Главная | Обратная связь

Економічні теорії Ж.-Б. Сея та Ф. Бастіа.

Тема 5: Еволюція класичної школи в першій половині 19 ст.

1.Економічні теорії Ж.–Б. Сея та Ф. Бастіа.

2.Теорія народонаселення та економічні ідеї Т. Мальтуса.

3. Економічні погляди та доктрина соціальних реформ Дж. С. Мілля.

Економічні теорії Ж.-Б. Сея та Ф. Бастіа.

До першої третини 19 ст. зусиллями представників класичної школи економічна наука сформувалася в цілісну систему уявлень про те, на основі яких принципів функціонує ринкова економіка. Ці знання давали можливість отримати загальну картину того середовища, у якому відбуваються господарські дії. Але всі деталі господарського механізму і порядок його роботи залишалися не до кінця зрозумілими, а отже, не завжди придатними до практичного використання.

Виникло протиріччя між потребами господарської практики і можливостями наданими економічною наукою. Остання могла вже пояснити, що являє собою ринкова економіка, але не цілком чітко могла відповісти на запитання, як вона працює.

Нездатність теорії адекватно відповісти на запитання господарської практики означала кризу економічної науки, вихід з якої почало шукати наступне покоління економістів. Цей пошук тривав за двома основними напрямками. Один, залишаючись вірним основним принципам класичної школи, спробував наблизити свої дослідження до нових економічних реалій та популяризував вчення А. Сміта та Д. Рікардо. Інший – поставив під сумнів ряд основних принципів класичної школи і піддав її серйозній критиці.

Найвизначнішим представником першого напрямку був Французький економіст Жан-Батіст Сей (1767 – 1832). Свою прихильність ідеям класичної школи він виклав у своїх працях «Трактат політичної економіки» (1803) та «Повний курс практичної політичної економії» (1828 – 1829) у шести томах.

Основну увагу Сей приділяє проблемі порушення рівноваги та її відновлення.

Теорія трьох факторів виробництва. У створені продукту беруть участь три основні фактори: праця, капітал, земля, роль яких якісно однозначна (вони формулюють вартість товару), але кількісно їхні частки в виробленому товарі не однакові. Після реалізації вартість розпадається на доходи, кожний з яких є винагородою за роботу того чи іншого фактору: зарплата – праці, прибуток – капіталу, рента – землі.

Теорія підприємництва. Як і основоположники класики Сей головним суб’єктом капіталістичної економіки бачить людину підприємливу. Однак, на його думку, підприємець працює не тільки заради власного збагачення, він також комбінує виробничі фактори заради створення споживчих благ. Підприємці створюють попит на виробничі блага та пропозицію споживчих благ. Через них відбувається розподіл багатства в суспільстві. Таким чином, Ж.-Б. Сей по-іншому порушує проблему розподілу багатства. Він вважає, що прибуток розпадається на процент і підприємницький дохід. Підприємницький дохід Сей відносить до заробітної плати: це оплата висококваліфікованої праці підприємця, яка пов’язана з талантом і відповідальністю організатора й керівника виробництва.

Теорія ринку («Закон Сея»). Суть теорії полягає в тому, що товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому виробництво одних зумовлює потребу в інших, постійно забезпечуючи потенційний попит. Завдяки цьому кризи надвиробництва неможливі. Розбіжність попиту та пропозиції може бути лише частковою і тимчасовою, поки те, що було зроблено з надлишком, не компенсується додатковим випуском того, чого бракувало.

Чотири закони ринку. Сей доводить, що ринок – це обмін товарів на товари, а гроші виконують тільки роль посередника в цьому обміні.

Розвиваючи цю думку, Сей формулює чотири закони ринку:

1. Чим більше виробників та екстенсивніший ринок, тим більше споживачів і тим прибуткові ший цей ринок для виробників,оскільки ціна зростає зі збільшенням попиту.

2. Кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності інших, оскільки вона формує ринок попиту. Успіх однієї галузі сприяє успіхові інших, стимулює загальний розвиток.

3. Імпорт сприятливо впливає на розвиток обміну, тому що, іноземні товари можна отримати, лише продавши свої.

4. Ті прошарки суспільства, які тільки споживають і нічого не виробляють, не примножують багатство країни, а розорюють її.

Фредерік Бастіа(1801 – 1850 ). Основні праці – «Економічні софізми» (1847), «Економічні гармонії» (1850).

Теорія послуг. В цій теорії виробництво трактується як обмін послугами. Внаслідок такого обміну створюється корисність, яка втілюється у вигляді товарів або послуг. Отже, Робітники створюють певну корисність, яка втілюється у готовому продукту.

Концепція «економічної гармонії». На думку Бастіа Капітал створюється у результаті намагань або відмов з метою отримання якої-небудь корисності у майбутньому. Отже, поступитись капіталом – означає позбавити себе зиску, зробити послуги іншій особі. Той, хто зробив послугу, таким чином має право на отримання відповідної винагороди, яка може бути у вигляді орендної плати. Ренти, процента.

Ринкова економіка в ученні Бастіа – це справжнє царство гармонії і волі, оскільки всі члени ринкового суспільства вимушені надавати один одному послуги і взаємну допомогу заради загальної мети.