 |
|
І.Уявлення про життя та еволюційні ідеї в Стародавньому Світі та Середньовіччі.
Міфологічні та релігійні уявлення про життя
підготувала студентка:
4 курсу 4 групи
Подолян Юлія Миколаївна
Перевірила викладач
Сорокіна Світлана Іванівна
Умань-2013
Зміст
Вступ………………………………………………………………………....3
І.Уявлення про життя та еволюційні ідеї в Стародавньому Світі та Середньовіччі……………………………………………………………..…4
ІІ.Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен……..7
ІІ.1.Ранні релігії стародавніх слов′ян…………………………………..7
ІІ.2.Міфологія східнослов'янських племен………………………….11
ІІІ.Окремі релігійні уявлення про життя…………………………………...18
Висновки……………………………………………………………………...21
Список використаних джерел ………………………………………………22
Вступ
Життя – одне з найскладніших явищ природи. З глибокої давнини воно сприймалося як щось таємниче в не пізнане – ось чому над питанням його походження завжди йшла гостра боротьба між матеріалістами та ідеалістами.
Деякі прихильники ідеалістичних поглядів вважають життя духовним, нематеріальним началом, що виникло в результаті божественного творіння.
Матеріалісти ж, навпаки, вважають, що життя на Землі виникло з неживої матерії шляхом самозародження (абіогенезу) або було занесене з інших світів, тобто є породженням інших живих організмів.
За сучасними науковими уявленнями, життя – це процес існування складних систем, що складаються з великих органічних молекул і неорганічних речовин, здатних самовідтворюватися, саморозвиватися і підтримувати своє існування в результаті обміну енергією і речовиною із навколишнім середовищем. Таким чином, сучасна біологічна наука стоїть на матеріалістичних позиціях. Проте питання про походження життя остаточно не вирішене.
За час існування людства виникало безліч різноманітних припущень та гіпотез походження.
В давні часи домінували міфологічні та релігійні уявлення про життя. Світобачення тогочасного людства мало теологічний характер. Спочатку люди вірили в прямий зв'язок живого із неживим, проводили певні культи та обряди, наділяли різноманітні об’єкти природи людськими рисами або ж надприродньою могутністю.
Також люди пояснювали єдність походження рослинництва та тваринництва із елементами неживої природи як творіння Творця. Із початком зародження та поширення різноманітних релігій, погляди щодо створення Всесвіту дещо запозичувалися з попередніх вірувань людства, але розвивалися й нові бачення виникнення життя.
І.Уявлення про життя та еволюційні ідеї в Стародавньому Світі та Середньовіччі.
Ідеї розвитку живої природи вперше зустрічаються в працях давніх матеріалістів Індії, Китаю, Месопотамії, Єгипту, Греції. Ще на початку І тис. до н.е. в Індії існували філософські школи, які відстоювали ідеї розвитку матеріального світу (в тому числі і органічного) із «праматерії». Ще в більш ранніх текстах Аюрвед стверджується що людина походить від мавп, які жили близько 18 млн. років тому (при сучасному літочисленні) на материку, який з’єднує Індостан та Південно-Східну Азію.
Згідно цих уявлень, близько 4 млн. років тому предки сучасних людей перейшли до колективного добування їжі, а сучасна людина з′явилася менш ніж 1 млн. років тому.
В Китаї за 2 тис. років до н.е. проводилася спеціальна селекція для виведення різних порід великої рогатої худоби, коней, риб і декоративних рослин. В кінці І тис. до н.е. там вже були поширені навчання про можливості перетворення в процесі еволюції одних живих істот в інші. В працях давніх філософів країн Середземномор′я розвиток отримали аналогічні погляди. Так, Геракліт Ефеський (представник іонійської школи грецьких філософів, які жив у VI ст. до н.е.) вважав що всі живі істоти в тому числі і людина, розвивались природнім шляхом із первинної матерії. В суперечках з філософами-ідеалістами, грецькі матеріалісти V-IV ст. до н.е. ставлять проблему розвитку вищої розумної істоти шляхом сполучення простих, більш примітивних станів матерії. Одиниці, які збереглись за допомогою розмноження, дають початок новим вдалим сполученням. У «гіганта думки» Арістотеля (V ст. до н.е.) зустрічаються висловлювання про розвиток живої природи, на основі знань загального плану вищих тварин, гомології та кореляції органів. Арістотель – один із перших припускав існування перехідних форм між тваринами та рослинами. Його фундаментальниі твори «Про частини тварин», «Історії тварин», Про виникнення тварин» - вплинули на подальший розвиток біології.
В ті часи була досить поширена ідея єдності всієї природи. Яскравим прикладом такого підходу стала відома «драбина істот» Аристотеля, яка починалася мінералами і закінчувалася людиною. Однак, ідея драбини істот була недосяжною для ідеї розвитку: вищі ступені не сприймалися як продукт розвитку нижчих ступенів. В основі суджень про єдність природи лежали уявлення про рух матерії. Причини руху пояснювались по-різному, різними філософськими школами. Метафізичний характер поглядів давніх мислителів не дозволяв обєднати ідею єдності природи з ідеєю розвитку природи від простого до складного.
Спад знань в Середньовіччі. Після майже двотисячного розвитку знань в Стародавньому світі – Китаї, Індії, Єгипті, Греції – в Європі починається «темна ніч для природознавства» (VI-XIVст.) Людей спалювали на вогнищах не лише за висловлювання ідей розвитку природи, але й за читання книг давніх філософів. Насильне втручання віри в науку зупиняє останню в придаток релігії.
На існування світу християнським вченням відводилося близько 6 тис. років; сторіччями зберігається думка про те, що за 4004 роки до н.е. світ був створений Господом-Богом. Вивчення природи було фактично заборонено; сотні талановитих вчених, тисячі давніх книг були знищенні за цей час. Лише в Іспанії на вогнищах за століття було спалено близько 35 тис. людей.
Недивно, що в такій обстановці природничо-наукове знання накопичувалося дуже повільно. В трактуванні явищ органічного світу панували погляди різних схоластичних шкіл. Допускались і взаємне перетворення різних видів, можливість самозародження навіть ссавців (наприклад, мишей з ганчірок), книги були заповнені описами фантастичних істот.
Однак пізніше в Середньовіччі звучали поклики до об′єктивного вивчення природи.