Главная | Обратная связь

Класифікація правових актів управління (адміністративних актів).

В основу класифікації актів державного управління покладено найсуттєвіші їх ознаки, що дозволяє з'ясувати їх правову при­роду й значення в здійсненні завдань державного управління. В науці адміністративного права акти управління класифікують за різними критеріями: а) за юридичними властивостями; б) за дією в просторі; в) за характером компетенції органів, які їх видають; г) за органами, які видають акти. Але найбільш практично значущою є класифікація актів залежно від юридичних властивостей і суб'єктів права видання актів. За юридичними властивостямиакти державного управління поділяють на нормативні, індивідуальні та змішані. Нормативні акти встановлюють загальні правила поведінки, норми права. Вони регламентують однотипні суспільні відносини в певних галузях. Ці акти здебільшого призначено для довгострокового та багаторазового їх застосування. Індивідуальні акти розв'язують конкретні питання управління й не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. Різновидом актів управління є змішані акти, що містять як норми права, так і рішення щодо конкретних управлінських справ і ненормативні приписи. За суб'єктами права видання актівїх класифікують на акти, які видають Президент України, Кабінет Міністрів України центральні та місцеві органи виконавчої влади. На підставі чинного законодавства можна виділити такі ос­новні форми актів виконавчої влади: укази, постанови, розпорядження, рішення, накази, інструкції. Укази - це акти Президента України, видані в межах його компетенції на основі та на виконання Конституції і законів України. Укази можуть бути як нормативні, так і індивідуальні. Постанови — акти управління переважно нормативного ха­рактеру, які приймають на вищому й центральному рівнях виконавчої влади в колегіальному порядку з важливих питань державного будівництва. Розпорядження — це, як правило, індивідуальні акти управління, які приймають одноособово на всіх рівнях управлінської ієрархії держави. Накази — це акти управління, видані в процесі здійснення єдиноначальності відповідними посадовими особами органів виконавчої влади. Перший тип наказу можна назвати приписом, другий — забороною. Припис, виданий усно, і з негайним строком виконання, має характер команди. Накази, залежно від характеру питань, що ними регулюються, можуть бути як нормативни­ми, так і індивідуальними. Інструкціями називаються акти управління, що визначають порядок здійснення певних дій, робіт тощо. Укази, постанови, розпорядження, рішення, накази можуть бути нормативними та індивідуальними. Інструкції завжди є нормативними. Акти управління за суб'єктами, що їх видали, поділяють на такі види: Президент України видає укази та розпорядження. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає постанови та розпорядження. Міністри видають накази, інструкції, розпорядження в ме­жах своєї компетенції. Державні комітети приймають постанови. Голови державних комітетів видають накази та розпорядження. Відомства видають накази, постанови, інструкції, правила, положення. Інструкції, правила, положення затверджують наказами. Місцеві державні адміністрації приймають рішення та ви­дають розпорядження. Керівники відділів, управлінь та інших підрозділів місцевих державних адміністрацій видають накази та розпорядження. Керівники державних підприємств і установ видають нака­зи та розпорядження. Крім цього, вони можуть затверджувати такі нормативні акти, як положення й правила.