 |
|
Порівняльне правознавство вузькоспеціальної проблематики з Загальної частини кримінального права України і кримінального права іноземних держав
Дослідження, основане на методі порівняльного правознавства, як форма індивідуальної роботи студента з навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Загальна частина” передбачає вивчення проблем Загальної частини кримінального права України у порівнянні з кримінальним правом різних правових систем іноземних держав шляхом зіставлення тотожних правових інститутів та норм і їх змісту.
Порівняльне правознавство дає можливість: оцінити стан національної правової системи у порівнянні зі світовими тенденціями в розвитку права; на основі порівняльного аналізу обрати кращі зразки з правового досвіду для удосконалення як національних правових систем, так і міжнародного законодавства; надати нову інтерпретацію положень чинного законодавства, оперативно адаптувати їх до нових явищ, що виникають у сучасному суспільстві.
Обрана індивідуальна робота може здійснюватися в наступних напрямах: а) дослідження структури кримінальних кодексів іноземних держав та порівняння її зі структурою КК України (визначення джерел сучасного кримінального законодавства іноземних держав, місце серед них конституцій цих держав та кримінального законодавства, в тому числі законодавства країн – членів ЄС; б) вивчення окремих питань, які стосуються, наприклад, особливостей покарання певних категорій осіб або кримінальної відповідальності за певні злочинні діяння у порівнянні із вирішенням цих питань у КК України; в) порівняльного аналізу певних положень іноземного кримінального права, мета якого виявити єдність та розбіжність тих чи інших інститутів, норм, категорій і понять; г) дослідження кримінального законодавства іноземних держав, присвяченого питанням, що не відображені в КК України; д) порівняльно-історичного аналізу кримінального законодавства іноземних держав; е) у будь-якому іншому, пов’язаному з порівняльним дослідженням кримінального законодавства України та іноземних країн.
Індивідуальна робота може бути виконана в одному із наведених різновидів або являти собою їх поєднання.
Структура індивідуальної роботи повинна включати: титульний лист, план, вступ, основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи (або лише з розділів), та висновків, списку використаних джерел.
У вступі слід обґрунтувати актуальність теми, розкрити її теоретичне та практичне значення, вказати, які основні питання будуть висвітлюватися в роботі. В основному тексті необхідно розкрити питання, зазначені в плані. Для виконання цієї роботи перш за все треба ретельно вивчити обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму за кримінальним законодавством України, а потім розглянути відповідні інститути чи норми, кримінальне законодавство відповідних держав. При цьому слід звернути особливу увагу на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів чи норм за КК України і кримінальним законодавством іноземних держав. У разі наявності розбіжностей треба проаналізувати питання впливу цих розбіжностей щодо кримінальної відповідальності і застосування покарань. Слід звернути увагу й на те, які є прогалини в порівняльному аспекті тих чи інших інститутів чи норм у вітчизняному кримінальному законодавстві і законодавстві іноземних держав. Вступ не повинний бути великим за розміром (1-2 сторінки), це своєрідне окреслення проблем, які будуть розглядатися в роботі. Слід пам’ятати, що проблеми, зазначені у вступі, мають знайти своє обов’язкове відображення в основному тексті й висновках. Не варто вказувати на проблеми, які Ви не збираєтеся розглядати.
В основному тексті роботи необхідно розкрити питання, зазначені в плані.
Оскільки індивідуальна робота розрахована на вивчення питань загальної частини кримінального права України, кримінально-правове дослідження має будуватися наступним чином.
Перш за все, треба ретельно вивчити обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму КК України за підручником та лекціями, науково-практичними коментарями до КК України.
Далі слід звернутися до кримінального права та законодавства іноземних країн і уважно вивчити відповідні положення їхніх чинних кримінальних кодексів (збірників законів з кримінальної відповідальності)*. Для кращого засвоєння матеріалу корисним може бути ознайомлення з науковими статтями, монографіями, опублікованою судовою практикою. У деяких випадках доцільно звернутися до довідкової літератури (юридичних словників, енциклопедій тощо)**.
Ознайомившись із зарубіжною науковою літературою, положеннями відповідних КК, необхідно вказати на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів за КК України і кримінальним законодавством іноземних держав. Проте така вказівка не повинна зводитися лише до механічного порівняння їх певних положень. У кожному випадку слід пояснити, яким чином ці розбіжності впливають на питання кримінальної відповідальності і покарання особи і чи не створює відсутність певних положень прогалин у кримінальному законодавстві України та іноземних держав труднощів у правозастосовній практиці. Слід звертати особливу увагу як на кримінально-правові інститути, що не знайшли своєї реалізації в КК України, так і на відсутність відповідних аналогів вітчизняних кримінально-правових інститутів у кримінальному законодавстві іноземних держав. Вивчаючи певний кримінально-правовий інститут або окрему норму за КК іноземних держав, слід обов’язково вказувати на її належність до тієї чи іншої правової системи (правової сім’ї).
У висновках необхідно зробити підсумки за темою роботи в цілому. Тут вказуються основні теоретичні здобутки, які отримав студент у процесі роботи над індивідуальною роботою.
Приблизний обсяг індивідуальної роботи – 7-10 сторінок друкованого тексту з одного боку аркуша формату А4.
Наведений нижче список тем є лише орієнтовним. Студент за погодженням із викладачем може обрати й будь-яку іншу тему для порівняльного аналізу.