 |
|
Мовленнєва ситуація
Фінський підліток, який почав вивчати українську мову, витлумачив значення слів гусар, жрець, забрало так: гусар – пташник, що доглядає гусей; жрець – ненажера; забрало – вантажний автомобіль.
Поясніть, чим викликані помилки, чому хлопець саме так витлумачив значення слів. З’ясуйте значення і походження цих слів.
1. Найменшою неподільною значущою частиною слова є морфема (корінь, префікс, суфікс, закінчення). Вона є носієм певного лексичного чи граматичного значення.
2. Найбільш активним процесом у збагаченні лексики української мови є творення нових слів, які виникають на базі вже існуючих і сприймаються як похідні. Розрізняють кілька способів словотворення.
І. Спишіть речення, розкриваючи дужки та розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть слова із суфіксами та префіксами, які надають словам і мовленню стилістичного забарвлення. Виділіть ці морфеми і поясніть їхню стилістичну роль.
1. Сон(е,и)чко пломенисте гралося в небі вітрець жвав(е,и)нько хитав деревами що попадалися де-не-де по дорозі і шумів у міських садочках (Марко Вовчок). 2. Як гляну на тебе – така ти невеличка моя перепеличко а голосочок-то який! Тонес(е,и)нький милес(е,и)нький такий! (Л. Глібов). 3. Із якого ти саду чудовая роже? Тебе й морозище зв’ялити не може! (А. Кримський). 4. Все те що мало згоріти згоріло тільки сумно чорнів обпалений комин та осінній вітрисько бабрався в попелі, вишукуючи поодинокі жарини (А. Дімаров). 5. Пр(е,и)стосувавшись до сезонного живле(н,нн)я і розмноже(н,ння) кити утворили кілька біологічних груп (З посібника). 6. Все ніби в колі віковім любов розлука весни грім все ніби вогкості луна прадавня тиха таїна (А. Малишко). 7. Попоходиш за плугом попотягаєш чепіги то й, зрозуміло, втома бере своє (О. Ковінька). 8. Ой у полі три кринич(е,и)ньки, любив козак три дівчиноньки (Нар. творчість).
ІІ. Поясніть орфограми в суфіксах і префіксах.
ІІІ. Наведіть приклади вживання слів із зменшувально-пестливими суфіксами в усній народній творчості.
Зверніть увагу! Для текстів наукового стилю властиве широке вживання абревіатур, проте ці скорочення мусять бути загальноприйнятими в мові науковців, уніфікованими, а також відповідати правилам орфографії. Наприклад: ВНС (вегетативна нервова система), унікод (універсальне кодування).
І. Утворіть і запишіть абревіатури від поданих сполучень слів. Вимовте правильно абревіатури і поясніть, як вони утворені (з початкових букв, звуків або частин слів). З яким стилем мовлення співвідносні ці слова?
Конструкторське бюро, магнітна резонансна терапія, цитологічна діагностика, Національна академія наук України, синдром набутого імунодефіциту, теплова електрична станція, біологічна хімія.
ІІ. З двома утвореними абревіатурами складіть речення.
Орфографічний тренажер. Утворіть і запишіть від поданих слів нові за допомогою вказаних суфіксів. Підкресліть і поясніть орфограми в утворених словах.
1. -ськ-: Луцьк, Запоріжжя, Херсон, Дрогобич, Рига, латиш.
2. -ств-: юнак, убогий, козак, товариш, студент.
3. -ин(а): вінницький, хмельницький, дніпропетровський, турецький.
4. -ичок, -ечок: вогник, верх, племінник, кошик, мішок.
КОНСПЕКТ
СЛОВОТВОРЕННЯ
Словотворення - розділ науки про мову, що вивчає склад слів (з яких частин вони складаються) та способи їх творення.
БУДОВА СЛОВА
Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.
Морфема- це найменша неподільна значуща частина. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові літній виділяються три морфеми: літ-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються в споріднених словах (літ-о, літ-н-ій, по-літ).
За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова.
Кожна морфема позначається своєю умовною позначкою
КОРІНЬ
Корінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок -садівник).
Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля, вільний, ход,вихід).
Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.
Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за допомогою словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.
ПРЕФІКС
Префікс(від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати, надрукувати, глядач, наглядач).
Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити - доробити (доконаний вид дієслова), видатний - найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).
СУФІКС
Суфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:
мудрий + -ість =мудрість; гора +-ськ =гірський.
Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати - співав).
Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а).
ЗАКІНЧЕННЯ
Закінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).
Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).
Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.
ПОСТФІКС
Постфікс (від лат. postfixus- прикріплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).
ОСНОВА СЛОВА
Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).
Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.
Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).
Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).