Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття, особливості та система гарантій прав на землю. Конституційні гарантії



Термін "гарантія" походить від французького garantie - за­безпечення, який часто використовується для позначення способу забезпечення договірних зобов'язань чи законних інтересів, або випливаючи з них прав і обов'язків. Гарантії широко відомі усій системі вітчизняного законодавства і права. Це пов'язано із тим, що без способів забезпечення встановлених вимог не можна розраховувати на високу ефективність їх виконання. Розділ V ЗК присвячений гарантіям прав на землю, у якому йдеться про законодавче забезпечення їх реалізації.

Гарантії прав на землю мають свої фактичні засади, які надають їм реальний характер. Реальність гарантій прав на землю заснована на наявності земельного фонду країни. Без наявності земельних ресурсів правовими засобами не можна гарантувати права на землю. Однак не слід принижувати і зна­чення юридичних гарантій прав на землю. Про їх важливість свідчить, наприклад, відсутність права приватної власності на землю у радянський період при наявності земельного фонду країни.

Юридичні гарантії прав на землю, що передбачені у ЗК, засновані на конституційних нормах1. Такою нормою є ст. 13 Конституції за якою, зокрема кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямо­ваність економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Згідно зі ст. 14 Конституції право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Важливим є положення ст. 55 Основного закону, за якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантії прав на землю, які закріплені в ЗК, можна розгля­дати у широкому розумінні. Так, закріплення права власності на землю та права землекористування, умов та порядку передачі чи набуття земельних ділянок або підстав припинення прав на землю шляхом викупу або примусового відчуження земельної ділянки, можна розглядати як загальні законодавчі гарантії. Вони охоплюють усю сферу передбачених прав та покладених обов'язків відносно землі, як природного об'єкту та конкретної земельної ділянки.

На відміну від загальних юридичних гарантій прав на землю, у розд. V ЗК закріплені конкретні гарантії прав на земельні ділянки. Вони охоплюють лише сферу здійснення захисту суб'єктивних прав на землю та прав, що випливають з них. Перш за все, це стосується захисту права власності на землю, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вирішення спорів щодо здійснення зазначених прав, відпові­дальності за їх порушення тощо. Тому у цьому випадку можна говорити про гарантії прав на землю у вузькому розумінні. До такого висновку призводить те, що у змісті зазначеного розділу в основному йдеться про захист прав на земельні ділянки фізич­них та юридичних осіб.

Гарантії прав на землю передбачено розділом V ЗК України. Умовно їх можна поділити на три різновиди: гарантії захисту прав на землю; гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам;гарантії, пов'язані з розв'язанням земельних спорів.

Гарантії захисту прав на землю мають безпосередньо конституційну основу. Так, ст. З Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Основному Законі закріплено положення, згідно з яким держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13). Особливе значення має ст. 14 Конституції, яка передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому право власності на землю гарантується. Його набувають і реалізують громадяни, юридичні особи та держава виключно відповідно до закону. Зазначені положення Конституції України безпосередньо втілено у земельному законодавстві.

Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на земельну ділянку. ЗК України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом або іншими законами України. До таких випадків згідно з ЗК України належать:

- конфіскація земельної ділянки (ст. 148);

- не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземним юридичним особам, якщо вони одержали її у спадщину, та не відчужену протягом року (ст. 145);

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст.143) та деякі інші.

Гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам, передбачені ст. 156 ЗК України. Зазначеним суб'єктам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

- вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання;

- встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

- погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників;

- приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників у непридатний для використання стан;

- неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Важливого значення набувають гарантії, пов'язан із вирішенням земельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторонами у земельних спорах гарантує ст. 8 Конституції України.

Звернення до суду за вирішенням земельних спорів можливе з таких підстав:

- претензії суб'єкта земельних правовідносин щодо набуття або припинення права власності на землю чи права землекористування;

- порушення земельних сервітутів і правил добросусідства;

- порушення зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деяких інших.

Вирішення земельних спорів поновлює порушені права та законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, встановлює зміст і межі повноважень сторін спору, а також обов'язкову поведінку однієї сторони щодо іншої. Тим самим вирішення земельних спорів гарантує реалізацію прав суб'єктів земельних правовідносин на землю.

 

Юридичні гарантії прав на землю, що передбачені у ЗК, засновані на конституційних нормах1. Такою нормою є ст. 13 Конституції за якою, зокрема кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямо­ваність економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Згідно зі ст. 14 Конституції право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Важливим є положення ст. 55 Основного закону, за якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.