 |
|
Виникнення та діяльність республіканської та демократичної партій США
У 1828 р. на зміну Джеферсонівським республіканцям прийшла демократична партія. у створені якої вирішальна роль належала Президентові Джексону.Основною її опорою був Південь. Республіканська партія виникла в 1856 р.замість партій вігів. Основною метою РП була заборона рабства на території країни. РП одержала значну підтримку на півночі країни. Щоправда. республіканці спочатку не висували вимогу про повну заборону рабства в усій країні. а виступали за обмеження його старими кордонами- по 36-й паралелі. Під час президентської кампанії 1860р. у якій брало участь дві партії.республіканська, що захищала інтереси промислових і торговельних кілпівнічних штатів, фермерства, робітників та демократична, яка представляла інтнрнси рабовласників півдня. республіканська партія у передвиборчій кампанії висунула вимогузаборони поширення рабства на нові території, видання закону про гамстеди, уведення протекціоністських тарифів, які б сприяли розвиткові національної промисловості, збільшення кількості фабрик, заводів, робочих місць. Кандидатом у Президенти висунулиАвраама Лінкольна. Демократична партія ж переконувала, що масове звільнення рабів і їх переїзд на північ , призведе там до безробіття, зниження заробітної плати або навіть до рецесіїпівденних штатів. В результаті на виборах переміг А.Лінкольн. Основними нормативними актами Лінкольначасу війни були Закон про гамстеди(земельні наділи) та прокламація про ліквідацію рабства з 1 січня 1862року на території бунтівних штатів. Після війни в політичному житті США і надалі панували дві партії -Республіканська і Демократична.В умовах зміцнення цілісності країни та її економічного піднесення .в минулому залишиласнепримирима ворожнеса між ними. яка була спричинена різними підходами, щодо шляху розвитку США, проблеми рабства.Різниця між двома головними партіями ставала усе меншою. Це відбувалося головним чином тому , щовеликий промисловий і фінансовий капітал підпорядковував своїм інтересам обидві партії. Демократична партія скомпроментувавши себе в роки громадянської війни, поступово відновлювала свій політичний вплив, хоч і не могла відразу прийти до влади. Зберігаючи на Півдні опору голвним чином білих фермерів., Демократична партія в умовах промислово-фінансового піднесення заручилася підтримкою заліничних компаній, трестів, банкірських доміві втратила суто аграрний характер. До кінця 19 ст вона двічі провела в президенти свого кандидата - Клівленда.( 1885-89, 1893-1897рр). Політична перевага у цей період належала республіканській партії. РП відстоювала інтереси великого бізнесу на сході країни. Партія мала міцні позиції в найбільш розвинутих промислових регіонах. За неї голосувала значна частина робітників., міські дрібні підприємці. Основну увагу в цей період РП приділяла питанням економіки, в першу чергу промислового розвитку США, регулюванню грошово-кредитних систем і тарифів в зовнішній політиці. У соціальному планіза республіканцями зберігався статус партії-визволительки від рабства і прихильниці аграрної реформи( прийняття в 1862р гомсте-Акта). В політичному плані партія ввжала себе рятівницею єдності країни. Суттєвих відмінностей між політичними програмами обох партій не було. Основним питаннням ,що розділяло РП і ДП, були проблеми митних тарифів і грошового обігу та реформування федеральної служби. ДП виступала за зниження митних бар"єрів, що вело до зниження імпортних товарів. Рп , захищаючи промислових магнатів, відстоювала протекціонізм. Так у відповідь на підвищення Республіканцями митних податківу 1890 р на 50 %, демократи зменшили розмір мита до 39 %. ЧСерез 2 роки ,к оли до влади прийшла РП, мито було підняте до 57 %. Загалом до кінця 19 ст, США здійснювали цілеспрямовану протекціоністську політику, захищаючи американську промисловість від від іноземної конкуренції, що сприяло її зростанню. Одночасно протекціонізм забезпечував додаткові прибутки промисловцям, які підвищували ціни на товари усередині країни. Тарифи перетворилися на головне питання президентських виборів у 1888. З великим відривом переміг кандидат республіканців Гаррісон. який провів через Конгрес антитрестівський закон Шермана. В 1901 р президентську посаду обійняв представник республіканської партії Теодор Рузвельт. Період його правління називають "новою ерою". Він активно втручався в економіку, у справикорпорацій, в операції трестів, банків .залізниць. Вперше в історії країни керівник виконавчої влади почав реалізацію програми активного втручання держави в економіку. Реформаторська діяльність Рузвельта була розпочата галасливою кампанією проти зловживань трестів . Першим об"єктом антитрестівської ініціативи президента став залізничний трест "Норзерн секюрітіс кампані". Рузвельт добився судового рішення про розпуск цього тресту за звинуваченням у порушенні ним Закону Шермана. Рузвельт добився прискорення судочинства у справах про порушення антитрестівського законодавства і відкриття справ проти 44 корпорацій. Це створило Рузвельту славу руйнівника трестів. Політика ліберального реформізму, яку почав Рузвельт була популярною серед широких верств населення США , що дозволило йому на президентських виборах у 1904р бути переобраним на дроугий термін. Рузвельт продовжував проводити жорстку антитрестівську кампанію, відбулися нові судові процеси проти трестів. У 1906 році прийнято закон про чисті харчові продукти, який забороняв будь-які хімічні речовиниі консерванти при виготвлені ліків та продуктів харчування. За Рузвельта висувалося питання про економне витрачання природних ресурсів і рекультивацію занедбаних і виснажених земель. Було збільшено площі під заповідники і національні парки. Вибори 1912р. принесли перемогу демократу Вільсону. Отже, після 16 річної перерви до влади прийшла демократична партія. Вільсон протягом 1913-1914рр. здійснював політику ліберального реформалізму, яка отримала назву "Нова демократія". Він створив новий кабінет. Було прийнято новий тарифний закон, уведено знижені тарифні ставки на імпортні товари, дозволено безтарифний ввіз деяких продуктів і с/г товарів. Демократи розпочали реорганізовувати банківські та валютні системи. Країну поділено на 12 округів з федеральним резервним банком у кожному, що обєднував діяльність банків регіону. Всі 12 резервних банки підпорядковувались одному центру - федеральному резервному управлінню у Вашингтоні. Федеральна резервна система забезпечувала чітку централізаціюусієї кредитно-банківської системи США, що посилювало контроль держави над економічним життям країни. В 1914 р адміністрація Вільсона провела через Конгрес антитрестівський закон Клейтона, який забороняв цінову дискримінацію,корпораціям заборонялося продавати свою продукцію різним покупцям за неоднаковими цінами. Окремий закон про позики зробив доступним для фермерів кредит з низьким відсотком, закон про моряків поліпшив умови життя і праці на кораблях, законом Адамсона 1913 р введено 8-год робочий день для залізничників та інших. У 1913 р.за Вільсона штатами було ратифіковані 16 і 17 поправки до Конституції. В 16 поправці було сказано про введення для всього населення прибуткового податку. Згідно 17 поправки, сенатори федерального конгресу почали обиратися не законодавчими зборами штатів ,як це було раніше, а шляхом прямого голосування виборців.Подальший розвиток США визначався ситуацією, що була спричинена І-ю світовою війною