Главная | Обратная связь

Теорія народонаселення та економічні ідеї Т. Мальтуса.

Томас Роберт Мальтус(1766 – 1834). Основна праця – «Досвід про закон народонаселення» (1798).

У цій праці формується основний закон народонаселення: кількість населення має тенденцію зростати в геометричній прогресії, тоді як засоби існування можуть збільшуватися тільки в арифметичній прогресії.

Результатом такої невідповідності стає поява надлишку населення, що у свою чергу породжує бідність, соціальні конфлікти, безробіття. Уникнути цього можна лише скоротивши народжуваність. До цього спонукають страх перед голодом і злиднями, а також мораль, відмова від ранніх шлюбів, щоб не збільшувати число «зайвих» ротів.

Якщо ж цих заходів виявляється недостатньо, то спрацьовують стихійні регулятори: епідемії, голод, війни, що зменшуючи кількість населення, відновлюють рівновагу.

Усякого роду соціальні допомоги, закони про бідність, не тільки не вирішують проблему, а лише загострюють ситуацію, оскільки пом’якшують тиск факторів голоду і злиднів, що веде до росту населення за межі можливостей забезпечення його засобами існування.

« Людина, що прийшла в зайнятий уже світ, - пише Т. Мальтус, - якщо її не можуть прогодувати батьки і якщо суспільство не має потреби в її праці, не має права на яку-небудь їжу; по суті, вона зайва на землі. На великому життєвому бенкеті природи для неї немає прибору. Природа наказує їй зникнути і не відкладаючи сама приведе до виконання свій вирок».

Спроба вивести єдиний і універсальний закон народонаселення, придатний для всіх часів і народів, виглядає занадто простим і малопереконливим. Проте поставлені Мальтусом проблеми зіграли важливу роль у розвитку економічної науки.

Значення теорії народонаселення. 1. Він першим звернув увагу на проблему обмеженості ресурсів і її вплив на економічні процеси;

2. Вперше поставив проблему про взаємовідношення людини з навколишнім середовищем.

Теорія «третіх осіб». «Непомірна пристрасть до нагромадження багатства, - пише Мальтус, - повинна вести до того, що продукти виробляються в кількості, яка перевищує можливе їхнє споживання». Заохочення нагромадження в цих умовах рівносильне заохоченню шлюбів і розмноженню людей в умовах нестачі їжі.

Протистояти цій руйнівній тенденції можуть лише споживчі потреби осіб, не пов’язаних з виробництвом, у яких є доходи.

Таким чином, наслідків пере нагромадження капіталу можна буде уникнути лише за рахунок екзогенного попиту «третіх осіб», тобто тих, хто безпосередньо не бере участь у виробництві товарів. До таких осіб Т. Мальтус відносить службовців, чиновників, духівництво, осіб вільних професій, земельних власників, а також зовнішня торгівля (експорт товарів).

Т. Мальтус ототожнював заощадження з інвестиціями, що не дозволило йому до кінця зрозуміти глибину проблеми «ефективного попиту». Але, незважаючи на це, він був біля витоків того напряму в економічній науці, який не погодився з ідеєю класичної школи про принципову рівновагу економічної системи та її здатність автоматично підтримувати рівновагу.