Здавалка
Главная | Обратная связь

Правовий режим зелених насаджень в населених пунктах?



ПРАВИЛА утримання зелених насадженьу населених пунктах України

Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.


#1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони і використання. Законодавство про охорону і використання тваринного світу

Законодавство України не містить визначення поняття «тваринний світ», але подає перелік його об'єктів. До них належать:

— дикі тварини — хордові, у тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі тощо) у їх видовому та популяційному розмаїтті на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи неволі;

— частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

— продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Не належать до об'єктів тваринного світу залишки викопних тварин.

Основною ознакою об'єктів тваринного світу є їх безпосередня приналежність до природного середовища та перебування у стані так званої природної волі. Тобто, це такі дикі тварини, які не відірвані від довкілля і внаслідок своїх природних властивостей вільно пересуваються (мігрують), розмножуються і ведуть визначений їм природою спосіб життя1.

Отже, об'єктом правової охорони і використання законодавства про тваринний світ є дикі тварини, які належать до природного середовища та перебувають у стані природної волі, а також їх частини та продукти життєдіяльності.

Режим охорони та використання об'єктів тваринного світу залежить від їх природного стану. Саме з огляду на стан перебування диких тварин (природної волі, неволі чи у напіввільних умовах) визначатиметься коло суб'єктів, що наділені розпорядчими функціями стосовно цих об'єктів, їхні повноваження та інші важливі елементи правового режиму.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі у межах території України, її континентального шельфу або виключної економічної (морської) зони, є власністю Українського народу, від імені якого ними розпоряджаються органи державної влади та місцевого самоврядування.

Законодавством передбачено, що об'єкти тваринного світу можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. У державній та комунальній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами, організаціями відповідної форми власності з науковою, дослідницькою чи іншою метою.

У приватній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або ж набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Важливо, щоб законність набуття у приватну власність (окрім об'єктів тваринного світу, добутих у порядку загального використання) була підтверджена документами, які засвідчують правомірність їх вилучення з природного середовища, ввезення в Україну, купівлі, обміну чи отримання таких тварин у спадок.

Законодавство України містить норми, якими в інтересах захисту громадян або ж охорони довкілля чи самих тварин право власності на об'єкти тваринного світу може бути обмежене, а у разі жорстокого поводження з ними — припинене в судовому порядку за позовом прокурора або органів контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Сукупність законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються відносини ло охороні, використанню і відтворенню тваринного світу, становить галузь фауністичного права. Крім вже згадуваних законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про тваринний світ», складовими цієї галузі є закони України «Про мисливське господарство та полювання» (2000 р.), «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» (2003 р.), «Про бджільництво» (2000 р.), відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Чимало норм, що стосуються охорони і використання тварин-ного світу, містяться у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законі України «Про рослинний світ» та ін. Питання юридичної відповідальності у цій сфері регулюються КпАП, КК, ЦК, Кодексом законів про працю.

 

#2. Поняття та види права користування тваринним світом

Право використання є найпоширенішою формою здобуття корисних властивостей об'єктів тваринного світу. Залежно від мети використання та діяльності користувачів, воно поділяється на декілька видів, що мають самостійне юридичне значення. Це: мисливство; рибальство, зокрема добування водних безхребетних тварин; використання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, естетичних та виховних цілях, а також корисних властивостей життєдіяльності тварин як природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо. Цей перелік доповнюють також використання диких тварин для одержання продуктів їх життєдіяльності та добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах.

У формулі «правове регулювання використання та охорони тваринного світу» поєднано два елементи: а) правове регулювання використання тваринного світу; б) правове регулювання охорони тваринного світу. Розглянемо їх кожне окремо.

Серцевиною першого є поняття «право використання тваринного світу». Під ним розуміють правовий інститут фауністичного права, який являє собою сукупність правових норм, якими регулюються суспільні відносини в галузі використання та відтворення об'єктів тваринного світу — право використання тваринного світу в об'єктивному значенні. У суб'єктивному значенні право використання тваринного світу — це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фауністичних правовідносин у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Право використання тваринного світу класифікується на види за різними критеріями. Зокрема, за цільовим використанням тваринного світу виділяють сукупності норм, якими регулюються: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин і морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи неволі та інші.

Право користування об'єктами тваринного світу залежно від підстав і умов його використання поділяється на загальне та спеціальне.

Загальне використання тваринного світу передбачає задоволення громадянами естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших особистих потреб. Воно зазвичай здійснюється безоплатно та без вилучення його об'єктів з природного середовища, за винятком любительського та спортивного рибальства у водних водоймах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову.

Такий вид використання дозволяє також отримувати корисні властивості тварин як природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо, а також використовувати об'єкти тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших, не заборонених законодавством цілях. Водночас забороняється порушувати права інших користувачів тваринного світу, а також знищувати тварин, руйнувати їхнє житло та споруди, шкодити території перебування тварин та погіршувати умови їх розмноження.

До спеціального належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюється з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Воно є оплатним та здійснюється на підставі спеціальних дозволів, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України1, та засвідчують право особи на здійснення цього виду природокористування.

Дозволи на використання об'єктів тваринного світу видаються на підставі встановлених лімітів граничного використання, які базуються на науково обґрунтованих обсягах вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища. Загальні умови видачі дозволів та встановлення лімітів передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі дозволів та встановлення лімітів використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення»2.

Зазначені ліміти щорічно встановлюються Мінприроди разом з Держкомрибгоспом, Держкомлісгоспом та іншими зацікавленими особами й доводяться до відома природокористувачів та державних органів з метою надання (одержання) дозволів на використання об'єктів тваринного світу.

Користувачі тваринного світу наділені особливими правами й обов'язками, які зумовлені характером об'єктів природокористування. Вони мають право на спеціальне використання об'єктів тваринного світу та право власності на здобуті у законному порядку об'єкти цього світу і доходи від їх реалізації; право оскаржувати рішення органів державної влади у випадку порушення їхніх законних прав та інтересів; право на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Водночас вони зобов'язані:

— охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

— сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу;

— використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону;

— відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

 

#3. Правове регулювання полювання і мисливського господарства

Мисливство як вид використання тваринного світу належить до спеціального природокористування. Воно є одним з найпоширеніших видів користування тваринним світом, правові засади якого встановлені Законом України «Про мисливське господарство і полювання» та деякими іншими законодавчими актами1. Мисливство — це добування диких тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах в межах мисливських угідь і можуть бути об'єктами полювання.

Отже, мисливство передбачає вилучення диких тварин з природного середовища мисливських угідь, якими є ділянки суші та водного простору, що використовуються для ведення мисливського господарства. Не можуть визнаватися мисливськими угіддями:

— території та об'єкти природно-заповідного фонду (природні та біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища). Мисливство тут можливе за умови, що воно не суперечитиме цільовому призначенню території природно- заповідного фонду України та не заборонено положенням про нього;

— території населених пунктів і зони навколо них. Тут полювання забороняється на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

— рекреаційні території (курорти та округи їх санітарної охорони, місце організованого масового відпочинку населення і туризму).

Ділянки суші та водного простору для ведення мисливського господарства надаються природокористувачам Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевих органів Держ- комлісгоспу. Такі угіддя строком не менше як на 15 років надаються у користування мисливським товариствам та господарствам, а також юридичним особам, статутні документи яких передбачають ведення мисливського господарства. Переважне право користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок, а також особи, які продовжують строк користування цими угіддями. Площа мисливських угідь не може бути меншою 3 000 га і не може перевищувати 35 % загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, відповідної області та Севастополя.

Умови ведення мисливського господарства визначаються договором

Договір припиняє свою чинність із закінченням терміну передачі земель для ведення мисливського господарства. Крім цього, право користування мисливськими угіддями припиняється у разі:

— добровільної відмови від користування;

— припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя;

— систематичного невиконання обов'язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов'язань, зумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або місцевим органом Держ- комплісгоспу;

— погіршення якості мисливських угідь з вини користувача та в інших випадках, передбачених законодавством.

Рішення про припинення користування мисливськими угіддями, за винятком закінчення строку користування, ухвалюється органами, уповноваженими надавати мисливські угіддя у користування, за поданням місцевих органів Держкомлісгоспу та Мінприроди.

Метою ведення мисливського господарства є задоволення потреб громадян, а у випадках, передбачених законодавством, й іноземців, у полюванні. Закон України «Про мисливське господарство і полювання» визначає його як дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах. До полювання прирівнюється перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах, крім доріг загального користування, з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів та птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання. Полюванням також вважається перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною чи розчохленою зброєю.

Право на полювання належить громадянам України, які досяг- ли 18-річного віку, одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин1 та інші документи, що засвідчують право на полювання. До них належать:

— посвідчення мисливця;

— щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;

— дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);

— дозвіл на користування вогнепальною мисливською зброєю;

— паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році в разі їх використання.

Усі ці документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'явити їх на вимогу особи, уповноваженої здійснювати контроль у галузі мисливського полювання та господарювання.

Полювання може здійснюватись індивідуально і колективно, зокрема із нагоничами та з використанням вогнепальної зброї. Вітчизняне законодавство дозволяє полювати з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі, щоправда, у її присутності та за наявності у мисливця і власника зброї відповідних дозволів, виданих органом внутрішніх справ. Окрім зброї, на полюванні можна використовувати мисливських собак чи інших ловчих звірів і птахів за наявності паспортів та з допуском їх до полювання у поточному році. Під час полювання можна використовувати пахучі та неотруйні приманки, сітки і пастки для відлову тварин, а також пастки для добування хутрових звірів із науковою метою чи для переселення.

Забороняється полювання із застосуванням заборонених знарядь та способів. До них належать клеї, петлі, підрізи, закоти, гачки, самостріли, ловчі ями, звуковідтворювальні прилади та пристрої, електричне обладнання. Заборонено використовувати вибухові речовини, штучні світлові джерела, прилади і пристрої для підсвічування мішеней, у тому числі прилади нічного бачення. Не дозволяється добувати тварин, рухаючись на автотранспорті, а також перебуваючи на плавучих засобах із працюючими двигунами, чи безпосередньо з літаків та вертольотів. Законодавством передбачені й інші обмеження щодо ведення полювання на мисливських тварин2.

#4. Правове регулювання рибальства та рибного господарства

Рибальство також є одним із видів використання об'єктів тваринного світу, яке здійснюється з метою задоволення потреб людини у харчовій, медичній продукції тощо. Його правове забезпечення досягається завдяки нормам багатьох законодавчих актів. Це передусім закони України «Про тваринний світ», «Про виключну (морську) економічну зону України»1, а також постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства» від 28 вересня 1996 p. № 11922. Спеціально уповноваженими державними органами у галузі ведення рибного господарства і рибної промислововсті є Держкомрибгосп та його органи на місцях.

Рибальство передбачає вилучення (вилов, добування, збирання) водних організмів, життя яких не можливе без перебування (знаходження) у водному середовищі. До таких організмів належать усі риби, незалежно від стадії їх розвитку, водні безхребетні, ракоподібні, водорості та інші живі організми, які є об'єктами рибного господарства.

Загальним використанням об'єктів рибного господарства вважається добування живих організмів у порядку любительського чи спортивного рибальства для особистого (без права реалізації) споживання у рибогосподарських водоймах загального використання. Його здійснюють без спеціального дозволу у визначених законодавством межах безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства та водокористування.

Під час здійснення любительського та спортивного рибальства громадяни зобов'язані:

— дотримуватися на рибогосподарських водоймах (їх ділянках) правил рибальства;

— не скидати у рибогосподарські водойми нафтопродукти, стічні води, які містять забруднюючі речовини, понад встановлені нормативи та інші відходи промислових, комунальних, сільськогосподарських, транспортних та інших підприємств;

— не допускати знищення (пошкодження) покажчиків, щитів, аншлагів та інших знаків, встановлених на водоймах або на їх берегах.

Окрім цього, користувачам забороняється добувати впродовж року морських звірів, організовувати рибальські змагання у період нересту риби, застосовувати без дозволів органів рибоохорони Держкомрибгоспу нові засоби та способи лову, не передбачені правилами рибальства, та вчиняти інші дії, заборонені Порядком здійснення любительського та спортивного рибальства, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р.1.

Спеціальне використання об'єктів рибного господарства передбачає платне вилучення живих організмів із водного середовища або штучно створених водойм за наявності спеціального дозволу. До нього, за винятком любительського та спортивного рибальства у водоймах загального користування, належать усі види використання водних ресурсів: промисловий, дослідний та меліоративний лови риби й інших живих водних організмів, любительське та спортивне рибальство поза межами водойм загального використання.

Право спеціального використання водних живих ресурсів припиняється у випадку:

— закінчення строку, на який було видано дозвіл;

— добровільної відмови користувача або у випадку, якщо потреба у використанні риби та інших водних живих організмів вже відпала;

— припинення діяльності користувачів, які здійснювали спеціальне використання водних живих організмів;

— систематичного чи грубого порушення користувачами порядку спеціального використання водних живих ресурсів, умов дозволів на їх використання, норм, правил рибальства та інших вимог або договірних зобов'язань щодо охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів;

— різкого погіршення стану водних живих ресурсів та умов їх існування, зниження рибопродуктивності та екологічної цінності водойм, погіршення видового складу та якості водних живих ресурсів, зумовлених дією природних чинників або у процесі природокористування з вини користувачів, а також в інших випадках, передбачених Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192і.

 

#5. Правове регулювання інших видів використання та охорони тваринного світу

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Цей вид використання об'єктів тваринного світу регулюється ст. 28 Закону України «Про тваринний світ». Закон виділяє використання без вилучення тва-рин з природного середовища та з вилученням їх з природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу у зазначених цілях без вилучення тварин з природного середовища може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без спеціальних дозволів такими способами: шляхом спостереження, мічення, фотографування і т. ін. Таке використання допускається без заподіяння шкоди тваринам і середовищу їх перебування та без порушення прав інших користувачів тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях з вилученням з природного середовища може здійснюватися методами мисливства та рибальства тільки за спеціальними дозволами, які видаються згідно з правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх перебування.

На підприємства, установи, організації та на громадян, які здійснюють таке використання тваринного світу, покладається обов'язок забезпечення комплексного використання і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у неволі чи у напіввільних умовах. Цей вид використання тваринного світу передбачений ст. 31 Закону України «Про тварин-ний світ». Суб'єктами його можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами даного виду можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними дозволами та за визначену в установленому порядку плату. Оскільки метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах тварин є отримання продуктів їх життєдіяльності у комерційних та інших цілях, спеціальні дозволи видаються після погодження питань можливості утримання і розведення диких тварин у неволі чи у напіввільних умовах з органами санітарно-епідеміологічного, ветеринарного контролю, з місцевими радами та іншими органами. Такі дозволи видають місцеві органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Вважаються незаконно добутими дикі тварини, що утримуються в неволі чи у напіввільних умовах без дозволу на їх вилучення з природного середовища та без інших документів, що засвідчують законність їх придбання.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з пи-

тань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин. Даний вид користування тваринним світом передбачений ст. 29 Закону «Про тваринний світ», яка визначає, що об'єктами цього виду використання є природні санітари середовища, запилювачі рослин, інші тварини. До таких належать жуки, метелики, бджоли, комахи та ін. Цей вид здійснюється у природних умовах без вилучення тварин та їх знищення, без погіршення середовища їх перебування та без заподіяння іншої шкоди тваринам.

Користувачами цього виду є здебільшого лісогосподарські і сільськогосподарські підприємства, інші підприємства і організації, а також громадяни, які ведуть фермерське, особисте селянське господарство тощо. В окремих випадках можливе вилучення тварин у зазначених цілях (наприклад, переселення жуків або інших комах з одного місця в інше і т.п.).

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності. Цей важливий самостійний вид використання об'єктів тваринного світу передбачений ст. ЗО Закону України «Про тваринний світ». Використання диких тварин здійснюється з метою отримання продуктів їх життєдіяльності, наприклад: використання диких бджіл для отримання меду і воску, гірських баранів для отримання пуху під час линьки, оленів — для отримання їх рогів тощо.

Використання тварин у зазначених цілях може мати місце: без вилучення тварин із середовища перебування; без знищення тварин; без погіршення середовища їх перебування.

 

#6. Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу

Відповідно до статті 11 Закону України «Про тваринний світ» державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, їх загальна компетенція закріплена в розділі II Закону України «Про тваринний світ». Функції центрального управління в галузі використання і охорони об'єктів тваринного світу розосереджені по кількох міністерствах, державних комітетах та інших центральних виконавчих структурах. Зокрема, окремі функції управління в цій галузі покладені на Мінприроди України, Держкомлісгосп України, Держком-рибгосп України.

До основних функцій державного управління в галузі раціонального використання і охорони об'єктів тваринного світу можна віднести:

1). Державний облік в галузі використання об'єктів тваринного світу та державний кадастр тваринного світу. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про тваринний світ» для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу ведуться державний облік тварин, облік обсягів їх добування, а також державний кадастр тваринного світу, який містить систематизовану сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх існування і сучасного господарського використання та інші необхідні дані.

2). Моніторинг тваринного світу. Відповідно до статті 55 Закону України «Про тваринний світ» моніторинг тваринного світу є складовою частиною моніторингу довкілля. Порядок його здійснення регулюється в загальному порядку на основі Положення про Державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998р.1.

3). Розподіл та перерозподіл об'єктів тваринного світу. Правовими формами розподілу і перерозподілу тваринного світу є: передача або придбання об'єктів тваринного світу у власність; надання спеціальних дозволів на спеціальне використання тваринного світу, анулювання таких дозволів; надання мисливських угідь і рибогосподарських водоймищ у користування; вилучення мисливських угідь і рибогосподарських об'єктів, об'єктів тваринного світу з користування2.

4). Лімітування в галузі використання об'єктів тваринного світу. Ліміти використання об'єктів тваринного світу є системою екологічних обмежень і являють собою доведені до суб'єк-тів-користувачів обсяги граничного використання в межах певних строків диких тварин і водних живих об'єктів та встанов-люються з метою попередження їх виснаження, порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі

5). Державний контроль в галузі використання, охорони і відтворення тваринного світу. Відповідно до статті 57 Закону України «Про тваринний світ» державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, радами та їх виконавчими органами, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, мис-ливського господарства та полювання і рибного господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами відповідно до закону.

 

#7. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України

Охорона тваринного світу — це система економічних, організаційних та правових заходів, необхідних для його відтворення і раціонального використання. Вона спрямована на збереження диких тварин як важливого елементу довкілля. Вітчизняне законодавство передбачає заходи щодо правової охорони і самих тварин, і середовища їх існування та розвитку перебування.

Заходами охорони тварин вважаються правила та науково обгрунтовані норми збереження і відтворення об'єктів тваринного світу, а також встановлення заборон та обмежень щодо їх використання. Особлива увага приділяється встановленню нормативів, лімітів та квот використання диких тварин, а також охороні від порушень встановленого порядку добування об'єктів тваринного світу та самовільного вилучення тварин з природного середовища. Законодавством передбачені обмеження щодо засобів та способів використання диких тварин, зокрема забороняються загальноне- безпечні способи їх добування та використання вибухових речовин. Заборонені будь-які дії, що становлять підвищену екологічну небезпеку для тваринного світу в зонах надзвичайної екологічної ситуації. Тут користувачі об'єктів тваринного світу зобов'язані надавати допомогу диким тваринам та негайно інформувати про це органи влади з питань екології та природних ресурсів.

Крім заходів охорони диких тварин, вітчизняне законодавство покладає на юридичних і фізичних осіб обов'язок збереження середовища їх існування. Це обов'язкова умова при проектуванні та забудові населених пунктів, удосконаленні існуючих та впровадженні нових технологічних процесів, введенні в обіг цілинних земель, заболочених, прибережних і зайнятих чагарниками територій, меліорації та проведенні геологорозвідувальних робіт, здійсненні лісокористувань і лісогосподарських заходів, видобуванні корисних копалин, облаштуванні туристичних маршрутів та місць відпочинку населення та в інших випадках, передбачених законодавством, яка зобов'язує до збереження середовища існування, умов розмноження та до забезпечення недоторканності ділянок, що є особливо цінними для тваринного світу України.

Особливі вимоги щодо захисту територій тваринного світу передбачені для сільськогосподарських товаровиробників у разі застосування ними пестицидів та агрохімікатів. Особи, які займаються їх зберіганням, транспортуванням та використанням, зобов'язані вжити заходів з метою запобігання захворюванням та загибелі диких тварин. Органами Мінприроди за погодженням з органами державної влади з питань аграрної політики та місцевими державними адміністраціями можуть визначатися території, на яких обмежується або забороняється використання пестицидів та агрохімікатів. Усіх цих вимог юридичні та фізичні особи зобов'язані дотримуватися з метою захисту середовища існування диких тварин.

Щодо окремих територій, які є особливо цінними як середовище існування рідкісних та зникаючих видів диких тварин, можуть запроваджуватись більш суворі екологічні нормативи, ніж ті, що визначені для решти територій нашої держави.

Одним із вагомих заходів щодо охорони тваринного світу є занесення рідкісних та вимираючих тварин до Червоної книги України. Вона вважається офіційним державним документом, який містить перелік таких тварин, заходи щодо їх збереження і загальні відомості про дику фауну України.

Підставою для занесення диких тварин до Червоної книги України є наявність достовірних даних щодо чисельності їх популяції, динаміки поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх збереження та охорони. Насамперед, до неї заносять реліктові та ендемічні види тваринного світу, види, що мають особливу наукову цінність, види, що знаходяться на межі ареалу, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господарської діяльності людини.

Пропозиції про внесення до Червоної книги України видів тва- ринного-світу можуть надходити від науково-дослідних установ, державних та громадських організацій, окремих фахівців та вчених. Пропозиції мають містити наукове обґрунтування необхідності занесення виду диких тварин до Червоної книги, відомості про його поширення, заходи, необхідні для збереження та відтворення у природних або штучних умовах. Рішення про занесення виду диких тварин до Червоної книги ухвалюється Мінприроди за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.

Спеціальне використання занесених до Червоної книги диких тварин можливе у виняткових випадках і лише з науковою чи селекційною метою. Тому найбільш ефективними заходами щодо охорони та збереження таких видів тварин є створення на їх території заповідників, національних природних парків та інших об'єктів, передбачених Законом України «Про природно- заповідний фонд України»1, які використовуються з природоохоронною та науково-дослідною метою. Тваринний світ може охоронятися у поєднанні з іншими природними ресурсами: у заповідниках, національних природних парках, у загальнозоологічних, орнітологічних заказниках, в зоологічних пам'ятках природи чи окремо від них.

 

#8. Відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону тваринного світу

Закон України «Про тваринний світ» (ст. 63) містить загальний перелік1 порушень законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу України. Найбільш поширеними серед них є порушення порядку передачі об'єктів тваринного світу у користування, порушення правил, а також лімітів щодо їх використання, незаконне вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища та порушення встановлених вимог щодо охорони середовища існування тварин. За вчинення цих та інших правопорушень передбачено застосування заходів кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та інших видів юридичної відповідальності.

До кримінальної відповідальності притягуються особи, винні у незаконному полюванні (ст. 248 КК України) чи незаконному зайняті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК України).

Адміністративна відповідальність передбачена КпАП і настає за порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50), виготовлення або збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного світу (ст. 1-85), порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин (ст. 86) та за деякі інші адміністративні проступки, передбачені цим нормативним актом.

Притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності не звільняє її від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону тваринного світу.

Екоправова відповідальність передбачає застосування спеціальних законодавчо встановлених такс, що дають змогу визначити кількість незаконно добутої продукції, а також методик — якщо розмір фактично заподіяної шкоди неможливо визначити. Зокрема наказом Мінприроди та Держкомлісгоспу від 18 липня 2007 р. № 332/262 затверджені Такси обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України)1. Вони передбачають відповідальність осіб за незаконне добування диких тварин шляхом встановлення їх грошової оцінки. Так, за незаконне знищення лося встановлена відповідальність у розмірі 20 000 грн, кабана — 10 000 грн, а козулі — 8 000 грн. Окрім незаконного добування, такси закріплюють відповідальність і за знищення (розорення) гнізд, бобрових загат та іншого житла тварин.

Вітчизняне законодавство передбачає такси відповідальності за знищення диких тварин природно-заповідного фонду2 та тварин, які занесені до Червоної книги України3. У цьому разі відповідальність за незаконне добування таких тварин залежить від грошової оцінки і категорії тварин, занесених до Червоної книги України (зникаючі види, вразливі, рідкісні тощо).

За шкоду, завдану незаконним добуванням риби та інших водних організмів, громадяни та особи без громадянства несуть відповідальність за правилами, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 32, якою затверджені Такси обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу4. Розмір відшкодування тут встановлюється пропорційно до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен незаконно добутий водний організм. Так, за незаконне добування осетра встановлена відповідальність у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за сома — 5, за коропа і ляща — 1,5.

В інших випадках незаконного водного промислу розмір завданої шкоди обчислюється на підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Мінагрополітики і Мінприроди від 12 липня 2004 р. № 248/273Методика передбачає визначення розміру прямих збитків, а також збитків від втрати потомства на підставі спеціальних математичних формул, що визначають розмір відповідальності юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні законодавства про тваринний світ.

Подібний підхід щодо визначення розміру заподіяної шкоди передбачає також Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінприроди від 18 травня 1995 р. № 36. Вона встановлює порядок визначення розміру шкоди, завданої рибному господарству фізичними та юридичними особами внаслідок забруднення рибогосподарських водоймів стічними водами, шкідливими речовинами та проведення на них будь-яких робіт з порушенням природоохоронного законодавства, що призвели до загибелі риби, знищення нерестовищ та інших негативних наслідків.

Дисциплінарна відповідальність визначається за правилами, встановленими трудовим законодавством України. Суб'єктами такої відповідальності є особи, до трудових функцій яких належить обов'язок забезпечення використання й охорони тваринного світу.

 

Додаткові питання

Тема: Правовий режим використання і охорони тваринного світу







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.