 |
|
Вимоги до змісту курсової роботи
ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Початковим етапом опрацювання теми студентської курсової роботи є написання обґрунтування. Обґрунтування теми є короткотривалим, але надзвичайно важливим моментом, оскільки у цей період викристалізовується сутність наукового дослідження: визначається актуальність обраної теми; формується об'єкт; предмет; мета; завдання дослідження.
Визначення вищезазначених понять полегшує подальше виконання роботи.
Зокрема, обґрунтування є основою для написання «ВСТУПУ», який здебільшого оформляють на заключному етапі роботи.
Обґрунтування теми повинно бути чітким і лаконічним. Структура обґрунтування (2-3 стор.) така: титульний аркуш - 1 стор.; зміст роботи 1-2 стор.; безпосередньо текст обґрунтування, що містить:
- актуальність теми;
- зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами;
- мету дослідження;
- завдання дослідження;
- об'єкт дослідження;
- предмет дослідження;
- робочу гіпотезу (є необов’язковою);
- методи дослідження;
- організацію дослідження і контингент обстежуваних;
- наукову новизну одержаних результатів;
- практичне значення одержаних результатів;
- шляхи впровадження результатів дослідження.
Обґрунтування теми дослідження обговорюється та затверджується на засіданнях випускової кафедри та є підставою для її затвердження на раді відповідного факультету.
Назва студентської курсової роботи повинна бути, за можливістю, короткою (10-12 слів), вказувати на мету дослідження і його завершеність. Назва має віддзеркалювати об'єкт і предмет дослідження, але не дублювати їх. Іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.
У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...», «До питання...» та ін., в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.
Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку галузі фізичного виховання та спорту, особливо на користь суспільства. Актуальність теми обґрунтовує вибір проблеми, висвітлюючи:
- зв'язок наукової проблематики курсової роботи з основними тенденціями розвитку фізичного виховання та спорту, її соціальне значення;
- важливість проблеми, яка вирішується в роботі для практики обраної спеціальності, що її розв'язання є на часі;
роль наукових колективів й окремих дослідників, які зробили значний внесок у розв'язання поставленої проблеми.
Об'єкт дослідження - це та частина об'єктивної реальності, що привернула увагу суб'єкта дослідження.
Предмет дослідження - це та частина об'єкту дослідження, ті його властивості, відносини, які досліджують з певною метою в існуючих умовах і обставинах.
Робоча гіпотеза - визначає стратегію дослідження, виконує його спрямовуючу роль. Гіпотеза вказує орієнтовні шляхи розв'язання проблеми. У процесі виконання роботи гіпотеза може підтвердитися, а може не знайти підтвердження, що також є позитивом для проведеного дослідження.
Зміст такої роботи передбачає: вступ, який чітко і коротко обґрунтовує вибір теми роботи, її актуальність, об'єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання, наукову новизну і практичне значення дослідження. Оскільки у вступі потрібно подати загальну характеристику роботи, рекомендується на заключному етапі роботи, коли вже достатньо з'ясовані її результати, повернутися до кінцевого редагування змісту вступу.
Обсяг вступу не повинен перевищувати 3-4 сторінки. Виконання завдань дослідження вимагає ґрунтовного опрацювання основних літературних джерел за обраною темою. Для їх знаходження необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр, бібліотеки вищого навчального закладу, провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, списки літератури, посилання у підручниках, монографіях, словниках та ін. Під час таких пошуків необхідно з'ясувати стан дослідження обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати у роботі загальновідомих істин, конкретніше визначити напрям та основні розділи свого дослідження (Додаток Г).
Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури до кожного розділу роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати у будь-якому порядку залежно від мети чи етапу дослідження. Сформовану картотеку необхідно надати для перегляду науковому керівникові, котрий порекомендує, які праці треба вивчити в першу чергу, а також такі, які слід вилучити з картотеки або додати до неї. Після узгодження з керівником наповнення картотеки з'ясовується, що є в наявності у бібліотеці ВНЗ, міста та розпочинається вивчення літературних джерел.
Вивчення наукової літератури треба починати з праць, у яких проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Переглянувши зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звертаються до передмови, де розкрито призначення видання і завдання, поставлені в ньому автором. Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виокремити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі незнайомі слова, необхідні цитати (цифри, факти, умови, аргументи), якими оперує автор при доведенні основної ідеї статті.
Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати сутність роботи, щоб виписувати тільки те, що належить до теми дослідження. Виписувати цитати треба на один бік окремих аркушів паперу стандартного розміру, це допомагає краще орієнтуватися у накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата (приклад, цифровий матеріал) має супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. коли думки іншого автора видають за особисті, Вважається грубим порушенням літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат коли думки іншого автора видають за особисті.
Кожен раз, коли студент користується думкою будь-якого автора, він повинен вказати прізвище автора і поруч у дужках поставити номер, який стоїть у бібліографічному списку проти прізвища цього автора. Наприклад: «...На думку професора А. М. Шльоміна [26], під спеціальною руховою підготовкою розуміється...».
Коли подається цитата, необхідно вказати номер і сторінку її джерела: В.І. Лях пише: «Координаційні здібності визначаються…» [12, 3]; або: На думку деяких авторів, фізична підготовка є невід'ємною частиною системи... [2, 8, 11, 14]. Проте це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.
Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про питання, яке вивчається.
Розділ 1 - «Стан питання» - пишеться обов'язково за спеціально розробленим планом. Закінчується цей розділ коротким висновком (резюме), в якому узагальнюються основні положення, які автор роботи хотів би виділити. Обсяг розділу залежить від кількості проаналізованої літератури та виду наукової праці і становить 20% від загального.
Розділ 2 - «Методи та організація досліджень» - містить опис методів дослідження, за допомогою яких будуть вирішуватися поставлені завдання. Якщо студент розробляє новий метод дослідження або прилад, за допомогою якого буде проводитися дослідження, він повинен детально описати його.
Описуючи організацію дослідження подають інформацію про час і місце проведення експериментальної частини роботи, контингент, який обстежують (вік, стать, соціальний статус, кількість, спортивна кваліфікація тощо), умови проведення занять та хто їх проводить. Обсяг цього розділу 2-3 сторінки для курсових робіт.
Розділ 3 - «Результати дослідження та їх обговорення» - основа будь-якої студентської наукової роботи, в тому числі і курсової. У ньому описують: проведені спостереження, експерименти; аналізуються отримані результати; дається всебічний і об'єктивний аналіз фактичного матеріалу; робляться узагальнення. До того результати власних досліджень порівнюють з літературними даними та результатами контрольних груп. Варто зазначити, що саме цей розділ свідчить про рівень теоретичної підготовки студента, його вміння аналізувати отримані дані, робити правильні висновки. Для кращого сприйняття тексту у ньому можна і потрібно подавати ілюстративний матеріал (рисунки, графіки) або подавати фактичний матеріал у вигляді зведених таблиць (додаток Д). Студент не повинен перевантажувати цей розділ робочими таблицями і графіками, якщо є можливість винести їх у додаток.
Практичні рекомендації - пишуться, зазвичай, на 1-1,5 сторінках і містять конкретні практичні поради автора, які, на його думку, необхідно впровадити у практику фізичного виховання (спортивного тренування, занять з фізичної культи, фітнесу і ін.).
Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета - підсумки проведеної роботи.
Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних суджень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали меті роботи та поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті дослідження, а й недоліки та проблеми практичного функціонування дослідження, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення.
Список використаних джерел (бібліографія) - відображає обсяг роботи, яку виконав студент, аналізуючи їх, рівень його знань і вміння працювати з літературою. Усі використані джерела нумеруються і розташовуються в списку за алфавітом або в порядку їх цитування відповідно до правил оформлення бібліографії (додаток Е).
Виконання курсової роботи передбачено навчальними планами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.
Для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальностей «Фізичне виховання», «Здоров’я людини» з дисциплін:
1. Підвищення спортивної майстерності (3 курс);
2. Теорія і методика викладання спортивних дисциплін (3 курс);
3. Теорія і методика фізичного виховання (4курс).
Для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності «Фізичне виховання» - організація і методика спортивно-масової роботи.
Терміни подачі курсової роботи студентами визначаються кафедрою відповідно до графіку навчального процесу.