За яких умов ставиться тире між підметом і присудком. типові узгодження підмета з присудком.
1 Тире ставиться між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним.
Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не, тире звичайно не ставиться. Серце не камінь. 2 Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом.
3 Перед це (це є), оце, то, ось, (це) значить,якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета.
Тире ставиться й перед єднальним сполучником (або зрідка після нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим або після сполучника. Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний). Повечеряємо — і за роботу (Г. Тютюнник). Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Коцюбинський). Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (Довженко). 4 На місці пропущеного члена речення, переважно присудка. Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (Коцюбинський). Без витоку нема ріки, як без коріння — крони (Осадчук). 5 Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення . День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка). Ні спека дня, ні бурі, ні морози — Ніщо не вб'є любов мою живу (Сосюра). 6 Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення. Сотні й тисячі українських дівчат: колгоспниць, робітниць, студенток, лікарів, інженерів — у сірих шинелях радянських воїнів ідуть на захід (Бажан). Українські дореволюційні письменники: Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький — багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу. 7 Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме. У своїм невеличкім гурточку [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюбинський). Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами. Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх! (Тичина). Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Мушкетик) 8 Між частиками заперечного порівняння
9 Між реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речень, якщо в другому з них подано висновок або наслідок дії першого. Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Шевченко). Вдарив революціонер — захитався світ (Тичина). Минали літа — росли сини (Головко). 10 Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає причину або умову, а друга — наслідок. ...Попадавсь їм багач у руки — вопи його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок). Як тільки займется десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (Коцюбинський). 11 Між реченнями, коли зміст їх різко протиставляється.
12 Між двома або кількома власними іменами, сукупністю їх називається вчення, теорія, науковий закон. Фізичний закон Бойля — Маріотта 13 Між двома словами на означення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від...до) Автотраса Київ — Львів. Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня. Пам'ятки української мови XVI—XVIII ст. Вантаж вагою вісім — десять тонн. 14 Для виділення поширеної групи вставних слів (або вставного речення), що стоїть у середині речення.
Коли після тире стоять слова, що повинні бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то перша кома опускається. Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний). 15 Разом із комою для відзначення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді. Як тільки ясний день погасне І ніч покриє божий мир, І наше лихо трохи засне, І стихне людський поговір, — Я йду до берега крутого, І довго там дивлюся я, Як із-за лісу, з-за густого Сходить зіронька моя (Глібов). 16 Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв'язати з попереднім реченням наступне (найчастіше підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне) Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (Рильський). 17 Взагалі для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістового й стилістичного характеру Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок). Не слухає сонце, За гору сідає І нам посилає На всю ніч — прощай! (Самійленко). Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю (Тичина).
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|