Главная | Обратная связь

Виникнення англійських колоній у Пн. Америці. Їх політичне та економічне становище. Організація управління.

Перша британська колонія у Пн. Америці (нині територія Пн. Кароліни) 1585 р., Уолтер Релі (через суворий клімат довго не проіснувала). Тубільне нас. спочатку доброзичливе до колоністів - з часом переходить до активного опору. Завоювання Нового Світу супроводжувалось і суперництвом між європейськими державами. Англійські колонії спочатку виникали лише на атлант. узбережжі, мали численне нас. (1664р.–з Нью-Амстердама англ. витіснили голландців, перейменована у Нью-Йорк ; Пенсильванія першою визнала деякі права жінок; XVII ст. – виникла Джорджія, переселялись колишні в’язні,замість в’язниці) Через брак роб. сили вин. рабство, спочатку це ‘’білі раби’’, потім – місцеве нас., а 1619р. у Вірджінію ввезено перших рабів-афроамериканців. Економічний розвиток нерівномірний. Основним промислом Пн. колоні - рибальство, основною галуззю промисловості – суднобудування. Зростала кількість ткацьких майстерень, майстерень з виробництва цегли, бляхи, виробів із заліза тощо. З часом англ. Таємна рада, Комісія з плантацій, торговельна палата видали постанови, що забороняли або обмежували в-во багатьох колоніальних виробів. У центральних колоніях (Пенсильванія та Делавер) розвивалося ферм. та поміщ. c/г, промисловість. У Південних колоніях економічний і соціальний розвиток залежав від великих землевласників, існували плантації де використовувалися раби,розвивалась промисловість, частина населення займалась торгівлею. З поч. XVIII ст. встановили поштовий зв'язок , у 1756 р. - регулярне пасажирське сполучення між Філадельфією і Нью-Йорком (150км=3дні). Гроші різні, переважно англ. та франц., домінував бартер. Виникали нові міста. У 1636 р. засновано Гарвард. коледж . У Філадельфії 1683 р. було відкрито першу початкову школу для дітей (діти з бідних сімей - безкоштовно, з багатших - платили ). Б.Франклін у тій же Філадельфії заснував публічну наукову академію (сер. XVIII ст.), яка згодом розвинулася у Пенсильванський університет. Має місце інтенсивна імміграція з Європи, Азії й Африки. Триває б-ба з індіанцями (гасло: "Добрий тільки мертвий індіанець"). Політико-економічні відносини з митрополією характеризуються політикою стримування економічного розвитку колоній, повним контролем за зовнішньою торгівлею. Діє Навігаційний акт (1651), закон про гербовий збір (1765), закон про заборону вивезу хутряних виробів без дозволу Англії, введено прямий податок на населення . Система колоніального управління склалася переважно в кін. XVII ст. До цього часу вин. 13 колоній. За правовим становищем колонії можна б поділити на 3 групи:

1) самоуправлінські (належали: Род-Айленд і Коннектикут - мали королівські хартії щодо надання їм самоуправління і практично становили своєрідні республіки ( всі органи управління обирало вільне населення). Існували законодавчі збори, які приймали законодавчі акти, а губернатор їх підписував),

2) королівські (8 колоній: Массачусетс, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вірджинія, Джорджія, Пн. і Пд. Кароліни. Управління ними, за королівськими хартіями, здійснювалося губернаторами, яких призначав англ. уряд і затверджував король. Але у 2 випадках колоністи домоглися створення законодавчого представницького органу. Законодавчі збори тут не мали великої сили, бо їх закони та рішення повинен був схвалити губернатор (мав право абсолютного вето), а також могла відмінити й Таємна рада в Англ. чи король. Губернатори призначали й відкликали всіх місцевих чиновників, суддів, податківців, їм підпорядковувались війська, поліція.),

3) приватні (3 колонії - Делавер, Меріленд і Пенсильванія). Губернаторів тут призначали власники колонії , обирались законодавчі збори.). Панівна верства у пн. колоніях – купці, промисловці та землевласники, у пд. колоніях – плантатори.

15. Війна американського народу за незалежність від Англії. "Декларація незалежності" 1776 р. (зміст та оцінка)

Захоплення Англією нових великих територій у Північній Америці зумовили необхідність у врегулюванні їх устрою,створення додаткового адміністративного апарату. Старі англ..колонії несли тягар цих додаткових витрат. В 1764 прийнято ряд законів,якими підвищено ввізне мито на цукор, вина, шовк. Невдоволення політикою англійської влади почало зростати. Виникають революційні клуби. Наймасовіше Сини свободи. Для організації боротьби в 1765 у Бостон приїхали представники 9 колоній. Цей з’їзд названий конгресом. Англійська влада відмінила гербовий збір,однак прийняло Закон про верховенство(підтверджував верховні права корони).У 1770 протистояння бостонів і англійців вилилось в акцію насильства. Остаточний розрив колоній з Англією був спровокований прийнятим в травні 1773 р. “чайним законом”; який надав Ост-Індській компанії привілегію на безмитну торгівлю чаєм в Америці. Це зачіпало інтереси колоністських торгівців і багаточисельних контрабандистів. Боротьба проти ввозу чаю вилилась в знамените Бостонське чаювання (грудень 1773р.), коли під керівництвом створеного в Бостоні комітету колоністів вантаж чаю був викинутий в океан. У відповідь англійський парламент видав серію “репресивних актів” (березень 1774р.), згідно з яким порт оголошувався закритим, Масачусетс позбавлявся колоніальної хартії. 1775 проведений у Філадельфії

У жовтні 1774 р. розпочалися військові сутички між патріотами і роялістами в штатах Кентуккі та Теннесі, а 8 квітня 1775 р. в Північній Кароліні розгорілася справжня громадянська війна. 19 квітня 1775 р. відбулася перша сутичка повстанців з англійським військовим загоном поблизу Бостона. Перемога під Бостоном призвела до вибуху патріотичних настроїв. Через три дні у таборі повстанців налічувалося 20 тис. чоловік.

Другий Континентальний Конгрес. У липні 1776 приступив до обговорення Декларації незалежності,проект якої підготував Джефферсон. Набула чинності 4 липня 1776 року. Декларація незалежності стверджувала: всі люди створені рівними, всі вони наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, серед яких — життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлюються уряди. І коли будь-яка форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд.

«Звичайно, обережність, — було сказано в Декларації, — радить не змінювати уряду з неважливих або тимчасових причин». Але коли довга низка зловживань розкриває намір віддати народ під владу необмеженого деспотизму, то народ «не тільки має право, а й зобов'язаний скинути такий уряд». Саме таким і було правління короля Великобританії. На доказ цього висновку Декларація перелічувала далі всі зловживання і кривди, вчинені королем та урядом Великобританії щодо колоній ( відмова затвердити корисні для колоній закони, свавільний розпуск законодавчих органів, податковій тягар,заборона переселення емігрантів, розквартирування війська без згоди колоністів, скасування суду присяжних та ін.), які давали останнім підставу для розриву державних зв'язків з Англією.

Декларація незалежності від імені і за уповноваженням народу проголошувала: «...колонії є і по праву повинні бути вільними і незалежними Штатами. З цього часу вони звільняються від усякого підданства британській короні і будь-який політичний зв'язок між ними і британською державою зовсім поривається». Колонії проголошували своє право на суверенітет, право оголошувати війну й укладати мир, вступати в міжнародні зв'язки, здійснювати всі ті права, які має незалежна держава.

Декларація незалежності була зустрінута з величезним ентузіазмом. Водночас Декларація виражала класові інтереси буржуазії і плантаторів, тому в ній не обумовлювалися права корінного населення Америки — індіанців. Всупереч проголошеним у Декларації принципам з її проекту був викреслений пункт, що засуджував рабство і торгівлю рабами, як «жорстоку війну проти самої природи людства». І все-таки проголошені в Декларації ідея рівності людей, право народу на революцію і утворення нового уряду мали величезне прогресивне значення. З прийняттям Декларації незалежності завершився перший етап американської революції і розпочався другий — формування нової держави і перемоги над її супротивниками.Боротьба за незалежність вимагала неабияких жертв від американського народу. Припинився англійський експорт . Внутрішні ціни на початок 1777 р. виросли у чотири рази. Значна частина населення була вимушена, кидаючи майно, переселятися до метрополії чи у Канаду.В проекті Декларації незалежності містився і пункт про скасування рабства, але рішуче запротестували плантатори і рабовласники, що були представлені в Конгресі, тому рабство збереглося.

16. "Статті Конфедерації" (СК) у США 1781 р.: передумови прийняття, зміст та оцінка.

Передумови. Слабкість центральних державних властей CШ відчувалася на кожному кроці. Штати мали свої конституції, збройні сили, закони, гроші, їх поточні цілі і й інтереси не завжди збігалися, що розуміла більшість керівництва б-би за незалежність. Уже в сер.1775 р. Б. Франклін склав і запропонував Конгресові проект "Статей конфедерації і постійного союзу", який був відхилений консервативним крилом, противниками незалежності. Була ще 1 спроба запропонувати Конгресу проект СК, але ситуація змінилася лише після проголошення незалежності. Було створено комісію з представників 13 штатів і які, взявши до уваги проект Франкліна, запропонувала Конгресові текст СК. Багато делегатів, у т. ч., з правового крила, вважали, що замість ліквідованої британської влади належить утворити свої центральні органи з "достатньою силою примусу". Однак ліве, радикальне крило, навпаки, вважало, що із здобуттям незалежності необхідність в об'єднанні штатів зникне . Але були і вагомі централізаторські чинники: війна проти Англії, боротьба з лоялістами, необхідність пошуків союзників на міжнародній арені, створення централізованих грошових фондів, економічний розвиток. Під тиском цих обставин Конгрес після тривалих дебатів прийняв у 11. 1777 р. СК, які дехто вважає першою конституцією США. Лише 1.03.1781р. СК набули сили закону.

Зміст. СК – 13 статей. Закріпили створення конфедерації США з 13 штатів (1ст); кожен штат зберігає своє верховенство (2ст.); об’єднання для загальної користі та захисту, рівність прав громадян (3ст.);. вільне пересування по території всіх штатів, злочинця видавали штату що його розшукує(4ст); створ. однопалатного Конгресу (щорічне обрання представників , кожен штат мав лише 1 голос), делегата не можна було затримати чи заарештувати під час засідання Конгресу, за винятком державної зради, кримінального злочину, свобода висловлювання в Конгресі; штати не могли укладати договори з іноземними державами без згоди Конгресу, як і укладати угоди між собою, не могли приймати титули, винагороди чи посади від правителів іноземних держав або самі роздавати дворянські титули(6ст.); порядок присвоєння військових звань під час війни ( 7ст.);Штати мали право на власні військові кораблі та збройні сили для безпеки штату + артилерія, боєприпаси на випадок війни + міліція для охорони громадського порядку. Штати не могли почати війну без згоди Конгресу, окрім випадку нападу ворога чи вторгнення індіанського племені. Формально Конгресу належала всі основні зовнішньополітичні функції. Конгрес – вища апеляційна інстанція у спорах між штатами, визначав й ціну монети, встановлював міру і вагу, регулював поштовий зв’язок, призначав всіх службових осіб армії та флоту (крім полкових офіцерів). Комітет штатів – виконавчий і вищий управлінський орган, що діяв в період між сесіями штатів (по 1 делегату від штату), обирав голову і користувався правами, наданими Конгресом.9ст. для прийняття законів, нпа та ін. рішень Конгресом і Комітетом потрібна згода мінімум 9штатів , перерва між сесіями не >6міс.

Статті конфедерації закріплювали революційні завоювання народу та визначали республіканську форму державного ладу колишніх колоній у Північній Америці, проголосивши утворення конфедерації та вічного союзу штатів. Згідно зі Статтями конфедерації, штати зберігали свій суверенітету внутрішніх і зовнішніх справах. Для керівництва загальними справами (оголошення війни та миру, підписання міжнародних договорів, створення збройних сил тощо) передбачалося щорічно скликати однопалатний конгрес із делегацій, які обирали законодавчі органи штатів. Кожний штат мав право надсилати від двох до семи делегатів, але мав лише один голос. Рішення повинні були прийматися кваліфікованою більшістю (не менше від дев'яти голосів). Конгрес не мав права втручатися у внутрішні справи штатів. Отже, Конгрес був не представницьким, а радше дипломатичним органом. У період між сесіями Конгресу його функції покладалися на Комітет штатів, котрий утворювався з представників від кожного штату (по одному). Однак Комітет, порівняно з Конгресом, мав обмежені права. Проголошений союз штатів був слабким, оскільки:

• не існувало загального бюджету союзу;

• Конгрес не мав права укладати торговельні угоди з іншими державами, запроваджувати митні тарифи, вводити інші податки для потреб союзу;

• був відсутній механізм реалізації постанов Конгресу;

• ліве крило в Конгресі та більшість фермерів вважали, що централізація несумісна з демократією.