V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Бесіда

- Які існують форми мовлення?(усна і писемна)

- Чого слід дотримувати в усному та письмовому мовленні?

- Як ви розумієте твердження, що мовлення — це діяльність?

- Як ви плануєте працювати над удосконаленням того виду мовленнєвої діяльності, який вам поки що дається складніше?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (ЗА ВИБОРОМ)

► Підберіть текст. Перепишіть його. Складіть (письмово) план.

► Напишіть художній міні-твір (на вільну тему). Підготуйтесь переказувати його.

ДОДАТКИ ДО УРОКІВ

ПРО МОВИ

Горобчик говорить на ідиш По-польськи шепоче комиш:

— Коли до нас знову приїдеш?

— Коли у село прилетиш? Вивчаю ці мови, то й чути, Як хтось повторяє слова. Для того, щоб їх не забути. Нашіптує тихо трава.

Щось в кожному слові од музики, І форма своя, і свій лад. Коли я навчався румунської, Мені помагав виноград. Словечко рече:

— Полюби мене

— І словом новим доточи!..

— Російську я вчив з горобинами,

— Болгарську з черешнями вчив.

— Угорську порівнював з крилами, Що линуть, що плинуть, летять...

Природа всі мови осилила При спалахах тихих багать. Балакаю з травами вмитими. Зі мною говорять гаї. Природа про світ говоритиме, Як щиро ти любиш її, Коли ти до неї із ласкою, У серці не маючи зла... Шепоче щось довго татарською Мені степова ковила. Естонською каже щось чаєчка, Злітаючи в небо своє... Для мови, якої навчаюся. Підґрунтям лиш рідна стає.

Андрій М'ястківський

УКРАЇНСЬКА МОВА

Мово моя українська — Смутком багать продимлена

Батьківська, материнська, 3 хлібом у душу всмоктана,

Я тебе знаю невивчену — В поті людськім намокнута.

Просту, домашню, звичну, 3 кров'ю моєю змішана

Не з-за морів прикликану, І аж до склону залишена

Не з словників насмикану, В серці моїм.

Ти у мені із кореня — Ти звеш сюди

Полем мені наговорена. Добрих людей до бесіди.

Дзвоном коси прокована. Бесідо ж моя щирая,

В чистій воді смакована. Всіх я до тебе запрошую.

Тільки у вас я вірую, Люди мої хорошії!

Валентин Вичко

З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА

Що не річка, то мова — з-понад волзьких степів: це російська чудова — гуслів радісний спів. Що не річка, то мова — з-над Славути-Дніпра: українська чудова, як сопілкова гра.

Що не річка, то мова — До шипшини корал: Білоруська чудова — Ніжний видзвін цимбал. Від Русі розливались Три могутні ріки І тепер побратались На віки, на віки.

Дмитро Білоус

***

Я пив з шести золотодзвонних чаш, І ще не раз до них я повернуся. Я мав на світі шість великих щасть — До мов шести вустами доторкнувся.

Старослов'янська мово!

Древній мед

Із присмаком легким води святої!

Ти здатна ще віднині й наперед

Серця людські будить і непокоїть.

Латино, і тобою теж не раз

Вуста запраглі хочеться наповнить.

Як ти дивно свіжо збереглась,

Терпка гаряча кров биків жертовних!

Німецька мово!

Прохолодний вірш

З твердими кісточками стиглих вишень.

Тебе також мій дуже вдячний вірш

Невславленою зовсім не залишить.

Французька!

Золоте моє вино

Із славних виноградників тінистих.

У жилах підіймає кров воно

хвилями ясними душу чистить.

Російська мово, гарна і струнка!

Для мене є в тобі своя святизна.

Твій смак для мене смаком молока

Залишився із раннього дитинства.

0 мово українська!

Ти — вода

З кринички, над якою гнуться верби.

Холодна, і прозора, і проста,

А без води я вже давно помер би...

Юрій Бедрик

Мова, наша мова — Мова кольорова, В ній гроза травнева Й тиша вечорова. Мова, наша мова — Літ минучих повість. Вічно юна мудрість. Сива наша совість. Мова, наша мова — Мрійнику — жар-птиця Грішнику — спокута, Спраглому — криниця, А для мене, мово. Ти мов синє море, У якому тоне І печаль, і горе.

Мова, наша мова — Пісня стоголоса, Нею мріють весни. Нею плаче осінь. Нею марять зими, Нею кличе літо. В ній криваві рими Й сльози Заповіту. Я без тебе, мово, Без зерна полова, Соняшник без сонця. Без птахів діброва. Як вогонь у серці, Я несу в майбутнє Невгасиму мову, Слово незабутнє.

Юрій Рибчинський