 |
|
Історія розвитку засобів захисту органів дихання
Г.М.Анікін, С.М.Рачков
Навчальний посібник
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Харків
Рекомендовано Головним управлінням
МНС України в Харківській області
Лист № 020-3598/161 від 15.06.2010 р.
Рекомендовано педагогічною радою НМЦ ЦЗ та БЖД
Харківської області
Протокол № 2 від 25.02.2010 р.
Рецензенти: к. т. н., доцент начальник Науково-методичного центру навчальних закладів МНС України О.А.Стельмах,
к. т. н., старший науковий співробітник, доцент кафедри “Безпеки життєдіяльності ” Харківського технічного університету І.А.Черепньов
Навчальний посібник призначений для підготовки керівного та командного складу цивільного захисту об’єктів господарської діяльності, сільського господарства, організацій, установ, навчальних закладів, особового складу формувань усіх спеціальностей щодо підготовки населення до дій у разі аварій, катастроф та стихійних лих.
Метою розробки навчального посібника є систематизація навчального матеріалу при підготовці фахівців у сфері цивільного захисту.
Навчальний посібник рекомендується використовувати в навчальному процесі викладачами курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів, майстрами виробничого навчання територіальних курсів, викладачами БЖД.
Робота може бути корисна викладачам, студентам, а також іншим особам, які в тому або іншому ступені пов'язані з цивільним захистом населення.
Г.М.Анікін, С.М.Рачков
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ:
Навчальний посібник/ - Х., 2010.
Зміст
Передмова………………………………………………………………………………...5
Розділ I. Засоби індивідуального захисту органів дихання ………………………….. 7
1. Класифікація, основні показники і вимоги …………………………………………..7
1.1. Фільтруючі ЗІЗОД ………………………………………………………………7
1.2. Класифікація …………………………………………………………………….8
1.3. Основні технічні показники ……………………………………………………8
2. Протиаерозольні ЗІЗОД ……………………………………………………………….9
3. Протигази ЗІЗОД ……………………………………………………………………..14
3.1. Респіратори з напівмасками із ізолюючих матеріалів з фільтрами ………..15
3.2. Респіратори газозахисні з фільтрами ДОТ …………………………………..16
3.3. Респіратори газопилозахистні та протигази патронного типу ...…………...18
3.4. Протигази промислові фільтруючі з фільтрами ДОТ ………………………19
3.5. Лицьові частини промислових фільтруючих протигазів …………………...22
3.6. Протигази для всього населення, робітників і службовців, що працюють
на підприємствах, що не відносяться до ПНО …………………………….……..22
3.7. Засоби захисту дітей у віком до 1,5 років …………………………………...25
4. Ізолюючі ЗІЗОД ………………………………………………………………………26
4.1. Ізолюючі (шлангові) дихальні апарати ………………………………………26
4.2. Ізолюючі дихальні апарати ….…………………………….…….….………...28
4.2.1. ДАСВ з постійною подачею повітря ……………………………………….28
4.2.2. ДАСВ з подачею повітря за потребою від балона ………………………...28
4.2.3. Робочі неавтономні (шлангові) ……………………………………………..28
4.2.4. Киснево-ізолюючі протигази ……………………………………………….29
4.2.5. Ізолюючі протигази на хімічно зв'язаному кисні …………………………31
5. Вибір ЗІЗОД …………………………………………………………………………..34
5.1. Вибір фільтруючих протигазів ЗІЗОД ……………………………………….34
5.2. Вибір фільтруючих протигазоаерозольних (комбінованих) ЗІЗОД ………..36
5.3. Рекомендації по вибору ЗІЗОД, затверджені наказом МНС
України від 07.08.2009 р. № 551 …………………………………………………..36
5.4. Рекомендації за порядком використовування ЗІЗОД ..……………………...38
Розділ II. Засоби захисту шкіри ………………………………………………………..40
1. Комплекти (костюми) ізолюючого хімічного одягу ……………………………….40
1.1. Комплект КИХ-4 (КИХ-5) …………………………………………………….40
1.2. Костюм ізолюючий хімічний КИХ-5М ……………………………………...41
1.3. Костюми ізолюючі хімічні КИХ-6, КИХ-7 ………………………………….41
1.4. Легкий захисний костюм Л-1 ………………………………………………...42
1.5. Сучасний костюм хімічного захисту «Корунд-2» …………………………..43
2. Фільтруючі засоби захисту шкіри …………………………………………………..43
2.1. Захисний фільтруючий одяг (ЗФО) …………………………………………..43
2.2. Захисний одяг АРК-1 ………………………………………………………….44
2.3. Правила користування засобами захисту шкіри …………………………….44
Розділ III. Рекомендації з режиму робіт і відпочинку особового складу підрозділів оперативно-рятувальної служби ЦЗ МНС України під час роботи в ЗІЗ…………………………………………………………………………………………46
1. Режими робіт ………………………………………………………………………….46
2. Приблизний перелік робіт за ступенем фізичного навантаження ……………...…49
3. Нормативи, які виконуються при користуванні ЗІЗОД ……………...…………….50
Література ………………………………………………………………………………..52
Додатки .………………………………………………………………………………….53
ПЕРЕДМОВА
Історія розвитку засобів захисту органів дихання
Хімічна зброя вперше була застосована в 1915 році.
22 квітня о 17 годині з боку німецьких позицій на поверхні землі з'явилася смуга сіро-зеленого туману. Через декілька хвилин його хвиля накрила позиції французьких колоніальних військ. Солдати і офіцери, які знаходилися в траншеях, стали задихатися. Отруйний газ, хлор, обпалював органи дихання, роз'їдав легені. Люди, охоплені панікою, бігли. Підсумок: 15 тис. людей уражених, 5 тис. загиблих.
31 травня 1915 року німці знову застосували газову атаку, але цього разу проти російських військ. Отруєними виявилися 9 тис. людей, з них загинули 1200.
В ніч з 6 на 7 липня того ж року німці провели чергову газову атаку.
Тільки після трагічних подій російський уряд залучив до створення надійного засобу захисту велику кількість медиків, хіміків, технологів.
Ось тут саме і з'явився винахід російського вченого хіміка-органіка Миколи Дмитровича Зелінського (1861-1953 р.р.): вперше створений протигаз – прилад, який надійно захищає від дії газу. Новизна його полягала у використовуванні сухого деревного вугілля як поглинаючого елементу.
Перші експериментальні випробування, проведені в серпні 1915 року, повністю підтвердили правильність ідеї вченого. Проте були і інші пропозиції. Тому в кінці січня 1916 року у р. Березіна пройшли випробування всіх запропонованих на той час засобів захисту. Вони проводилися у присутності царя і вищого генералітету. В закритий вагон був пущений задушливий газ. Туди зайшли люди з надійними протигазами, масками і іншими газозахисними приладами. Протягом перших п'яти хвилин з вагону вискочили всі, окрім найближчого сподвижника Миколи Дмитровича – Сергія Степановича Степанова. Він пробув в газовій камері більше години, чим і підтвердив винятковість винаходу Зелінського.
Після такого повного успіху та всесвітнього визнання, кандидатура Н.Зелінського була висунута на здобуття Нобелівської премії. Одночасно з цим німецька сторона висунула свого претендента – хіміка Фріца Габертона, який і був ініціатором і розробником хімічної зброї. Дізнавшись про це, Микола Дмитрович відмовився від розгляду своєї кандидатури на присудження премії.
Перший протигаз Зелінського складався з гумової маски з окулярами і коробки, в якій фільтрувалося (очищалося) заражене повітря. Такий прилад вже надійно захищав людину, очі і органи дихання людини від отруйних газів.
Через рік російська армія отримала близько 5 млн. протигазів. Пізніше вони стали з'являтися і в інших арміях.
Запропонована Н.Зелінськім конструкція протигаза виявилася настільки вдалою, що стала прообразом всіх сучасних фільтруючих протигазів.
Сучасні протигази за основними своїми характеристиками не поступаються, а у ряді випадків і перевершують зарубіжні аналоги.
Засоби захисту органів дихання і шкіри потрібні тепер не тільки військовослужбовцям на випадок застосування отруйливих речовин в ході бойових дій. Вони знайшли широке застосування і в мирні дні, особливо на підприємствах, що виготовляють або використовують у виробництві небезпечні хімічні речовини (НХР). В протигазах доводиться працювати загонам газо- і гірнорятувальників. Їх надягають пожежні в сильно задимлених і загазованих приміщеннях, населення при аваріях на підприємствах з викидом, виливом НХР та інших випадках.
Бурхливий розвиток хімічної промисловості зумовив зростання техногенних небезпек, які привели до крупних хімічних аварій, що супроводжувалися викидами НХР, значним матеріальним збитком і великими людськими жертвами.
Тільки за останні 30 років в світі відбулася значна кількість крупних хімічних аварій і катастроф на промислових об'єктах, у тому числі аварія на хімічному заводі в Севезо (Італія, 1976 р.), аварія століття в Бхопале (Індія, 1984 р.), на ПО «Азот» (Литва, 1989 р.), аварія на залізнично-дорожньому транспорті в Львівській області в 2007 р. Соціальний збиток, який нанесли деякі аварії, можливо зіставити зі збитком від застосування ядерної зброї. Наприклад, в результаті атомного бомбардування м. Нагасакі (Японія) в 1945 р. було вбито та поранено близько 140 тисяч людей, а від аварії в Бхопале (Індія) постраждали 220 тисяч осіб.
Найпоширенішими НХР, що використовуються на ХНО, є зріджені аміак і хлор. Крупні запаси НХР мають у своєму розпорядженні підприємства хімічної, целюлозно-паперової, оборонної, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, промисловості мінеральних добрив. Крім того, сотні тисяч тонн НХР транспортуються залізничним і трубопровідним транспортом.
В цих умовах знання вражаючих властивостей НХР, завчасне створення запасів засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіри, уміння ними користуватися у разі аварій з викидом цих НХР – одна з необхідних умов забезпечення безпеки населення.