і місцевих), доповнених діями, які можуть виконуватися разом з цією Стратегією.

Існує ряд можливостей, які варто задіяти для покращення становища сільських територій. Проаналізувавши порівняльні переваги, виклики та ризики області, а також врахувавши можливості впливу на вирішення існуючих проблем, члени робочої групи визначили, що у межах стратегічної цілі 2 «Розвиток сільських територій» першочергову увагу слід зосередити на:

· економічному втручанні, пов’язаному зі збільшенням доданої вартості аграрного виробництва, формуванні додаткових доходів індивідуальних домогосподарств через підтримку малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції (обслуговуючих кооперативів, комунальних підприємств, асоціацій виробників);

· соціально-економічному втручанні, спрямованому на збереження та підвищення трудового потенціалу сільських територій;

· еколого-економічному втручанні, спрямованому на збереження та відновлення земельних ресурсів на деградованих, рекультивованих та порушених територіях, а також на розвиток інфраструктури і, особливо, на підвищення якості водопостачання та водовідведення.

Важливим компонентом політики розвитку сільських територій є покращення соціальної інфраструктури. Діяльність у рамках цього компоненту буде забезпечена в Стратегічній цілі 4 «Розвиток людського капіталу», зокрема, в таких операційних цілях, як 4.2. «Підвищення соціальної активності мешканців» та 4.3. «Розвиток громад».

Діяльність у межах цієї стратегічної цілі цілком кореспондується зі стратегічними цілями 1. Зменшення економічних дисбалансів, 3. Екологічна безпека, 4. Розвиток людського капіталу. Окремі втручання цих стратегічних цілей прямо і опосередковано сприятимуть розвитку сільських територій.

Очікується, що реалізація стратегічної цілі 2 у середньостроковій перспективі призведе до таких результатів:

· Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

· Диверсифікація сільськогосподарського виробництва.

· Підвищення частки сільськогосподарського продукції регіональних виробників у структурі споживання населення області.

· Підвищення доходів індивідуальних домогосподарств.

· Створення нових робочих місць у сільських територіях.

· Зростання числа самозайнятого населення сільських територій.

· Зменшення динаміки старіння населення сільських територій.

· Покращення забезпечення водою споживачів.