Главная | Обратная связь

Основні філологічні словники

Філологічні словники мають кілька основних типів і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може розглядатися в одному чи в кількох аспектах, скажімо, з погляду походження чи функціонування протягом певного історичного періоду, правописання, вимови і т. д.

Філологічні словники можуть бути одномовні, двомовні і багатомовні.

Серед одномовних словників найважливішим типом є словник тлумачний. В ньому засобами рідної мови розкривається (витлумачується) значення слова, характеризуються його граматичні й стилістичні властивості, подаються типові словосполучення (речення) і фразеологічні звороти, де вживається слово у відповідному значенні («Словник української мови», Т 1-11, 1970–1980).

Словник етимологічний — лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження слова: розкривається первісне значення, реконструюється найдавніша форма слова, вказується, чи слово запозичене, чи власне українське («Етимологічний словник української мови» у 7 томах).

Словник асоціативний — словник, у якому представлені результати асоціативного експерименту. Статті в А. С. розташовують за алфавітом. Назвою статті в асоціативних словниках служать слова-стимули, після яких наводять викликані ними реакції в алфавітному порядку; реакції з однаковою частотністю упорядковують за алфавітом у межах відповідної групи (Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. — Львів, 1979; Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. — Львів, 1989; Мартінек С. В. Український асоціативний словник: У 2 т. — Львів, 2007).

Словник іншомовних слів — словник, у якому розкривається значення іншомовних слів, що ввійшли до лексичного складу рідної мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні («Словник іншомовних слів», Довіра, 2000).

Словник історичний — один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення, наводяться ілюстрації («Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.», Т 1-2, 1977–1978).

Словник орфографічний — подають нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису. Найновішим в українській лексикографії є "Орфографічний словник української мови" С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О. Тараненка (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання "Українського правопису" (1993). Цей словник відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення.

Словник орфоепічний — служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу.Такими в українській мові є словник-довідник "Українська літературна вимова і наголос" (1973, укладачі І. Вихованець, С. Єрмоленко, Н. Сологуб, Г. Щербатюк), "Орфоепічний словник" М. Погрібного (1984).

Словник перекладний — словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.

Словник синонімів — у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.

Словник термінологічний — словник, у якому подана система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва.

21. Засоби розширення словникового складу.

Шляхи розвитку та поповнення словникового складу мови.
Фактори, що зумовлюють розвиток і поповнення словникового складу мови можна розділити на:
· Лінгвістичні,
· Нелінгвістичні
· І змішані
Виділяють I. кількісне і II. Якісне збагачення словникового складу.

Кількісне поповнення - створення нових слів
Внутрішній спосіб - поповнення словникового складу мови за рахунок його внутрішнього потенціалу. Це продуктивний спосіб.	Зовнішній спосіб
Конверсія Аффіксація Компресія Основосложеніе Абревіація Дезаффіксація Відокремлення значення	запозичення

Новоутворення, використовувані більшістю говорять даному мовою людей, але що з'явилися в мові порівняно недавно, називають Неологізми.
I. Кількісне поповнення.
Внутрішній спосіб.
А. Конверсія - безаффіксальний спосіб словотворення, в результаті дії якого утворюється категоріально відмінне слово, що збігається в деяких формах з вихідним.
Утворене конверсією слово має інше значення.
The story was filmed. (З цієї історії був знятий фільм)
He elbowed his way through the crowd. (Протиснувся)
They kept us in the dark.
I have no say in the matter. (Я не можу брати участь у вирішенні цього питання)

 

• При конверсії утворюється омонім, семантично пов'язаний з вихідним словом. Зрозуміти значення новоутворення можна, спираючись на значення вихідного слова:

The actor was hissed off the stage (hiss - шипіння, шикання)

 

• Основні різновиди переходів:

Вербалізація (освіта дієслів)
Субстантивація (обр. сущ.)
Ад'ектівація (обр. докладаючи.)
Адвербалізація (обр. прислівників.)

 

• Конверсія протікає різна залежно від морфологічної характеристики вихідного і похідного слів і буває 2х типів:

I тип: - якщо вихідне й похідне слова (або одне з них) морфологічно змінюються.
Найбільш типово. конв. цього типу - вербалізація і субстантивація.
II тип: - якщо вихідне й похідне слова морфологічно незмінні. Конверсія 2го типу полягає у зміні синтаксичної функції слова і його лексичного значення. Конверсією цього типу можуть бути пов'язані: прийменники та прислівники (on, off, in), прийменники та спілки (before, after), займенники та спілки (who, when, why).

 

• I тип: - повна та часткова.

Повна - новоутворення приймає всі властивості іншої частини мови. Іменники та прикметники при вербалізації починають позначати дію і вживатися у функції присудка, і також беруть всі словозмінної форми дієслова:
A tape - to tape: They are taping the programme. The programme has been taped. They 'll tape the programme, etc.
Часткова - слово набуває не обов'язково всі ознаки іншої частини мови.
Наприклад, багато іменники, обр. від дієслів у результаті часткової конверсії, використовуються тільки у формі однини:
It gave me quite a scare. That was a good laugh. The film had a long run.
Б. Аффіксація - це спосіб утворення нових слів шляхом приєднання до основи слова словотворчих афіксів.
Афікси, за допомогою яких у певний період часу створюється відносно багато новоутворень, називаються продуктивними.
Продуктивними в сучасній англійській мові є:
суфікси:-ing,-y,-ee,-ist,-ette,-ed;
префікси: anti-, super-, pro-, mis-, re-, etc.
За допомогою цих афіксів створюються нові похідні слова (прості і складні):
Summitolog ist (прихильник наради на вищому рівні)
Super war (війна із застосуванням атомної зброї)
A smart y (розумниця)
A cut y (Красуня)
Environmental ist (Бореться із забрудненням навколишнього середовища)
В. Дезаффіксація - спосіб словотворення, при якому слова утворюються шляхом відкидання суфікса або елемента, зовні схожого з суфіксом.
Beggar - to beg
Legislator - to legislate
Burglar - to burgle
У сучасній англійській мові дезаффіксація частіше спостерігається при компресії словосполучень і призводить до утворення складних слів типу
to vacuumclean (від vacuum clean ing), to stagemanage, to housekeep.
Г. абревіація - утворення нових слів шляхом скорочення (усічення основи). У результаті - створюються слова з неповною, усіченою основою (або основами), звані абревіатурами.

 

• Абревіатури можуть бути простими і складними.
• Прості абревіатури утворюються шляхом відкидання кінцевого або початкового складів основи: caps (capital letters), demo (demonstration), intro (introductory sentence), ad (advertisement).
• Абревіатури, що є вторинним найменуванням предмета та існуючі в мові нарівні з повною формою, є стилістично забарвленими словами і носять неофіційний розмовно-фамільярний характер:

Sis - sister, professor-prof, second - sec, difference - dif, etc.

 

• Якщо вихідне слово забувається і рідше вживається, то абревіатура стає основним і стає стилістично нейтральним:

Plane (aeroplane), cab (cabriolet), phone (telephone).

 

• Складні абревіатури (складноскорочені слова) утворюються дією аббревиации і основосложенія. Вони складаються з початкових букв або складів слів або з їх поєднання з повними основами:

LLC - limited liability company, V-Day - Victory Day, Interpol - international police, etc.

 

• Акроніми (ініціальні абревіатури) - скорочення, що складаються з початкових літер слів і основ. Читаються вони по буквах або за словами за правилами читання. (Вуз, ЦККПСС)
• Лексичні абревіатури (слова) слід відрізняти від графічних (графіч. сокращ.). Графічні абревіатури - це символи, використовувані замість слів і сполучень на листі. У усного мовлення їм відповідають полносновние слова та словосполучення:

22. Групи слів за значенням (синоніми, антоніми, омоніми)

Омоніми (від гр. homos — однаковий і onyma — ім’я) — це слова, однакові за звучанням і різні за значенням. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (лава — ослін, лава — вулканічна; поле — простір, поле — дієслово; термін — час, термін — слово, поняття) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями практично втрачено (фокус — спритність рук, фокус — в оптиці). Омоніми бувають лексичні і граматичні.

Лексичні омоніми, залежно від контексту, означають різні предмети чи поняття: Хто се, хто се чеше довгу косу? – А внук косу несе в росу, весело співає.Або: Гірським ключем він пахне і глицею гірською. Ключ виймає: прийшов і двері одмикає — І ключ у небі лине й лине.

Граматичні омоніми — це слова, які виявляють омонімічність тільки в певних граматичних формах. З фабрики (родовий відмінок однини) — усі фабрики (називний відмінок множини).

Фонетичні омоніми, омофони — різні слова, що зберігають звучання при відмінності їх фонемного складу і, відповідно, графічного відтворення:бони — тимчасові паперові гроші —бонни (бонна — гувернантка — вихователька); незграба (іменник) —не з граба (частка і прийменник з іменником).

Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова, близькі за значенням, але різні за звучанням. Залежно від відтінків значень, емоційно-експресивного забарвлення або можливостей поєднання з іншими словами, синоніми, що виражають єдине спільне для всіх слів поняття, об’єднуються в синонімічні ряди. Кожний такий ряд починається зі стрижневого слова, або домінанти — найуживанішого серед інших. Це слово зазвичай стилістично нейтральне, основне, найменш емоційно забарвлене й таке, що найтонше та найповніше виражає значення всього ряду: мати, матір, матуся, матусенька, ненька, мамочка, мамуня, мамуля; Олександр, Сашко, Саньк; Наталя, Наталка, Тала, Таля, Ната, Тата; повідомити, возвістити, дати знати, інформувати, довести до відома.

Антоніми (від гр. anti — проти і onyma — ім’я) — це слова, що називають протилежні за змістом поняття. Явище антонімії характерне переважно для слів, що мають у своєму значенні вказівку на:

якість: твердий — м’який, спека — мороз, багатий — бідний, сильний — слабкий, високо — низько;

дію: іти — стояти, мовчати — говорити, плавати — тонути;

ознаку дії або якості: надто — недостатньо, дуже — злегка;

кількість: мало — багато, зайвина — брак, усе — ніщо.

Антоніми збагачують мову, роблять її образною й виразною. Антонімічні пари можуть творити і фразеологічні одиниці.

Les synonymes

Ce sont deux mots qui ont à peu près le même sens dans un contexte donné. Ils sont forcément de même nature : deux noms, deux adjectifs, deux verbes, deux adverbes.

Le fait de connaître des mots synonymes permet d’éviter les répétitions (d’utiliser plusieurs foisle même mot) et d’enrichir son vocabulaire.

Exemple :
Le tigre, tapi dans l’obscurité, était près à bondir sur sa proie. Jamais le félin n’avait été aussi près de la gazelle.
Ici, on emploie « le félin » qui dans cette phrase est synonyme de « tigre » et évite ainsi la répétition.

Les antonymes

Ce sont deux mots qui ont un sens opposé dans un contexte donné. Ils sont forcément de même nature et peuvent être deux noms, deux adjectifs, deux verbes, deux adverbes.

Exemple :

· le bien => le mal

· le bonheur => le malheur

· riche => pauvre

· rapidement => lentement

Les homonymes

Ce sont des mots qui se prononcent de la même façon mais qui ont une orthographe différente. Il ne faut pas par exemple confondre :

· Je l’ai deux fois cette semaine.

· J’ai une crise de foie.

· Cet homme a la foi.

Exemples d’homophones :

· un seau (récipient), un sceau (cachet sur une lettre), un sot (bête).

· sang (qui coule dans les veines), cent (100), sans (dépourvu de).

· le porc (animal), port (où sont les bateaux), pore (de la peau).

· le lait (boisson), la laie (femelle du sanglier), laid (adjectif).

· le verre (pour boire), vert (couleur), vers (préposition), ver (de terre).

23, 24. Фразеологізми.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В.В. Виноградов (1894-1969).

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Наприклад: собаку з'їсти "бути майстром у якійсь справі". Тут власні значення слів собака і їсти не відіграють жодної ролі, бо неможливо пояснити, чому знання й досвід передбачають поїдання собак.

До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як укр. точити ляси (баляндраси ) "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", дати кучми "побити", підсунути свиню "підступно завдати прикрощів комусь", збити з пантелику "викликати розгубленість у кого-небудь, дезорієнтувати"; рос. бить баклуши "нічого не робити, байдикувати", как пить дать "напевне", реветь белугой "сильно плакати", сапоги в смятку "нісенітниці", у черта на куличках "дуже далеко"; польськ. dac deba "втекти" (буквально: "дати дуба"), англ. a fishy story "видумка" (дослівно: "риб'яча розповідь, казка"), to show the white feather "злякатися" (буквально: "показати біле перо").

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, - складна етимологічна проблема. Так, наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може.

Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. Скажімо, англ. skeleton in the cupboard перекладається як "сімейна таємниця", хоч дослівний переклад - "скелет у буфеті", англ. to wear one's heart on one's sleeve перекладається як "бути відкритим, відвертим", хоча дослівний переклад - "носити серце на рукаві".

Les locutions phraséologiques, diffèrent par le degré de leur stabilité et de leur cohésion. Ch. Bally distingue deux types essentiels de locutions phraséologiques : il nomme unités celles dont la cohésion est absolue et celles dont la cohésion n'est que relative. V.V. Vinogradov distingue les locutions phraséologiques suivantes : les unités indécomposables, les unités et les combinaisons phraséologiques. Les deux premiers types de locutions constituent un groupe synthétique, le dernier type représente un groupe analytique. Vinogradov porte son attention sur les particularités d’ordre structural et grammatical des locutions phraséologiques.

Il y a quelques moyens de la formation des phraséologismes. Je veux décrire les plus distribués, ce sont la synonymie et la variation phraséologiques. Le procédé synonymique a lieu avec la synonymie lexique (dans un système lexique) et entreparadigmatique (dans un système phraséologique). La variation est dans la structure lexicale ou dans le changement morphologique dans les phraséologismes avec un lexème de base [11,16].

La variation dépend du caractère de la motivation de la locution et de la liaison des composants du phraséologisme. Par exemple, on voit une forte liaison dans les expressions avec le mot « coeur »- « серце» :

Bouche de miel, coeur de fiel – На язиці солодко, в душі гірко.

Ce que le sobre tient au coeur est sur la langue du buveur – Що в тверезого в голові, те в п’яного на язиці.

Il dit cela de bouche, mais le coeur n’y touche – Говорить одне, а думає інше.

Phraséolèxe c’est un lexème avec ses fonctions acquises ou perdues. Dans une locution phraséologique avec un phraséolexe « sang » on happait les associations le la variation de la partie du prédicat et caractérise l’état émotionnel de la personne. Dans une locution « allumer le sang » - « розпалити, підбурювати», le composent prédicatif change et on reçoit « fouetter » - « збуджувати, провокувати », « faire boire » - « кип’яити», « émouvoir » - « хвилювати» . « Avoir la sang qui bout dans les veines » -« бути гарячим, палким». On peut voir les changements dans la variation du composant « chaud » dans la locution « qui bout dans les veines » : « Mon sang se glaça dans mes veines et je tombai évanoui ».[28, p.79]

Les phraséologismes de la langue française moderne se composent à l’aide des modèles syntaxiques des locutions libres. Les plus typiques sont :

25. Особливості стилістичної маркованості мовних одиниць фонетичного та морфологічного рівня.

Стилістично маркованими (франц. таг- qeur — робити на товарі клеймо або марку) вважають такі мовні одиниці, які стали типовими не для всіх сти­лів мови, а тільки чи переважно для окремого стилю. Наприклад, слова синус, косинус, множення стилістич­но марковані, бо вживаються здебільшого в науковому мовленні, особливо в математиці. Натомість слово вода стилістично немарковане , бо використовуєть­ся в усіх стилях і формах мови. Похідні від вода лексе­ми водиця, водичка, водиченька стилістично марковані: вони типові здебільшого для художньо-літературного і для розмовно-побутового, але емоційно забарвленого мовлення. Слово земля (крім комунікативно особливих випадків) сприймається як нейтральне з погляду емо­ційного, почуттєвого і, отже, як стилістично немарко­ване, а слова земелька, земелечка, землиця, землюка, означаючи в основному те ж саме, що й земля (Він пока­зав руки свої в землюці і в крові. — А. Головко), є сти­лістично маркованими. Вони мають обмежену і спе­ціалізовану семантику і сферу вживання, бо містять у своєму значенні різні відтінки: лексеми зе­мелька, земелечка відтворюють ніжне, виразно пози­тивне ставлення мовців до землі, натомість слово зем­люка відображає негативне, нешанобливе сприймання землі, яке щоразу змінюється залежно від конкретної ситуації мовлення, інтонації слова в реченні, тексті.

Маркованість чи немаркованість мовних одиниць найбільше виявляється на лексичному і синтаксичному рівнях мови. Так звані кореневі слова найчастіше стиліс­тично немарковані, а похідні (афіксальні) слова (з пре­фіксом чи суфіксом) здебільшого стилістично марковані.

Звуки (фонеми) стилістично сприймаються як рівно­цінні, однаково емоційні або неемоційні. Емоційність звуків залежить від того, як їх вимовляє мовець. Звуки мають різну артикуляцію (творення, вимову): один — складнішу, інший — вимовляється простіше, з меншим мовленнєвим зусиллям. Однак певне стилістичне зна­

 

чення має різне поєднання звуків, наприклад алітера­ція, асонанс та ін.

Словотвірні афікси, на відміну від звуків, надають словам різного емоційного забарвлення (відтінку змен­шеності, здрібнілості, пестливості, голубливості, згру­білості, зневаги тощо).

За своєрідних ситуацій мовлення поняття маркова- ності (стилістичної обмеженості) і немаркованості (сти­лістичної всеохопленості, необмеженості, загальності) може також застосовуватись і до явищ орфографії, і до певних виявів пунктуації. Якщо, наприклад, прізвище пишуть з малої літери (гітлер, сталін; гітлери, Сталі­ни; плюшкін, гобсек), то цим своєрідно виявляють воро­жість чи неповагу в ставленні до цих осіб або й до їхніх прихильників.

26. Тропеїка. Проблеми перекладу.

Des faux-amis sont des mots appartenant a deux langues differentes, qui ont entre eux une grande similitude de forme mais dont tes significations sont differentes. Du point de vue etymologique, les raisons de l'existence de faux-amis sont pluriellesUne langue A emprunte un mot a une langue B. Plus tard, le mot change de sens dans la langue B. Ou bien deux langues differentes utilisent un meme terme issu d'une autre langue, mais chacun dans un sens different. Un locuteur de la langue A risque de tomber dans le piege du faux-ami quand il apprendra ia langue В et rencontrera le mot en questionDans certains cas, las faux-amis ne sont que des homonymes qui n'ont aucun rapport. L'homonymie (ou parfois l'homophonie) n'est qu'une pure coincidence. Par exemple, l'anglais "or" - "ou", le russe "он" - "il" et l'allemand "rat" - "conseil", sont des homonymes et homophones fortuits de mots francais sans aucun rapport. Pour de simples raisons statistiques, ces coincidences apparaissent plus souvent entre des mots ayant un faible nombre de lettres Exemples…Russe: анкета - questionnaire: enquete - расследование. Гастроном - epicerie; gastronome – гурман лужа - flaque; iuge – сани мороз - froid, geles: morose – мрачный резина - caoutchouc; resine – смола Anglais: deception - tromperie; deception – disappointment Sable - zibeline: sabie – sanc Main - principal: main – hanc

27.28. 29. Стилістика.

У сучасній українській мові розрізняють такі стилі^[1][2]:

· розмовно-побутовий — використовується у побуті, в усному спілкуванні. Для розмовно-побутового стилю характерне:

· широке використання загальновживаних слів;

· вживання слів з суфіксами пестливості, зневаги чи згрубілості;

· вживання простих речень, звертань та ін.

· розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвленими.

· художній — переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.

· офіційно-діловий — вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах. Особливості офіційно-ділового стиля:

· кожний документ має установлений зразок;

· слова вживаються виключно в прямому значенні;

· переважають слова- терміни, пов'язані з діловодством;

· відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

· науковий — існує у двох формах: писемній (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці) та усній (повідомлення, наукова доповідь тощо). Для наукового стилю характерні:

· вживання слів у прямому значенні;

· стрункість викладу думки;

· логічна побудованість;

· наявність специфічних термінів;

· широке використання складних речень, зокрема складнопідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами.

· публіцистичний — має дві форми: писемну (статті, фейлетони, нариси) та усну (публічні виступи). Для публіцистичного стилю характерне широке вживання суспільно-політичних термінів (закон, перспектива, держава тощо).

· сакральний (конфесійний) — стиль мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Для сакрального стилю характерне:

· використання слів-назв Бога, найменувань стосунків людини і Бога;

· інверсійний порядок слів у реченні;

· повтори слів і словосполучень, з допомогою яких наголошується та чи інша думка.

30. Інтерференція. Шляхи запобігання.