 |
|
Елемент систем управлінського обліку
Система управлінського обліку повинна містити наступні елементи:
o центри (зони) відповідальності;
o контрольовані показники;
o первинні документи управлінського обліку;
o облікові регістри для угруповання даних;
o форми управлінської звітності;
o облікові процедури збору, обробки і представлення інформації користувачам.
Організація обліку по центрах відповідальності дозволяє вимірювати результати діяльності лінійних менеджерів, оперативно відслідковувати відхилення фактичних значень показників від цільових і виявляти їхні причини (це управління за відхиленнями). Під центром відповідальності ми розуміємо посадових осіб організації, яким делеговані повноваження і відповідальність за виконання визначених функцій управління І для яких установлені цільові значення контрольованих показників. Приміром, при побудові управлінського обліку в сфері фінансів можуть виділятися центри відповідальності за доходи і витрати, прибуток і інвестиції. Якщо система управлінського обліку обмежується окремим структурним підрозділом підприємства, то центри відповідальності можуть бути виділені за результатами декомпозиції функціональних областей діяльності. Наприклад, у службі Головного інженера на промисловому підприємстві можуть бути виділені центри відповідальності за досягнення цільових показників у таких областях, як.
o технологічне забезпечення;
o промислова безпека й екологія;
o технічне обслуговування і ремонт устаткування;.
o технічний розвиток і прикладні наукові дослідження;
o забезпечення виробництва визначеними ресурсами (електроенергія, газ, вода тощо).
Для того, щоб дані управлінського обліку формувалися цілеспрямовано, необхідно чітко визначити склад контрольованих показників по центрах відповідальності.
При цьому повинні бути виконані наступні дії:
1. Визначення основної мети діяльності підрозділів організації, що охоплюються системою управлінського обліку. Ціль діяльності підрозділу визначається загальною (стратегічною) метою організації, її місією.
2. Деком позиція основної мети діяльності на її складові підцілі і задачі. У результаті декомпозиції визначають набір задач, для кожної з яких може бути поставлений у відповідність вимірник досягнення результатів - грошовий або натуральний показник. При цьому також відбувається поділ підцілей і задач по рівнях управління (стратегія, плани по реалізації стратегії, бюджети). У залежності від потреб менеджменту, управлінський облік може формувати показники як для всіх рівнів управління, так і для якогось окремого рівня (наприклад, облік, за бюджетними показниками).
3. Далі по кожній задачі визначається набір показників, що відбивають результати виконання. Практика показала доцільність виділення двох груп показників: ключових і допоміжних. Ключові показники оцінюють діяльність підприємства (підрозділу, служби і т.п.) у цілому, тобто характеризують ступінь досягнення основної мети. Допоміжні показники відбивають ступінь виконання вимог і обмежень по досягненню цілей. Наприклад, у функціональній області "екологія" як ключовий показник може бути обраний рівень викидів в атмосферу, а як допоміжний - відхилення від установлених нормативів викидів у навколишнє середовище.
4. Після розробки низки контрольних показників необхідно розподілити їх між виділеними раніше центрами відповідальності. При цьому установлюється відповідність між складом розв'язуваних задач у рамках центра відповідальності і вимірниками кінцевого результату його діяльності.
5. Завершальним етапом є визначення цільових значень контрольних показників, що є предметом планування. Вони можуть виступати як показники, що відбивають результат виконання планів (наприклад, значення доходів, витрат, прибутку у фінансовому плані), або виступати відправною точкою для розробки планів. Наприклад, визначення цільового рівня рентабельності продажів служить підставою для розробки плану заходів щодо його досягнення.
Завдання управлінського обліку - формування фактичних даних про значення контрольованих показників і надання їх зацікавленим особам усередині організації.
Іншим важливим моментом є визначення облікових періодів, тобто інтервалів часу, по закінченні яких стає доступною інформація про значення контрольованих показників. Очевидно, що чим коротше будуть облікові періоди, тим вище оперативність управлінського обліку. Разом з тим, варто враховувати, що вибір коротких облікових періодів істотно ускладнює процедури управлінського обліку, збільшує Його трудомісткість і висуває підвищені вимоги до професійної підготовки й інтенсивності праці персоналу, зайнятого в обліковому процесі.