Главная | Обратная связь

Знайомство і представлення

Форми звертання

Останнім часом услід за радикальними політичними й економічними змінами в суспільстві звузилася до мінімуму сфера вживання таких поширених раніше форм звертання до незнайомих (і знайомих), як: товаришу, громадянине. На зміну їм прийшли: добродію, пане, панове, шановне зібрання.Але якщо форми звертання вам не до вподоби, вживайте безособові конструкції на зразок: "Даруйте, я зробив це не навмисне", "Будь ласка, зробіть мені послугу..."

№45

Складносурядне речення (ССР) — складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками.

Кома між частинами складносурядного речення не ставиться, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками /, та (у значенні /); спільними для обох частин можуть бути також видільні частки тільки, лише, мабуть; На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Смол.); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (Коц.).

Примітка. Якщо сполучники / (й), та (і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, І вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.);

б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

в) виражені двома спонукальними або питальними реченнями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів?(Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя І все вище тисне кров моя, Юності в Вітчизни я позичу І пісень позичу в солов 'я (Сос);

г) виражені двома називними або безособовими реченнями: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.); Дощило і в повітрі віяло прохолодою(Гол.).

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в повітрі помітно потеплішало(Гол.);

ґ) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас).

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Хвилина ще - і схід розпише в сліпучі барви небосхил (Мас); Закрався вечір, одшуміла праця. Як сльози, затремтіли ліхтарі - Та діти наші ночі не бояться (Рил.).

3. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться у першій, перед нею ставиться тире (інколи кома й тире): Зима летіла над землею, І от весна - і все в цвіту (Coc.J; Я вірю в диво! Прийде час, - І вільні й рівні встануть люди Й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак (рідше єднальними та), дуже поширені, або вже мають усередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ставиться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.).

№46 Розділові знаки між однорідними членами речення

4. Мовно-стилістичні вимоги до текстів нормативно-правових документів Будь-який нормативний документ потребує ретельного літературного редагування. Найбільший інтерес становить стилістика нормативно-правового документа (проекту) - доцільне використання мовних засобів. Мова нормативних документів є частиною письмової юридичної мови. Це соціально та історично зумовлена система іасобів, способів і правил словесного вираження понять, категорій, нормативних положень, вироблених і застосовуваних і мегою юридичного регулювання соціально значущої поведінки суб'єктів права. При створенні нових норм, положень особлива увага має приділятися окремим мовним засобам (реченням, словам, абревіатурам, юридичним фразеологізмам тощо). Найбільш ретельно слід будувати граматичні речення та добирати лексику. Так, основні вимоги щодо речень стосуються: а) їх граматичної форми; б)синтаксичної структури; в) вживання сполучників і пунктуації. Це, зокрема, відповідність граматичної форми речення регулятивному характеру норми, відсутність перевантаження речення однорідними членами речення, уникнення речень зі складною структурою, юридично обґрунтоване вживання в реченні сполучників, а також пунктуаційних знаків. При доборі юридичної та загальновживаної лексики аналізуються полісемія, синонімія, антонімія слів, особливості окремих самостійних лексичних груп (історизмів, архаїзмів, іншомовних слів тощо). Вимоги до використання термінів зводяться до чіткості та однакового значення в усьому тексті, простоти, зрозумілості, стабільності, відповідності нормам української мови (та правопису) тощо. Важливою вимогою є сувора визначеність фраз, виразів, термінів, терміносполук. Кожна фраза, термін мають уживатися і розумітися тільки в одному значенні. Для одного і того ж акта передбачена єдність термінології. Якщо в одному акті використовуються різні терміни, то звідси повинен випливати висновок про те, що законодавець надає їм різного значення. 26 Зміст, який вкладений у той чи інший термін і який оформлює правове поняття, є єдиним і обов'язковим для будь-яких суб'єктів пізнання права - вчених-юристів, суддів, посадових осіб, громадян. Проте існують певні відмінності щодо мовностилістичного оформлення текстів законів та підзаконних нормативних актів. Так, у підзаконних нормативних актах можуть широко використовуватися числівники, абревіатури, скорочення, технічні терміни. Проте в них вжиті в законах юридичні терміни не можуть змінювати своє значення. Однак у текстах законів, на відміну від підзаконних нормативних актів, може допускатися експресивність щодо вживання лексики (преамбули законів). У кінцевому вигляді підготовлений нормативний документ слід уважно прочитати та, за необхідності, зробити в ньому виправлення лексичних, граматичних, логічних і стилістичних помилок, уникнути повторів, ретельно проаналізувати й упорядкувати логічно-смислове викладення матеріалу. Перше редагування нового документа, як правило, здійснюється його автором (далі до справи підключаються професійні літературні редактори та цілі відділи у відповідних державних органах). Закони та підзаконні нормативні акти також суттєво відрізняються за своєю структурою. Так, підзаконні акти не містять преамбул, загальних, прикінцевих і перехідних положень як окремого структурного елемента. Для них характерно застосування додатків і прикладів, таблиць тощо. Як уже зазначалося, у статті 10 Конституції України передбачено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави. Працівники наукових та аналітичних підрозділів органів внутрішніх справ покликані знати особливості української мови, спеціальну юридичну термінологію, можливості та межі сування науково-технічних понять, які вживаються її правових актах, знати й відчувати норми української мови, п і і и патику, лексику. Мова та текст нормативних документів мають характеризу-щ пня такими найважливішими ознаками: правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним); - ЗМІСТОВНІСТЮ, яка передбачає глибоке осмислення проблеми, теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, проблеми й уникнення зайвого; послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; - багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах офіційно-ділового та наукового стилів, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень; - точністю, яка залежить від глибини знань та поінформованості упорядника нормативного документа, а також від його активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту; 27 - виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати ставлення до предмета; - доречністю та доцільністю, яка залежить від того, наскільки повно й глибоко оцінюється проблема, ситуація, інтереси, стан тощо. При створенні нормативних документів слід особливу увагу приділяти використанню мовних норм. Будь-який нормативний документ пишеться літературною мовою. Літературна мова є вищою формою вираження української національної мови, відшліфованою формою загальнонародної мови, якій властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість і розвинена система стилів. Мова нормативного документа безпосередньо не впливає на його зміст, але виражає ступінь його досконалості та точності. Зрозумілість документа значною мірою залежать від мови, якою він написаний, від правильного застосування мовних норм. Найбільше значення мають точність, доступність, ясність викладу проблеми та висновків. Нормативні документи мають будуватися за допомогою засобів юридичної техніки. Для оформлення нормативного документа існують спеціальні засоби та прийоми, що застосовуються винятково й переважно у сфері юридичної діяльності. При всій специфіці мова нормативного документа має відповідати нормам і правилам літературної мови. Від правильного вживання терміна часто залежить "упізнавання" проблеми. Мова нормативного документа характеризується особливою стилістикою, внутрішньою будовою, суто юридичними поняттями й термінами. Об'єктивна констатація фактів на лексичному рівні передбачає наявність термінологічної лексики й обмежене застосування фразеологізмів. На цьому рівні вимагається вживання саме книжної лексики із прямим значенням слів, що повинні точно і чітко називати поняття, явища. Основний компонент – загальновживана лексика. її характерна риса - однозначність. Образність має бути відсутня. Характерна "своя" власна, термінологічна лексика, що вже не використовується чи майже не використовується в інших сферах спілкування, представлено професіоналізми. В нормативних документах не лише багато різноманітних термінів, але й запозичень, інтернаціоналізмів. Іноді трапляються абревіатури (назви установ, організацій, служб, обладнань, систем). Важливо знати граматичні особливості мови нормативних документів. Однією з особливостей нормативних документів є узагальнене, абстраговане, "позачасове" вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки. Час представлений переважно теперішнім, постійної дії, що позначає безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. Наприклад: "Доказом може бути будь-яка річ, обставина" 28 У нормативних документах як засіб зв'язку мікротем тексту, логічного переходу в розгортанні думок вживаються форми майбутнього часу; переважають дієслова недоконаного виду, оскільки, як правило, йдеться про розвиток явищ, проблем. Відносні прикметники в мові нормативних документів переважають над якісними. Відсутній особовий займенник "я", проте часто вживані вказівні займенники (цей, той, такий). Для забезпечення зв'язності логічного викладу думки часто вживані займенникові слова: названий, відповідний, відомий тощо. У нормативних документах також вживаються типові словосполучення і відносні слова: відповідно до того, що; залежно від того.. .Частими є парні конструкції зі сполучниками: не тільки (не лише), але й... Послідовність логічного міркування передається словосполученнями і словами: наприклад, так, крім того, а саме, за винятком, тобто, таким чином, на відміну тощо. Віддієслівні іменники застосовуються частіше, аніж дієслова: виконання, вирішення, утворення, збереження, одержання, розв'язання тощо. Синтаксичні особливості мови нормативних документів У мові нормативних документів переважають речення із іменним присудком над простим дієслівним (бездоганне розв'язання проблеми). Вживаються пасивні конструкції (обговорюється питання, визначаються розміри, задовольняються вимоги, перерозподіляються сили і засоби). Характерні усталені словосполучення: має (мають) місце; існує думка; виходячи з: якщо правильно (справді)..., то; припустимо., тоді (в такому разі) і т. ін. Поширені дієприкметникові та дієприслівникові звороти, нормативні стереотипні конструкції, як-от: з метою; у зв'язку з тим, що (через те, що); з огляду на те, що; в порядку; зважаючи па те, що; зважаючи па викладене вище; відповідно до; згідно з; по лінії; оскільки... то; або усталені словосполучення: взяти до уваги; взяти за основу; таким чином та ін. Універсалізація форми висловлення думки полегшує сприйняття змісту нормативного документа, концентрує увагу на кожному його положенні, спрощує процес складання окремих документів У нормативних документах традиційний прямий порядок слів: підмет - перед присудком, узгоджене означення - перед означуваним словом, неузгоджене - одразу після означуваного слова, додаток -після керуючого слова, обставинні слова – ближче до слова. Наявні специфічні підсумкові конструкції: як зазначалося вище; у зв'язку з тим, що і та ін. Загалом у нормативних документах переважають складні речення, але не дуже великі за обсягом. Тексти мають кілька однорідних підрядних речень та однорідних членів речення, відокремлених слів, зворотів, вставних словосполучень. Особлива увага надається структурним особливостям мови нормативних документів. 29 Виклад тексту в нормативних документах містить певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень і тверджень. Це не лише словесно оформлені міркування, аналітичні положення, але й різні посилання, таблиці, виноски (йдеться про підзаконні акти) тощо. Текст нормативного документа чітко членується на абзаци. Стереотипна організація тексту виявляється у стандартизації, трафаретизації нормативних документів.