Главная | Обратная связь

Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.

Ця група показників найбільшою мірою характеризує рівень економічного розвитку, тому що показує – прямо або побічно – якість, стан і рівень використання основного й оборотного капіталу країни, трудових ресурсів.Не вдаючись у докладне перерахування й методику розрахунку показників цієї численної групи, можна виділити з них:а) продуктивність праці (у цілому, по промисловості й сільському господарстві, по окремих галузях і видам виробництв);б) капиталоемкость одиниці ВВП або конкретного виду продукції;в) фондовіддачу одиниці основних фондів;г) матеріалоємність одиниці ВВП або конкретних видів продукції.Важливою умовою при аналізі цієї групи показників є необхідність розгляду їх не окремо, а у зв’язку один з одним. Так, висока продуктивність праці може бути досягнута ціною надмірної інтенсифікації праці або величезних капітальних витрат і матеріальних ресурсів В національній економіці широко використовується система конкретних показників економічної ефективності. Основні з них:продуктивність суспільної праці, ефективність використання основного капіталу та матеріальних ресурсів, трудомісткість, капіталомісткість і матеріаломісткість національного продукту тощо.Продуктивність праці (Пп) – ефективність використання робочої сили або відношення виробленого продукту (П) до кількості праці: Пп = П / кількість праці. Продуктивність праці характеризує обсяг продукту, виробленого за одиницю часу або одним працюючим. Ефективність використання основного капіталу (“продуктивність” капіталу), або капіталовіддачу, характеризує обсяг суспільного продукту (П), що припадає на одиницю основного виробничого капіталу (основних виробничих активів). Вона обчислюється, як частка від ділення виробленої за рік продукції на вартість використаних (або наявних) основних засобів: Капіталовіддача = П / вартість основного капіталу Ефективність використання матеріальних ресурсів, або матеріаловіддача, показує, який обсяг продукту виробляється у даному році на одиницю матеріалів (оборотного виробничого капіталу, що міститься у природних ресурсах, – сировині, матеріалах, паливі й енергії): Матеріаловіддача = П / вартість матеріалівтТрудомісткість продукту – показник, протилежний показнику продуктивності праці, який характеризує витрати праці (робочого часу) на виробництво одиниці продукції у даному році: Трудомісткість продукту= кількість праці / П. Капіталомісткість – показник, протилежний показнику ефективності використання основного капіталу (активів) – відношення вартості основного капіталу до річного випуску продукції з допомогою цих засобів. Він характеризує витрати (кількість) основного капіталу (активів) на одиницю продукту: Капіталомісткість =вартість основного капіталу / П .Матеріаломісткість продукту – показник, протилежний показнику матеріаловіддачі, характеризує витрати матеріалів в розрахунку на натуральну одиницю або на гривню вартості виробленої продукції.тВимірюється у фізичних одиницях, у грошовому виразі або у відсотках, які складають вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції: Матеріаломісткість =вартість матеріалів/П .Для порівняльної оцінки ефективності національної економіки в різних країнах використовується показник виробництва валового внутрішнього продукту або національного доходу на душу населення. Такі показники більш повно характеризують рівень розвитку народного господарства, зміни в рівні життя сімей і окремих індивідів у країні. Наприклад, національний дохід може суттєво збільшитися, але якщо при цьому населення також зростає швидкими темпами, то рівень життя в розрахунку на душу населення може бути відносно стабільним (постійним) або навіть зменшуватися. Таке становище в Індії, Китаї і ін. Отже,такі показники обчислюються шляхом ділення ВВП (або НД) чи інших подібних макроекономічних величин на середньорічну кількість населення країни.

11. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.Структура економіки — багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи. Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні.Треба зауважити, що економіка формується під впливом багатьох факторів, а не тільки структурних зрушень. Водночас є доцільним виділення з усієї сукупності факторів економічного зростання промислового виробництва впливу, який справляють структурні зміни на розвиток економіки. Для цього й розраховується структурний ефект. Він позитивний, якщо швидке зростання індексу структурних змін супроводжується великими темпами зростання економіки. Він негативний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, спостерігається застій або зниження обсягів виробництва.Відтворювальні пропорції характеризують співвідношення: між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю; між споживанням та нагромадженням; між виробничими галузями та інфраструктурою. Пропорція між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю характеризує співвідношення вартості зношених засобів праці (амортизація) і вартості спожитих у виробництві предметів праці (проміжний продукт), що в сукупності становить фонд заміщення, та величини новостворе-ної вартості (чистої продукції) за рік. Пропорція між нагромадженням і споживанням виражає співвідношення частин чистої продукції, які спрямовуються на виробниче нагромадження та створення резервних фондів (фонд нагромадження), і вартості матеріальних благ, які використовуються на особисте споживання населенням (фонд споживання). До відтворювальних пропорцій, що обумовлюють темпи структурних зрушень в економіці, відносять також пропорцію між галузями, які виготовляють продукцію в матеріальній формі, та галузями, які забезпечують функціонування їх (інфраструктурою).

12. Соціальна структура економіки.Важливою характеристикою економічної системи є її соціальна структура. Соціальна структура відображає розподіл національної економіки за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення. Соціальна структура характеризує співвідношення між:організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);групами населення за рівнем доходів (диференціація доходів різних груп населення).