 |
|
Матеріально – фінансова основа місцевого самоврядування
Реальність та ефективність місцевого самоврядування визначається передусім матеріально-фінансовими ресурсами, які знаходяться у розпорядженні органів самоврядування й забезпечують реалізацію широкого кола заходів соціально-культурного та комунально-побутового характеру, скерованих на задоволення потреб населення.
Всесвітня Декларація місцевого самоврядування та Європейська хартія місцевого самоврядування передбачають вагомі гарантії фінансової та матеріальної самостійності органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Так, відповідно до Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування місцеві органи влади повинні мати право на відповідні фінансові кошти, відокремлені від коштів інших рівнів управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходженнями в межах своїх повноважень.
Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування складається із двох частин: матеріальної та фінансової.
Матеріальну частину становлять комунальна (муніципальна) власність, а також майно, яке знаходиться у державні й власності та яке передане в управління органам місцевого самоврядування, яке служить для задоволення потреб територіальної громади.
Фінансову частину складають місцеві бюджети та інші фінансові ресурси місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Тобто відповідно до даної статті, органи місцевого самоврядування мають широкі повноваження щодо управління комунальною власністю.
Окремою проблемою є чітке й повне законодавче визначення або закладення в законодавство принципів розмежування управлінських повноважень щодо комунального майна між представницькими органами місцевого самоврядування (радами) та їх виконавчими органами. Унаслідок недостатнього врегулювання цього питання в чинному законодавстві України, як зазначає В.С. Куйбіда, виникають конфлікти та колізії між обома ланками органів місцевого самоврядування, що позначається на оперативності та ефективності прийняття управлінських рішень стосовно майна, яке є в комунальній власності.
Важливою проблемою правового регулювання матеріального забезпечення місцевого самоврядування є недостатньо чітко врегульований перелік майна, яке перебуває у комунальній власності. Відповідно до ч. 1ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 9 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх
структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Місцеві фінанси - це система економічних відносин, за допомогою яких розподіляється та перерозподіляється національний дохід для економічного та соціального розвитку територій. Порядок утворення, використання та розпорядження місцевими фінансами визначається Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" , та Бюджетним Кодексом України
Місцевий бюджет - план утворення і використання фонду фінансових ресурсів, що є власністю територіальних громад і фінансовою основою місцевого самоврядування, для забезпечення виконання завдань і функцій, які належать до повноважень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Бюджетного Кодексу України, місцеві бюджети - це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Тобто у даному визначенні дано перелік бюджетів, які належать до місцевих, проте воно не розкриває його суть та значення. Необхідно на законодавчому рівні дати більш чіткіше визначення місцевого бюджету.
Відповідно до чинного законодавства існують два види місцевих бюджетів:
— поточний бюджет;
— бюджет розвитку.
Позитивним є надання державою дотацій і субвенцій, спрямованих на розвиток місцевого самоврядування. Прикладом цього може слугувати Постанова Кабінету Міністрів України «Про розподіл обсягів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для фінансування у 2006 році програм - переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2005 року» від 9 лютого 2006 р. N 127. Відповідно до вказаної Постанови, субвенції з державного бюджету надано місцевим бюджетам для фінансування у 2006 році конкретних програм розвитку місцевого самоврядування. При цьому, державне казначейство перераховує субвенцію на рахунки відповідних розпорядників коштів місцевих бюджетів за умови здійснення пропорційного співфінансування за рахунок місцевого бюджету згідно з укладеними договорами між відповідним органом місцевого самоврядування, проект або програму якого визнано переможцем, і дирекцією вказаного конкурсу.