 |
|
Відлуння тисячоліть
Історія виникнення та сучасний стан олімпійських ігор
Виникнення Олімпійських ігор. Відлуння тисячоліть. Олімпія — центр олімпійського світу. Історія виникнення олімпійського вогню. Відродження Олімпійських ігор. Розвиток ігор у XX столітті.
Виникнення олімпійських ігор.Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, дарів і правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. е. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів ί поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир'я між ворожими полісами.
Фізичне формування міцного тіла і сильної волі займало виняткове місце в житті греків. Споконвічне цього вимагала специфічна (полісна) форма державності. Фізична підготовка чоловічого населення забезпечувала в такий спосіб силу і безпеку самого поліса, оскільки гарантувала добру підготовку й витривалість членів військового ополчення. Крім того, своєрідний уклад життя, характерний для край з порівняно м'яким кліматом, схиляв греків до проведення вільного часу за стінами будинку.
Ті юнаки і чоловіки, в основному хлібороби й ремісники, що виконували сезонну роботу, воліли систематично займатися спортом. У той час гармонійний розвиток тілесних і духовних якостей був самоціллю або однією з цілей колективу вільно народжених. Духовна доблесть і краса тісно пов'язувалися з фізичною красою. Тому абсолютно закономірно, що фізичні вправи на тих або інших полісних змаганнях і святах складали істотну частину життя кожного, і не дивно, що вони одержали своє завершення в Олімпійських іграх.
Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини — мислителя й атлета. Олімпіонику — переможцеві ігор — співвітчизники відплачували почестями, яких удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у пурпурні шати, урочисто від’їжджав у рідне місто на колісниці, але не через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни зашпаровували, щоб олімпійська перемога, яка ввійшла в місто, ніколи не покидала його.
У місті встановлювалася статуя на честь переможця, складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети. Окремо потрібно сказати про статуї. Це не були точні портрети переможців; особистість переможця увічнювалася тільки через ім'я, написане на постаменті. Уже значно пізніше допускалося зображення не божества або обожненого героя, а реальної людини.
Посилання за темою:
- ▶ Крито-Мікенська цивілізація
- ▶ Сюжети давньоруського живопису
- ▶ Природа людини і її потреби як основа моралі
- ▶ Поняття цивілізації, формації та культури
Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «перепусткою» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят — можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність. Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.
Відлуння тисячоліть
Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії — гай уздовж ріки Алфей, недалеко від струмка Кладей, що впадає в неї. У цьому прекрасному місці Еллади майже триста разів улаштовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іонічного моря хитали могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос. Біля його підніжжя розкинулася заповідна територія, тишу якої раз на чотири роки порушувало олімпійське торжество. Такою була Олімпія, про велич якої нагадують нам античні автори, а картину олімпійських видовищ передають статуї і зображення на вазах і монетах. Згодом біля священної Олімпії виросло однойменне містечко в оточенні апельсинових і маслинових гаїв.
Нині Олімпія — типове провінційне містечко, що живе на прибутки від туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів, страви в тавернах, сувеніри в численних магазинчиках. Визначною пам'яткою міста є археологічний і Олімпійський музеї. За містом протікає струмок Кладей, через який перекинуто кам'яний місток, що виводить до заповідної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпійників. До неба тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними — блакитне небо, під яким були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік, ні землетруси, ні час. Але якими урочистими є залишки, колишньої величі!