Главная | Обратная связь

Методичні вказівки до вивчення теми

На початку вивчення теми «Управління підприємством» необ­хідно з'ясувати, що таке система взагалі і система управління під­приємством зокрема. Визначити, з яких елементів складається систе­ма управління підприємством виходячи з об'єктивної необхідності впливу суб'єктів управління на об'єкти. Звернути увагу на взаємо­зв'язок і взаємодію елементів системи управління підприємством.

Вивчення цієї теми передбачає, у першу чергу, приділення особ­ливої уваги існуючим принципам і методам управління, ієрархічно­му поділу управлінських функцій на загальні та спеціальні. Серед загальної сукупності методів управління виокремлюються декілька найбільш вагомих груп — це економічні, організаційні та соціальні методи, які найчастіше використовуються у процесі цілеспрямова­ного впливу суб'єкта управління на об'єкт. Тому найбільшу увагу слід приділити визначенню та дослідженню характеристик цих ме­тодів. При цьому необхідно пам'ятати, що функції планування, ор­ганізації, мотивації та контролю є основними функціями управління.

Крім того, реалізація управлінських рішень неможлива без відповід­них форм реалізації конкретних методів управління.

Система управління підприємством складається з певних елемен­тів які структуровані по вертикалі та горизонталі залежно від взаємовідносин і взаємопідпорядкованості суб'єкта управління та об'єкта управлінського впливу. В процесі структуризації виникає вертикальний ієрархічний поділ і горизонтальні ланки зв'язку. Об'єктивним відображенням створеної структуризації є організа­ційна структура управління підприємством. Вивчаючи тему, необхідно ознайомитися з передумовами по­будови організаційної структури управління підприємством, визна­чити типи та види структур управління. Слід звернути увагу на те, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин найпошире­нішими є структури лінійно-функціонального типу, який має велику кількість різновидів, — структури дивізіональні, матричні, цільові, програмно-цільові, командні, штабні тощо.

Процес побудови організаційної структури має циклічний харак­тер й у загальному вигляді певні стадії та етапи.

Необхідно пам'ятати, що залежно від розміру та форми власності підприємства існують певні особливості вибору організаційних структур для новостворюваних підприємств.

Слід розглянути необхідність і принципи формування вищих ор­ганів управління підприємствами та організаціями. Звернути увагу на те, що міністерства і комітети, державні корпорації і концерни є вищими органами прямого управління стосовно підпорядкованих їм підприємств та організацій. Визначити сукупність органів централі­зованого посереднього управління суб'єктами господарювання, а також спрямованість та ефективність адміністративної реформи в Україні. Ознайомитися із зарубіжним досвідом централізованого управління первинними ланками національної економіки.

 

При створенні раціональної структури управління фірмою необхідно правильно встановити чисельність зайнятих у сфері управління підприємством. Чисельність працівників функціональних підрозділів підприємства визначається на основі відповідних нормативів. Залежно від виконуваних функцій такими підрозділами можуть бути відповідні відділи, бюро, групи. Нормативи встановлюються науково-дослідними інститутами праці і відображаються в основних методичних рекомендаціях. На підприємствах найчастіше чисельність управлінського персоналу встановлюється у відсотках до чисельності робітників фіксується у штатному розписі підприємства.

Економічність апарату управління визначають за форму­лою відповідного коефіцієнта К_еу:

К_еу = К_с К_чу

 

де К_с - коефіцієнт відповідності існуючої структури на під­приємстві типовій структурі;

К_чу - коефіцієнт відповідності фактичної чисельності працівників апарату управління їх нормативній чисельності.

Допоміжними показниками економічності апарату управ­ління є:

■ питома вага чисельності управлінського персоналу в загальній чисельності працюючих;

■ кількість робітників, що припадають на одного пра­цівника управління;

■ питома вага фонду заробітної плати управлінського персоналу в загальному фонді заробітної плати всіх пра­цюючих.

Застосування згаданих показників є доречним при порів­нянні економічності управління в однотипних підрозділах підприємства.

 

завдання для самостійної роботи

 

Тест 3.1

1. Горизонтальна форма поділу праці на підприємстві — це:

а) технологічні зв'язки між окремими підрозділами;

б) розкладання обсягу роботи на окремі завдання;

в) оперативно-календарне планування діяльності підрозділів під­приємства;

г) форма, що охоплює і структурує складові внутрішнього сере­довища підприємства.

2. Вертикальна форма поділу праці на підприємстві спричинила:

а) виникнення структур управління;

б) появу окремих цехів;

в) появу поняття загальної структури підприємства;

г) поділ цехів на основні, допоміжні та обслуговуючі.

3. До функцій управління на підприємстві належать:

а) інновація;

б) організація;

в) мотивація;

г) кооперування.

4. Процес ефективного впливу на людей заради реалізації місії під­приємства називається:

а) контролем;

б) організацією;

в) мотивацією;

г) плануванням.

5. Способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив зага­лом, що необхідні для досягнення цілей підприємства, називаються:

а) методами управління;

б) чинниками продуктивності праці;

в) результатами організації праці;

г) плануванням діяльності трудового колективу.

6. Економічні методи управління підприємством реалізують мотиви:

а) соціальної поведінки людини;

б) зацікавленості у спільній праці;

в) застосування адміністративних санкцій;

г) матеріального інтересу участі людини у виробничих процесах.

7. Виробнича структура, коли кілька однотипних цехів можуть бути об'єднані, називається:

а) дивізіональною;

б) матричною;

в) корпусною;

г) цеховою.

8. До різновидів організаційної структури управління підприєм­ством не належить структура:

а) дивізіональна;

б)корпусна;

в) лінійно-штабна;

г) множинна.

9. До особливостей функціональної (штабної) організаційної струк­тури належить:

а) надійність контролю;

б) підпорядкованість підлеглих усім штабам одночасно;

в) оперативність управлінських рішень;

г) компетентне керівництво кожної функції управління.

10. Організаційна структура управління підприємством, яка передба­чає наявність функціональних підрозділів (штабів), що мають права керування і прийняття рішень, називається:

а) лінійно-штабною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійною.

11. Контроль як управлінська функція підприємства полягає в такому:

а) обліку результатів, досягнутих за певний період діяльності під­приємства;

б) перевірці своєчасності початку трудової зміни;

в) порівнянні фактично досягнутих результатів з плановими;

г) усі відповіді правильні.

12. Зазначте, за якою організаційною структурою управління штаби мають тільки дорадчі права щодо управління підприємством:

а) лінійною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійно-функціональною.

13. Фонд державного майна України виконує такі функції:

а) спрямовує зовнішньоекономічну діяльність;

б) розроблює плани фінансування бюджетних організацій;

в) реалізує програми приватизації державних підприємств;

г) займається проблемами стандартизації та сертифікації продук­ції підприємств.

14. Властивості функціональної структури управління:

а) малі витрати на утримання управлінського апарату;

б) високий ступінь компетентності управлінських рішень;

в) певна суперечливість в організації виконання управлінських рі­шень;

г) функціональні штаби мають дорадчі права, а остаточне рішен­ня приймає керівник.

15. Залежно від масштабу існують такі види поділу праці:

а) загальний;

б) колективний;

в) одиничний;

г) спеціалізований.

 

Тест 3.2

1. Суть управлінської діяльності полягає у:

а) залученні працівників до керівництва підприємством;

б) впливі на процес шляхом прийняття рішень;

в) використанні найновіших досягнень НТП в організації ви­робничих процесів;

г) незаперечному виконанні доведених «згори» розпоряджень.

2. Зміст «тихої управлінської революції» розкрива­ється в:

а) переході влади від власників до управлінців;

б) зростанні соціального статусу людей, які займаються управ­лінською діяльністю;

в) виділенні управління в окремий фактор виробництва;

г) вдосконаленні організації праці управлінців.

3. Виділенню управління в окрему сферу діяльності сприяли:

а) ріст виробництва та його ускладнення;

б) загальний суспільний поділ праці;

в) зростання вимог до знань і навиків на виробництві.

4. У світовій практиці використовуються такі інстру­менти управління:

а) культура;

б) ринок;

в) політичні мотиви;

г) економічні бачення;

д) ієрархія.

5. Ринок як інструмент управління характеризується:

а) економічною свободою людини;

б) підпорядкуванням особистісних інтересів членів колективу загальним;

в) дією законів попиту і пропозиції;

г) рівновагою інтересів;

д) дією економічних норм і нормативів.

6. Культура як інструмент управління передбачає ви­користання:

а) бачення майбутнього стану керованого об'єкта;

б) норм поведінки, визнаних суспільством;

в) набору вимог щодо освітнього, наукового, мистецького рів­нів розвитку керівника.

7. Найбільш поширеними концепціями управління є:

а) соціальна;

б) ординалістична;

в) раціоналістична;

г) ринкова;

д) неформальна.

8. Якщо фірма (підприємство) розглядається як від­крита система, яка вчасно реагує і пристосовується до умов зовнішнього середовища, то концепцію управління такою фірмою прийнято називати:

а) ринковою;

б) неформальною;

в) маркетинговою;

г) соціальною.

9. Якщо успіх фірми залежить від внутрішніх факто­рів, то концепцію управління нею називають:

а) ординалістичною;

б) раціоналістичною;

в) соціальною; г)виробничою.

10. Стратегічне управління - це:

а) вироблення стратегії підприємства на основі прогнозів май­бутнього стану середовища;

б) розрахунок планових показників використання усіх видів ресурсів;

в) розробка бізнес-плану підприємства.

11. Сучасні системи управління підприємством по­винні задовольняти таким вимогам:

а) простота;

б) гнучкість;

в) наявність ієрархічного ланцюга;

г) невелике число рівнів управління;

д) побудові структури управління за функціональним прин­ципом;

є) невеликі підрозділи з кваліфікованими фахівцями.

12. Основні принципи управління розробив:

а) Ф. Тейлор;

б) А. Маршалл;

в) А. Файоль;

г) Ч. Бебідж.

13. Здійснювані на підприємстві операції поділяються на такі групи:

а) виробничі;

б) технічні;

в) комерційні;

г) економічні;

д) фінансові;

є) обчислювальні;

є) охорона майна і осіб;

ж) адміністративні.

14. Не належать до принципів управління:

а) дисципліна;

б) чіткий розподіл праці;

в) адміністративний вплив;

г) функціональні взаємовідносини;

д) заохочення ініціативи; є) рівна оплата праці;

є) мотивація високопродуктивної праці.

15. Дотримання ієрархічного ланцюга як принципу управління передбачає:

а) наявність у підлеглих одного управлінця;

б) виконання розпоряджень вищого лінійного керівника;

в) матеріальну відповідальність за невиконання розпоряджень;

г) передачу управлінських рішень «згори донизу».

16. Методи управління поділяються на:

а) виробничо-технічні;

б) організаційні;

в) економічні;

г) адміністративно-правові;

д) соціально-психологічні;

є) ринкові.

17. Наказ є формою впливу:

а) економічного;

б) соціального;

в) психологічного;

г) адміністративно-правового;

д) матеріального.

18. Основна мета використання економічних методів управління полягає у:

а) створенні умов для вільного вибору підприємцем роду діяль­ності;

б) створенні умов та заінтересованості працівників і виробни­чих ланок у високих кінцевих результатах;

в) пропорційний розподіл прибутку між окремими виробни­чими ланками підприємства.

19. Економічні методи управління не включають:

а) матеріальне стимулювання;

б) планування;

в) матеріальну відповідальність;

г) ціноутворення;

д) групування;

є) розпорядження;

є) податки;

ж) державне регулювання.

20. Соціально-психологічні методи управління перед­бачають:

а) вивчення соціальних запитів та інтересів колективу;

б) розпорядчий вплив на працівників;

в) аналіз соціальної структури колективу;

г) встановлення економічних нормативів по праці і заробітній платі;

д) вивчення умов стабільності колективу та умов життя пра­цюючих.

21. Організаційна структура управління - це:

а) кількість функціональних підрозділів на підприємстві;

б) склад організаційно відокремлених підрозділів підприємст­ва та зв'язки, що існують між ними;

в) чисельність і методи впливу вищих керівників підприємст­ва на структурні підрозділи.

22. Найбільш поширеними типами організаційних структур управління підприємством є:

а) лінійна;

б) виробнича;

в) адміністративна;

г) лінійно-штабна;

д) функціональна;

є) матрична;

є) об'єднана;

ж) дивізіональна;

з) множинна.

23. Лінійна структура управління підприємством ви­користовується:

а) на невеликих підприємствах з малою чисельністю працю­ючих;

б) на підприємствах, що випускають однорідну і нескладну продукцію;

в) на підприємствах приватної форми власності;

г) на підприємствах-монополістах;

д) на підприємствах з неперервним циклом виробництва.

24. Якщо спеціальні підрозділи при лінійних керівни­ках виконують дорадчі, а не розпорядчі функції, то така структура управління називається:

а) штабною;

б) функціональною;

в) лінійно-штабною;

г) матричною.

25. Перевагами функціональної структури управління є:

а) безпосередній вплив на лінійних виконавців;

б) функціональний керівник несе повну відповідальність за окрему ділянку роботи;

в) можливість використання економічних методів управління;

г) підвищення якості управлінських рішень;

д) незначна кількість організаційних підрозділів.

26. Недоліками лінійно-штабної структури управлін­ня є:

а) ріст числа і складності ділових зв'язків;

б) протиріччя в управлінських рішеннях;

в) ріст управлінських витрат;

г) зниження оперативності управління;

д) персональна відповідальність лінійного керівника за при­йняті рішення та їх виконання.

27. Наявність відділень є характерною для структури управління:

а) функціональної;

б) множинної;

в) дивізіональної;

г) матричної.

28. Відділення - це:

а) продуктово-ринкова одиниця;

б) спеціальний штат на підприємстві;

в) підрозділи підприємства, які займаються загальними пи­таннями;

г) підрозділи виробництва і збуту.

29. Для матричної структури управління є характер­ним:

а) незначна кількість рівнів управління;

б) наявність групи конкретних нових видів продукції або про­ектів;

в) керівникам проекту передаються співробітники і ресурси функціональних підрозділів;

г) використання на підприємствах, що випускають обмежену номенклатуру продукції.

30. Множинна структура управління використовується у зв'язку з:

а) диверсифікацією виробництва;

б) розвитком інформаційних технологій;

в) тиском конкурентів і необхідністю пошуку оптимізації структури управління;

г) послабленням адміністративного впливу на виробництво;

д) зменшення державного тиску на виробників; є) розвитком зовнішньої торгівлі.

 

ТЕСТ 3.3

Управління — це...

а) здійснюваний постійно інтегрований процес планування, орга­нізації, директирування і контролю, які необхідні для досягнення місії й множинних цілей фірми;

б) організація, аналіз, контроль;

в) процес поєднання ресурсів для досягнення поставленої мети;

г) особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп на ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу;

д) процес планування, організації, мотивації і контролю, необхід­ний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації;

е) усі відповіді правильні;

ж) усі відповіді неправильні.

2. Специфічна діяльність з формування структури певного суб'єкта господарювання, координації внутрішніх підрозділів, роз­поділу повноважень і відповідальності між конкретними керівни­ками та виконавцями є однією із функцій управління. Це ...

а) організація;

б) мотивація;

в) планування;

г) регулювання;

д) контроль.